26. Поняття й ознаки правової норми. Структура правової норми

Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене (санкціоноване) та забезпечене державою (державами) з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин. Ознаки норми права: Встановлюється державою. Є загальнообов’язковою.Є формально визначеною за змістом.Забезпечується державою. Поширює дію на неперсоніфіковане коло суб’єктів.Не вичерпує дію фактом застосування.Формується у вигляді прав і обов’язків.Регулює невизначену кількість суспільних відносин.Має внутрішню будову (структуру). Структура норми права: Гіпотеза ,Диспозиція,Санкція.Види елементів норми права: 1. Гіпотеза- За складом:а) проста (існує єдина обставина, що зумовлює дію норми);б) складна (існує дві чи більше таких обставин);- За ступенем визначеності:а) абсолютно визначена (умови настання диспозиції точно визначені);б)  відносно визначена (існує можливість уточнення умов);в) альтернатива (пропонується кілька умов на вибір). 2. Диспозиція- За складом:а) проста (існує один варіант поведінки);б) складна (існує декілька варіантів поведінки).- За ступенем визначеності:а) абсолютно визначена (точно встановлює права та обов’язки);б) відносно визначена (суб’єкти можуть уточнювати кількість та зміст прав і обов’язків). 3. Санкція- За складом:а) проста (існує один засіб впливу)б) складна (існують декілька засобів впливу)- За ступенем визначеності:а) абсолютно визначена (точно визначає вид та обсяг засобів впливу);б) відносно визначена (визначає лише межі та обсяги засобів впливу);в) альтернативна (існує можливість вибору засобу примусу з-поміж запропонованих).- За способом охорони суспільних відносин:а) каральна (права порушника обмежуються);б) відновлювальна (спрямована на порушення відновлювальних прав);в) кумулятивна (поєднується декілька засобів примусу).

27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.

Правові норми класифікуються за: 1) суб'єктами, які прийняли нормативно-правовий акт. Норми права можуть бути прийняті законодавчими, виконавчими, судовими, контрольно-наглядовими органами, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, усім населенням; 2) предметом регулювання (залежно від галузей права). Конституційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримінальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, трудові та інші правові норми; 3) способом встановлення диспозиції норми (правил поведінки). Розрізняють імперативні (диспозиція формулюється органом держави) і диспозитивні (держава дозволяє суб'єктам домовитися щодо правила взаємної поведінки), а також бланкетні (відсилають до норм інших правових актів, які необхідно виконувати) норми; 4) характером диспозиції. Існують уповноважуючі (дозволяючі), зобов'язуючі, забороняючі правові норми; 5) функціональним призначенням. Правові норми поділяються на матеріально-правові (встановлюють права, обов'язки, заборони тощо) і процесуально-правові (встановлюють регламент, процедуру правової діяльності); 6) терміном дії в часі. Постійні (норми невизначеної в часі дії) та тимчасові (норми визначеної в часі дії); 7) сферою територіальної дії (дією в просторі). Загальні (загальнодержавні) та місцеві (локальні); 8) колом осіб (суб 'єктів), на яких норма поширює свою дію. Загальні (діють на всіх громадян), спеціальні (діють на певне коло осіб), виняткові (вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів). Дефінітивні норми, або норми-дефініції (визначення) — норми, які містять визначення правових категорій і понять. Наприклад, поняття юридичної особи, злочину, угоди та ін. Такі визначення мають загальнообов'язкове значення. Так, у ст. З Закону України «Про звернення громадян» вказується: звертання — викладені в письмові або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.