3.Спори про передання права на майно(володіння/користування/розпорядження), які причини виникнення і їх розв'язання.

Суб’єктами таких спорів виступають, як правило, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи, фізичні особи-підприємці.

З даних правовідносин можливі такі види спорів:

14. Про визнання права тимчасового володіння (користування)

15. Про визнання даних договорів недійсними/дійсними

16. Про визнання даних договорів неукладеним

17. Про невиконання або неналежне виконання зобовязань за даними договорами

18. Про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння

19. Про стягнення орендної плати, за фактичне користування майном.

20. Про продовження строку дії договору.

21. Про визнання права власності;

22. Про повернення майна з незаконного володіння

23. Про внесення змін до договору

Доказами в даних справах є: договори між сторонами, додаткові договори, документи,що підтверджують право власності, витяги з Державного реєстру обтяжень на рухоме майно, акти прийому-передач, специфікації, установчі документи, розрахункові документи, товаро-розпорядчі документи

Правова регламентація: Матеріальна: ГК,ЦК, Земельний кодекс, Лісовий кодекс, Водний кодекс, Податковий кодекс, ЗУ»Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про оренду землі», ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», Закону України „Про управління об’єктами державної власності” Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, ЗУ Про приватизацію державного майна. Процесуальна- Господарський процесуальний Кодекс

4. Апеляційне оскарження як гарантія прав суб'єкта (поняття права на апеляційне оскарження, правове регулювання, хто має це право).

Перегляд судом апеляційної інстанції рішень місцевого господарського суду, які не набрали законної сили — найбільш зручний і швидкий спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень.

Апеляційний перегляд здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду. Згідно Указу Прези­дента України від 12 червня 2010 року 811/2010 «Питання мережі господарських судів України» в Україні створено: Дніпропетровсь­кий, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Рівненський, Севастопольський і Харківський апеляційні господарські суди, та визначено території, на які поширюються їх повноваження.

Провадження в апеляційної інстанції — самостійна стадія, яка, вирішуючи загальні завдання господарського процесу, має свої власні специфічні цілі. Головною метою є перевірка законності й обґрунтованості рішень місцевого господарського суду, з тим щоб не допустити набрання законної сили та виконання помилкових рішень господарського суду.

Право апеляційного оскарження рішення є правом на пору­шення діяльності апеляційного господарського суду з перевірці законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарсь­кий суд вирішив питання про їх права та обов' язки мають право на подання апеляційної скарги. Згідно із ст. 25 ГПК України право на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, має правонаступник сторін.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, за­значені у Господарському процесуальному кодексі України та законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продов­женню розгляду справи цим судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господар­ського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого госпо­дарського суду — протягом п' яти днів з дня їх оголошення міс­цевим господарським судом.

Сама апеляційна скарга подається через місцевий господарсь­кий суд, який розглянув справу. Місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених процесуальним законодав­ством, — копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.

Згідно зі ст. 94 ГПК апеляційна скарга подається у письмовій формі.

Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або

її представником. До скарги додаються докази сплати судового збору, за винятком випадків, передбачених законодавством. Та­кож, до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі й додатково поданими доказами повторно роз­глядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заяв­ник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК). Апеляційний гос­подарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і пере­віряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господар­ського суду у повному обсязі, але не приймає і не розглядає ви­моги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня поставлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Апеляційна скар­га на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протя­гом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

5. Задача про розгляд справи при відсутності відповідача.  У питаннях до задачі також є питання про процедуру залучення іншого відповідача або його заміну.

Суддя не міг розглядати справу за відсутності відповідача і повинен був відкласти розгляд справи відповідно до статті 77 ГПК, яка передбачає відкладення розгляду справи у разі нез явлення представників сторін або інших учасників судового процесу.

Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача

Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

{Частину другу статті 24 виключено на підставі Закону № 2705-IV від 23.06.2005}

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Білет 5

1. статус трет.судді. заг і спец повноваження.

2. мкас: порядок вирішення, процес. строки для зовн-ек торгівлі.

3. корпоративні як об: види спорів, порядок

4. спори з уклад,зміни, розірвання договорів: види спорів, порядок.

18:33:22  в задачі 4 питання аб було. і вони майже не звязаеі з задачею..

1. Третейського суду. Список суддів Третейського суду затверджується Правлінням і може змінюватись та доповнюватись відповідно до рішень прийнятих та затверджених Правлінням.

Третейський суд веде Список третейських суддів Третейського суду, в якому зазначається: прізвище, ім’я та по-батькові третейського судді, дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.

При виконанні своїх функцій третейські судді неупереджені, незалежні і підкоряються тільки законові. Третейським суддею не може бути обрана особа,яка прямо чи опосередковано зацікавлена в результаті вирішення спору. Третейські судді не є представниками сторін.Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхзгода.

