32. Правова культура суспільства та її компоненти.

Під правовою культурою розуміють обумовлене всім соціальним, духовним, політичним та економічним устроєм якісне становище пра­вового життя суспільства, яке виявляється в рівні розвитку правової діяльності, якості законодавства, рівні правосвідомості громадян, га-рантованості та захищеності їх прав і свобод. Правова культура складається з таких елементів:  1) системи пра­вових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у виг­ляді певних нормативно-правових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури);  2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм;  3) всієї сукуп­ності суб'єктів права;  4) високого рівня правосвідомості;  5) режиму законності і правопорядку. З одного боку, правова культура суспільства виступає як різновид суспільної культури, що відбиває певний рівень правосвідомості і за­конності, досконалості законодавства і юридичної практики, що охоплює всі цінності, створені людством в галузі права. Власне кажу­чи, це — сукупність усіх позитивних компонентів правової діяльності в її реальному функціонуванні, втілення досягнень правової думки, юридичної техніки і практики. Вона пронизує саме право, правосві­домість, правові відносини, законність і правопорядок, правотворчу і правозастосовчу, а також іншу правову діяльність.Необхідно розрізняти правову культуру суспільства в цілому та правову культуру окремої особи. Правова культура всього суспіль­ства не існує поза правовою культурою окремих осіб, вони тісно по­в'язані та взаємообумовлені.

33. Правосвідомість і правова культура особистості.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, си­стема відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оці­нок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають пове­дінку людей в юридично значимих ситуаціях. Правова культура особистості як компонент правової культури суспільства відбиває ступінь її розвитку. Правова культура особис­тості — необхідна передумова і творчий початок правового стану сус­пільства, це ступінь і характер правового розвитку самої особистості, що знаходять своє виявлення в її правомірній діяльності. Правова культура особистості передбачає її позитивну правову свідомість у дії. Правова культура окремої особистості включає в себе позитивну правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до права, впевне­ність у соціальній цінності права та правового регулювання, знання своїх прав і обов'язків та їх виконання. Таким чином, правова культу­ра особистості — сукупність правових знань, емоцій, почуттів, вольо­вих компонентів, які проявляються у правомірній поведінці. Це по­зитивна правосвідомість в її виявленні у правомірній поведінці.

34. Поняття і класифікація принципів права. Принцип верховенства права.

Принципи права — це основні засади, вихідні ідеї, положен­ня, що відображають зміст права, його сутність і призначення у суспільстві, визначають спрямованість правового регулювання і поширюються на усіх суб'єктів права.Залежно від призначення і об'єкта ві­дображення, принципи права поділяються на соціально-правові спеціально-правові. Соціально-правові принципи права відображують систему цінностей, властивих суспільству, забезпечують їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.  Спеціально-правові принципи права відображають основні засади формування та існування власне права, як специфічного соціа­льного явища і за сферою дії вони поділяються на загальноправові, галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права. Загально-правові принципи права характерні для права у ці­лому, визначають його характер і ознаки, розвиток та формування на­ціональної правової системи. Вони діють у всіх галузях права і до них належать:  принцип гуманізму — означає визнання людини найвищою со­ціальною цінністю, домінування у формуванні і функціонуванні правової системи невід'ємних природних прав і свобод людини (право на життя, здоров'я, особисту свободу, недоторканість тощо); принцип демократизму — означає закріплення в нормах пра­вового становища людини, порядку участі народу у формуванні органів державної влади та управлінні державними справами, у створенні й удосконаленні законодавства; принцип соціальної справедливості — означає здатність права захищати права, свободи та інтереси різних соціальних груп (класів), кожна з яких має своє уявлення про справедливість, а також відповідність між практичною роллю різних індивідів у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами лю­дей та їхнім суспільним визнанням; принцип свободи — означає можливість вибору певного варіа­нта поведінки для окремої людини, державних органів і посадо­вих осіб; принцип рівності — означає рівність усіх громадян перед зако­ном, незалежно від національної, статевої, політичної, релігійної належності, соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять та інших обставин, наявність рівних загальног­ромадянських прав і обов'язків, рівний захист у суді; принцип взаємної відповідальності держави і особи — озна­чає, що вони пов'язані взаємними правами і обов'язками.  принцип законності — означає однакове розуміння і суворе до­тримання і виконання законів і підзаконних нормативноправових актів усіма суб'єктами суспільних відносин, верховен­ство закону в системі нормативноправових актів, неприпусти­мість зворотної сили законів відповідальність за вину громадян і посадових осіб. Галузеві принципи права притаманні конкретній галузі права. Міжгалузеві принципи права притаманні кільком спорідненим галузям права До основних принципів права також належать також правові ак­сіоми та правові презумпції. Правові аксіоми — це такі положення, які сприймаються без доведення, тому що не підлягають сумніву. Наприклад, незнання за­конів не звільняє від юридичної відповідальності; закони та інші нор­мативноправові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, ко­ли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи тощо. Правові презумпції — це певні припущення, що слід довести. Наприклад, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної від­повідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;  ст.8КУ закріплює принцип верховенства права. В Українi визнається i дiє принцип верховенства права.Конституцiя України має найвищу юридичну силу. Закони та iншi нормативно-правовi акти приймаються на основi Конституцiї України i повиннi вiдповiдати їй.Норми Конституцiї України є нормами прямої дiї. Звернення до суду для захисту конституцiйних прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцiї України гарантується.