30. Поняття і структура правосвідомості. Правовий менталітет.

Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна осо­ба володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може бути раціональ­ним, розумним, емоційним, на рівні почуттів та настроїв. Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, си­стема відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оці­нок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають пове­дінку людей в юридично значимих ситуаціях.Правосвідомість діє і на стадії правотворчості, і на стадії реалі­зації права. Однаковою мірою правосвідомість присутня в усіх еле­ментах механізму правового регулювання — в нормах права, право­відносинах, актах реалізації права тощо. Правосвідомість найбільш повно і різнобічно відбиває ідеальну, духовну сутність права як еле­мента культури.Велике значення правосвідомість має на стадії реалізації права, у процесі втілення в життя юридичних прав та обов'язків. Від рівня правосвідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспіль­стві — правомірною або неправомірною. Структура правосвідомостіПравосвідомість складається з трьох елементів. 1.  Раціональні, світоглядні компоненти правосвідомості включа­ють в себе знання та уявлення про право та правові явища в суспіль­стві. Рівень та якість таких уявлень можуть бути різними: від при­мітивних, поверхових — до науково-теоретичних, що утворюють правову ідеологію. Велике значення у правовій ідеології відводиться юридичній науці. Наукова теорія визначає стратегію розвитку пра­вового життя в суспільстві, здійснює всебічний аналіз сучасної ситу­ації у сфері правового регулювання.Правова ідеологія формується в результаті наукового теоретич­ного відображення правової дійсності, на основі узагальнення теорії як минулого, так і сучасного. 2. На відміну від раціонального компонента правосвідомості, правова психологія, яка утворює емоційний компонент правосвідо­мості, утворюється стихійно, на основі емоційного ставлення до пра­вових явищ в суспільстві, яке може бути і позитивним, і негативним.Емоції є невід'ємною складовою свідомості. Взагалі важко зрозу­міти природу людської поведінки, якщо повністю відкинути її емоційність. Емоції у правовій сфері впливають як на правомірну, так і на неправомірну поведінку особи. Правова психологія передба­чає "переживання" правових явищ у свідомості на емоційному рівні.Правова психологія і правова ідеологія знаходяться у невід'ємному зв'язку. На їх основі формується третій компонент правосвідомості. 3. Поведінковий, або вольовий елемент правосвідомості включає в себе мотиви правової поведінки, правові установки, тобто ті уста­новки, які зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому середовищі.Спочатку людина отримує інформацію про певну сторону право­вого життя. Отримавши цю інформацію, людина починає її аналізувати. На підставі цього у неї виробляється певна оцінка того чи іншо­го правового явища. Залежно від оцінки правових явищ з'являється певний мотив поведінки, людина вирішує, як їй діяти в тих чи інших умовах, пов'язаних з тим чи іншим правовим явищем. Поведінкові елементи напряму пов'язані з волею людини. Менталітет  специфічний спосіб сприйняття і роз’яснення нацією свого внутрішнього світу й зовнішніх обставин; вироблення під впливом багатовікових куль­турно-історичних, геополітичних, природнокліматичних та інших чинни­ків. Вчені по-різному трактують поняття «Правовий менталітет». Овчинников трактує правовий менталітет як історично сформовану матрицю типізацій юридично значущої поведінки і правових оцінок, що визначають правове мислення. Ю. Оборотов визначає правовий менталітет як глибинний рівень правосвідомості народу і окремої особис­тості, що включає свідоме та неусвідомлене сприйняття права .