- •Зміст методології юриспруденції. Підходи та методи осягнення правової реальності.
- •Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія походження держави.
- •Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
- •Співвідношення держави і права. Правова і етатистська держава
- •Юриспруденція та її система. Загальнотеоретична юриспруденція як сучасна теорія держави і права.
- •Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство і державознавство.
- •Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії і практиці.
- •Поняття і засоби правового мислення. Формування правового мислення в сучасних юристів.
- •Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •Юридична антропологія: право в людині - людина у праві.
- •Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •Правові традиції. Законодавче, прецедентне і звичайне право.
- •13.Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правові системи.
- •Структура і джерела романо-германського права.
- •15.Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •16.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права
- •17.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18.Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова акультурація і декультурація.
- •21. Службова (інструментальна)цінність права. Цінності права.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття і види. Різноманіття правових режимів
- •25.Механізм дії права та його основні компоненти.
- •26. Поняття й ознаки правової норми. Структура правової норми
- •27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.
- •28. Поняття і структура правового відношення.
- •29. Поняття і види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття і структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деликтоздатність.
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття і класифікація принципів права. Принцип верховенства права.
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні і колективні права. Проблема четвертого покоління прав людини.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загально-соціальні і спеціальні функції права. Функції права і функції правосвідомості.
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття й основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Забезпечення правопорядку. Правопорядок у сучасній Україні
- •43. Джерела права. Первинні і вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття і види. Роль судової практики в системі юридичної практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття і зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юридичні особи як суб’єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •51. Система права, галузі й інститути права. Правові спільноти.
- •52. Приватне і публічне право. Уособлення соціального права.
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права в сучасні Україні.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права.
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
- •57.Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття і види. Структура складного акту застосування права.
- •59. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення і подолання.
31. Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деликтоздатність.
Правосуб'єктність — це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин. Це складна юридична властивість, яка складається з правоздатності, дієздатності і деліктоздатності разом узятих. Правоздатність — це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені законом суб'єктивні права і юридичні обов'язки, здатність бути їх носієм. Це не є фактична здатність реалізовувати права і обов'язки на практиці, це — принципова потенційна здатність суб'єкта мати їх (в цей момент або в майбутньому).Правоздатність притаманна усім суб'єктам права, хоча вони не повинні обов'язково мати і реалізувати усі надані їм права. Правоздатність — це категорія, однакова для всіх її учасників, хоча кількість прав і обов'язків в окремих суб'єктів може бути різною. У сучасному цивілізованому суспільстві немає і не може бути людей, які не наділені загальною правоздатністю. Це дуже важлива передумова і невід'ємний елемент політико-юридичного і соціального статусу особи. У правовій теорії і на практиці розрізняють три основні види правоздатності: Загальна правоздатність — це здатність будь-якої особи чи організації бути суб'єктом права як такого. Вона визнається державою за особами з моменту їх народження, відповідної офіційної реєстрації — для юридичних осіб. Галузева правоздатність означає юридичну здатність особи чи організації бути суб'єктом тієї чи іншої галузі права. У кожній галузі права строки її настання можуть бути неоднаковими. Спеціальна правоздатність — здатність бути учасником правовідносин, що виникають у зв'язку із зайняттям певних посад (президент,суддя, член парламенту) чи приналежності особи до певної категорії суб'єктів права (робітники ряду транспортних засобів, правоохоронних органів та ін.). Виникнення спеціальної правоздатності завжди потребує виконання особливих умов. Дієздатність — здатність особи своїми власними діями набувати права і обов'язки, самостійно реалізовувати їх. Дієздатність передбачає здатність розпоряджатись правами та виконувати обов'язки. Види цивільної дієздатності фізичних осіб: 1)Часткова дієздатність її мають малолітні особи,тобто фізичні особи , які досягли 14 років. Часткова дієздатність малолітньої особи обмежується можливостями :самостійно вчиняти дрібні побутові правочини ; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності,що охороняється законом. 2)Неповна дієздатність її мають неповнолітні особи,тобто фізичні особи віком від 14 до 18років .Неповнолітня особа має право:самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної,творчої діяльності ,що охороняється законом ; бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, внести нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку ) 3)Повна дієздатність - визначається за повнолітніми фізичними особами , тобто тими ,хто досяг 18 років . Цей віковий ценз може бути знижений у двох випадках:реєстрація шлюбу особою,що не досягла 18 років (у разі припинення або визнання шлюбу недійсним повна цивільна дієздатність зберігається);надання повної цивільної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування неповнолітньої особи. Деліктоздатність — це здатність суб'єкта права нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. У відношені до більшості суб'єктів права немає необхідності спеціально виділяти деліктоздатність. Якщо особа володіє правосуб'єктністю, то вона тим самим володіє і деліктоздатністю. Тут деліктоздатність являє собою, по суті, одну із сторін дієздатності, яка виражає можливість самостійно виконання юридичних обов'язків. Проте в деяких випадках виникає необхідність виокремлення деліктоздатності. В цивільному праві особи віком від 15 до 18 років деліктоздатні(хоча вони ще не мають повної дієздатність). Категорія деліктоздатності має самостійне значення в кримінальному праві. Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільно-небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.
