3.Корпоративні відносини як об*єкти спорів

Корпоративні відносини - це відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні відносини мають комплексний характер і складну структуру. Так, корпоративні відносини включають групу внутрішніх відносин - їх суб'єктами є учасники (засновники) господарської організації, сама господарська організація (як юридична особа, суб'єкт права) та її органи, і групу відносин зовнішнього характеру, що виникають між господарською організацією і третіми особами.

Внутрішні корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають з участі в капіталі господарської організації. Внутрішні корпоративні відносини поділяються на такі групи:

1) відносини між учасниками (засновниками, членами, акціонерами) господарської організації. Ці відносини, як правило, мають цивільно-правовий характер (їх учасники рівноправні, автономні), засновані на договорі про створення господарської організації, який називається установчим або засновницьким;

2) відносини між господарською організацією та її учасниками. Такі правовідносини випливають не з договору між рівними суб'єктами, а з факту заснування господарської організації як юридичної особи і наділення її майном. Вони засновані не на принципах автономії волі і рівноправності сторін, а на принципах контролю, залежності, волі більшості;

3) відносини між різними органами господарської організації. Ця група належить до відносин владно-управлінського характеру.

Зовнішні корпоративні відносини визначаються як корпоративні відносини, учасником яких виступає господарська організація. До них, зокрема, слід віднести відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав при державній реєстрації господарської організації, видачі їй різних ліцензій і патентів, реєстрації емісій цінних паперів тощо.

Нормативно-правове регулювання:

Господарський кодекс, ЗУ «Про господарські товариства, ЗУ «Про акціонерні товариства», ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Особливості спорів:

1. Корпоративні спори віднесені до виключної підсудності та розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб - підприємців.

2. Є видом спорів, стороною в яких в господарському судіможе бути фізична особа

4. справи щодо укл,зміни,розірв і прип госп договорів:види спорів, порядок вирішення,правова регламент.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за за­гальним правилом викладається у формі єдиного документа, під­писаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефоно­грамами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до ви­конання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні ви­моги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Так, згідно зі ст. 186 ГК України не допускається укладання у спро­щений спосіб організаційно-господарських договорів (ст. 176 ГК України).

Власне процедура укладення господарського договору розгля­дається у частинах 2—8 ст. 181 ГК України. Так, проект госпо­дарського договору може бути запропонований будь-якою зі сто­рін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір (підписує, ставить відбиток печатки) і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у 20-денний строк після одер­жання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов до­говору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20- денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов' язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою сторо­ною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіж­ності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Розрізняють конкурентні та неконкурентні способи укладення господарських договорів.

Конкурентними способами укладення господарських договорів є: торги (аукціони, тендери);

Договір може бути змінений чи розірваний за вимогою однієї зі сторін господарського договору у випадках суттєвого пору­шення його другою стороною і в інших випадках, встановлених договором чи законом. Суттєвим порушенням чинне законодав­ство визнає таке порушення договору, коли внаслідок заподіяної ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ініціатор зміни чи розірвання договору надсилає відповідну пропозицію іншій стороні. Сторона договору, яка одержала про­позицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк пі­сля одержання пропозиції повідомляє другу сторону про резуль­тати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірван­ня) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторо­на має право передати спір на вирішення суду.

У разі розірвання господарського договору за вимогою будь- якої із сторін господарський суд визначає наслідки розірвання договору, виходячи із необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з частковим вико­нанням даного договору.

Зміна господарського договору у зв'язку із суттєвими змінами обставин допускається за рішенням господарського суду у винят­кових випадках, якщо розірвання договору суперечить суспіль­ним інтересам чи спричинить для сторін шкоду, яка значно пере­вищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У разі зміни чи розірвання господарського договору госпо­дарські зобов'язання змінюються чи припиняються з моменту досягнення згоди про зміну чи розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або не обумовлене характером його зміни.