5.Задача по резолютивній частині рішення

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в статтях 203-208 ЦПК ( 1502-06 ).

В ній, зокрема, має бути зазначено: повністю чи частково задоволено позовні вимоги або в позові відмовлено; які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити або яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право; в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або вправі його допустити.

При об'єднанні в одному провадженні кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме постановив суд по кожній позовній вимозі.

Вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний в необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним тощо).

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині рішення зазначається точне і повне найменування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

58Билет.

1. Порівняти статус судді господарського суду і судді третейського суду

(такой же вопрос, как и 1 вопрос 28 билета)

Стаття 19 ГПК: Суддею є посадова особа господарського суду. Процесуальний статус судді визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та цим Кодексом.

Процесуальний статут третейського судді визначається ЗУ «Про третейські суди».

У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.

В господарському суді кожен із суддів повинен мати вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом, пройти спеціальне навчання та здати екзамен на займання посади судді.

При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

Суддя господарського суду керується виключно законодавчою базою та її вимогами.

Повноваження третейського судді припиняються: за погодженням сторін; у разі відводу чи самовідводу відповідно до цього Закону; у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання

його обмежено дієздатним чи недієздатним; у разі його смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.

Суддя господарського суду може бути тільки звільнений. Є різні причини: за власним бажанням, за хворобою, у разі порушення вимог щодо несумісності, визнання його безвісно відсутнім чи померлим та ін.

Суддя господарського суду має такі особливості: незалежність, недоторканість, вимоги щодо несумісності, присяга та етика, посвідчення. суддя призначається не на розгляд певної справи, а на 5 років, після цього – безстроково. Для отримання посвідчення судді кандидат здає іспит тощо.

Схожими є: підстави та порядок відводу/самовідводу суддів. Обидва вирішують спір між сторонами, обидва складають рішення.