43. Джерела права. Первинні і вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.

Пра́во с-ма загальних загальнообов`язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин. Джерела права – це способи вираження і закріплення правових норм, надання їм юридичного значення. Право має такі джерела: Правовий звичай; Правовий прецедент; Нормативно-правовий акт; Нормативний договір; Міжнародно-правовий акт. Правовий звичай історично був першим джерелом права, який регулював відносини в період становлення держави. Це правило поведінки, що склалося на основі постійного й однакового повторення конкретних фактичних відносин Правовим звичай стає після того, як одержує офіційне схвалення держави.  Правовий прецедент. Прецедентом є така поведінка влади, що мала місце хоча б один тільки раз, але може бути прикладом для такої поведінки цієї влади, це рішення юрисдикційних і адміністративних органів по конкретній справі, що згодом приймається за загально обов'язкове правило Договори нормативного змісту - це спільні юр. акти, що виражають взаємне виявлення волі правотворчих органів, зустрічне прийняття на себе кожним із них юридичних обов'язків. В них утримується волевиявлення сторін із приводу прав і обов'язків, установлюється їхнє коло і послідовність, а також закріплюються добровільна згода виконувати прийняті зобов’язання. Мають широке поширення в конституційному, цив., трудовому, екологічному праві. Для визнання договору джерелом права потрібно, щоб він містив юр.і норми У якості основної форми права виступає договір у міжнародному праві. Нормативно-правовий акт - одна з основних, найбільше виражених зовнішніх форм права. Це державний акт нормативного характеру. . Нормативно-правовий акт-основне джерело системи права України   Нормативно-правовим актам властивий ряд особливостей ( мають державний характер,нормативно-правові акти приймаються не всіма, а строго визначеними суб'єктами, спеціально уповноваженими на те державою а) диференційовані, б) ієрархієзовані, тому що ця система будується на основі різної юридичної сили актів; в) конкретизовані за предметом регулювання, суб’єктах виконання і реалізації права, вказівки на які містяться в джерелах. Види і форми нормативно-правових актів: ·    законодавчі і підзаконні. ·    Законодавчі акти – це акти органа законодавчої влади – ВРУ, які мають найвищу юридичну силу, приймаються в особливому порядку і спрямовані на регулювання найосновніших суспільних відносин. До законодавчих актів відносяться Конституція України, регламент Верховної Ради України, закони України, кодекси, постанови. За своїм значенням законодавчі акти поділяються на конституційні (основні) і звичайні (поточні). . Підзаконні нормативно-правові акти – це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об’єднань по встановленню, впровадженню в дію, зміні чи відміні нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Залежно від юридичної сили, соціального значення і ступеня поширеності вирізняють первинні та вторинні джерела права.    Первинними джерелами вправа є нормативні акти і звичаї з безсумнівною перевагою перших. Іноді первинними джерелами вважаються також загальні принципи права. Первинні джерела завжди мають обов'язкову юридичну силу, відіграють значну роль у соціальному житті, закріплюють найважливіші норми права.    Вторинні джерела можуть мати певну юридичну вагу лише тоді, коли відсутні первинні джерела або ж коли вони є неповними чи неясними. їх використання не є юридично обов'язковим. До вторинних джерел права належать судові прецеденти, наукові роботи відомих учених-юристів (доктрина) й інші неформальні джерела права.