41. Поняття й основні вимоги законності. Правозаконність.

Законність - один з основоположних принципів діяльно­сті державних органів, громадських організацій, роботи по­садових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямом формування правової держави. Усі закони держави мають виражати волю й інтереси на­роду, бути конкретним виявом народовладдя. За­конність розглядається у двох аспектах. - законність як правовий режим точного і не­ухильного здійснення законів та інших нормативно-право­вих актів у всіх сферах державного і суспільного життя (означає явище, покликане створю­вати сприятливі умови для втілення приписів законів і підзаконних актів у повсякденну практику життя держави та су­спільства). - законність як існування належного та ефек­тивного контролю за неухильним дотриманням приписів правових норм, виявлення правопорушень і притягнення вин­них у їх здійсненні до юридичної відповідальності. Вимоги законності в правотворчості:  1) забезпечення відповідності змісту закону потребам життя. для цього необхідно створювати закони на науковій основі, на основі рекомендацій і узагальнень учених;  2) забезпечення верховенства закону по відношенню до інших правових актів, тобто дотримання субординації в нормативних актах (напр., укази президента повинні відповідати законам, акти уряду - указам президента);  З) забезпечення своєчасного створення закону і його скасування з дотриманням певної процедури;  4) забезпечення стабільності правових актів, більш тривалого терміну дії, за винятком тих, які видаються на певні строки (напр., закон про бюджет на рік);  5) видання правових актів в тій формі, яка передбачена законом, з усіма необхідними реквізитами. 

Вимоги законності у сфері реалізації права:  1) наявність спеціальних і юридичних механізмів, що забезпечують реалізацію права (дотримання і виконання обов'язків, наявність можливостей для використання суб'єктивного права);  2) гарантоване якісне застосування права, з урахуванням усіх обставин;  3) правильне тлумачення правових норм;  4) стабільність судової практики та ін  правозаконності означає, що в суспільстві, в якому стверджується сучасна ліберальна цивілізація, запановує неухильне і жорстке панування закону і в той же час сам закон - вже не продукт влади, її свавілля і свавілля , а вираз великих ліберальних цінностей, відродженого природного права, перш за все, невід'ємних прав людини.

Законність нерозривно пов'язана з демократією,  передусім тим, що законність є не­від'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. За­конність покликана охороняти суспільні відносини, соціаль­ні цінності суспільства, справедливість. Справжня демокра­тія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, значно впливає на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважливіша гарантія законності. Правозаконність - панування принципу законності і влади правових законів. Ця ознака внутрішньо притаманна демократії. Демократія має місце в тій державі, де існує правова влада, сутність якої виявляється в пріоритеті сили права над силою державної влади. Правозаконність має багато значень, які умовно можуть бути зведені до одного знаменника: всі владні дії, у тому числі й первинного носія державної влади - народу, обмежуються жорсткими правовими рамками. Це дозволяє: запобігти використанню державної влади більшістю населення проти меншості; спрямовувати всю діяльність органів держави і посадових осіб на забезпечення прав і свобод громадян та ін.