12. Правові традиції. Законодавче, прецедентне і звичайне право.

Ю. Оборотов вважає, що правова традиція становить зв'язок часів, соціальне (правове) спадкування1 . Ю. Лобода розуміє правову традицію як законо- мірності розвитку сфери правового буття суспільства і одно- часно принцип, ідею і тенденцію розвитку правової складової соціальної організації2 . Г. Гленн ототожнює правову традицію з правовою системою, розглянутою в історичному розвитку. Зрозуміти традицію, на його думку, — це ніби переглянути фільм, тоді як зрозуміти сучасну правову систему означає побачити кадр цього фільму3 Історичність правової системи, яка охоплює і світ правових ідей, і світ матеріального буття права, на більш конкретному рівні проявляється у вигляді правових традицій, що у матеріаль- ному аспекті зумовлюють особливості існування якогось право вого явища чи правової системи у цілому, а в ідеальному — визначають особливості пізнання і розуміння права, зокрема, і його цінності для кожного конкретного суспільства або цивілі- зації. Інакше кажучи, правова традиція — це поняття, яке ха- рактеризує специфічність ідеального і матеріального буття пра- ва у контексті уявлення про його історичний розвиток. Підкреслимо, традиція — це не самі правові явища, а категорія, яка пояснює їх своєрідність, особливість з огляду на історію їх ви- никнення і розвитку. Дослідження правових традицій дає мож- ливість побачити, чому у суспільстві або групі суспільств, об'єднаних у цивілізацію, сформувався саме такий образ права, таке суспільне значення права, така правова система, і тим самим відображає динаміку історичного буття правової системи, формування і реалізацію правових норм, пізнання права Законодавче-частина права, яка утворюється законодавчими органами на противагу звичаєвому праву і прецедентному праву та актам, які приймаються органами виконавчої влади.. У широкому розумінні — закон.право включає в себе найважливіші акти англ. права допарлам. періоду, прийняті в різні роки та епохи, акти делегованого законодавства, а також правові акти, які приймаються авт. установами, зокрема англіканською церквою. Єдиних критеріїв, на основі яких той чи ін. статут можна було б віднести до числа конституційних, не існує. Це зумовлено тим, що всі статути Великобританії мають рівну юрид. силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування. У США —це писані конституції, кодекси та ін. законодавчі акти. Прецедент як джерело права в англо-американській сім'ї  Загальна доктрина судового прецеденту як обов'язкового джерела англійського права склалася лише в другій половині XIX століття. Це пояснюється насамперед тим, що тривалий час у правовій свідомості англійського суспільства панувала деклараторна теорія права, яка, визнаючи об'єктивним джерелом права звичаї і традиції країни, не дозволяла відносити судовий прецедент до джерел права.  У англійському праві правило прецеденту розкривається доктриною через такі положення: 1) рішення, прийняті Палатою Лордів є обов’язковими прецедентами для всіх судів; 2) рішення Апеляційного суду є обов’язковим для нижчих судів і для самого Апеляційного суду (крім кримінальних справ); 3) рішення високого суду є обов’язковим для нижчих судів. Інші суди прецеденту не створюють Якщо прецедентне право – це рішення судів, що є джерелами права, то судовий прецедент – це рішення суду по конкретній справі, яке містить юридичну норму і є обов’язковим при розв’язанні усіх наступних аналогічних справ. Існує два види прецедентного права: 1) загальне прецедентне право;2) прецедентне право, що тлумачить діюче законодавство. Рішення загального прецедентного права є окремим, незалежним від законодавства джерелом права.Рішення прецедентного права, що тлумачить нормативно-правові акти є джерелом права, яке вносить доповнення до діючого права

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО -система санкціонованих державою правових  звичаїв, які є джерелом права в певній д-ві, місцевості або для певної етнічної чи соціальної групи. Утворюється впродовж певного періоду шляхом постійного дотримання звичаїв нормативного характеру, відображає правову к-ру й правову свідомість народу, а водночас і інтереси панівних верств сусп-ва.