Не можуть включатися до Списку третейських суддів, особи які відповідно до Закону України „Про третейські суди” не можуть бути третейськими суддями, а саме:

- особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;

-особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у Регламенті Третейського суду;

-особи, які мають судимість;

- особи, визнані в судовому порядку недієздатними. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя Третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого Третейського суду.

Рішення про включення або виключення третейського судді зі Списку третейських суддів приймається Правлінням Асоціації правників України за рекомендацією Зборів третейських суддів. У випадку, коли Збори третейських суддів не проводилися більш ніж 24 місяців, внесення змін до Списку третейських суддів може здійснюватися Правлінням Асоціації правників України за власною ініціативою. Третейський суддя може бути виключений зі Списку третейських суддів у наступних випадках:

- письмової заяви третейського судді про виключення зі Списку третейських суддів;

- смерті або оголошення його померлим чи безвісно відсутнім за рішенням суду;

- втрати чи обмеження дієздатності;

- притягнення до кримінальної відповідальності;

- некомпетентності третейського судді, що виявилась при третейському розгляді справ;

- систематичного невиконання третейським суддею своїх повноважень;

- розголошення конфіденційної інформації щодо спорів, які розглядаються Третейським судом.

Розгляд справ у Третейському суді здійснюється третейськими суддями, які включені до Списку третейських суддів Третейського суду. Список суддів Третейського суду затверджується Правлінням і може змінюватись тадоповнюватись відповідно до рішень прийнятих та затверджених Правлінням.

Третейський суд веде Список третейських суддів Третейського суду, в якому зазначається: прізвище, ім’я та по-батькові третейського судді, дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.

При виконанні своїх функцій третейські судді неупереджені, незалежні іпідкоряються тільки законові. Третейським суддею не може бути обрана особа,яка прямо чи опосередковано зацікавлена в результаті вирішення спору.Третейські судді не є представниками сторін.Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхзгода.

Не можуть включатися до Списку третейських суддів, особи які відповідно до Закону України „Про третейські суди” не можуть бути третейськими суддями, а саме:

- особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;

-особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у Регламенті Третейського суду;

-особи, які мають судимість;

- особи, визнані в судовому порядку недієздатними. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя Третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого Третейського суду.

2. міжнародний комерційний суд (арбітраж) — це недержавний суд, який засновується сторонами, що сперечаються, джерелом правоза- стосовчої діяльності якого є угода сторін, а не розпорядження закону. Договірна природа арбітражу полягає в тому, що йо­го формування повинно бути прерогативою сторін, і об­рання арбітражу здійснюється самими сторонами за їх по­годженням.

Міжнародний комерційний арбітраж є альтернативою держав­ному суду, однак, при здійсненні розгляду спорів міжнародними комерційними судами та при виконанні прийнятих ними рі­шень, іноді виникають певні проблеми. Наявна нормативно- правова база функціонування МКАС недостатня для розв'я­зання цих проблем, а отже і для ефективного судового розгляду комерційних спорів і виконання рішень суду.

порушення провадження у мкас як початок розгляду господарського спору

Стаття 19. Визначення правил процедури

1. За умови дотримання положень цього Закону сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи третейським судом.

     2. В разі відсутності такої угоди третейський суд може з дотриманням положень цього Закону вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає належним. Повноваження, надані третейському суду, включають повноваження на визначення допустимості, належності, істотності та значущості будь-якого доказу.

Стаття 20. Місце арбітражу

1. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

     2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, третейський суд може, якщо сторони не домовились про інше, зібратись в будь-якому місці, яке він вважає належним для проведення консультацій між його членами, заслуховування свідків, експертів чи сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.

Стаття 21. Початок арбітражного розгляду Якщо сторони не домовились про інше, арбітражний розгляд щодо конкретного спору починається у день, коли прохання про передачу цього спору до арбітражу одержано відповідачем.

Стаття 22. Мова 1. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться в арбітражному розгляді. В разі відсутності такої домовленості третейський суд визначає мову або мови, які повинні використовуватися під час розгляду. Така домовленість або визначення, якщо в них не обумовлено інше, стосуються будь-якої письмової заяви сторони, будь-якого слухання справи та будь-якого арбітражного рішення, постанови чи іншого повідомлення третейського суду.

     2. Третейський суд може дати розпорядження про те, щоб будь-які заяви і документальні докази супроводжувалися перекладом на мову або мови, про які домовились сторони або які визначені третейським судом.

Стаття 23. Позовна заява та заперечення щодо позову

 1. Протягом строку, погодженого сторонами або визначеного третейським судом, позивач повинен заявити про обставини, що підтверджують його позовні вимоги, про питання, що підлягають вирішенню, та про зміст своїх позовних вимог, а відповідач повинен заявити свої заперечення з цих причин, якщо тільки сторони не домовилися про інше щодо необхідних реквізитів таких заяв. Сторони можуть подати разом із своїми заявами всі документи, які вони вважають такими, що мають відношення до справи, або можуть зробити посилання на документи або інші докази, які вони представлять надалі.

     2. Якщо сторони не домовились про інше, в ході арбітражного розгляду будь-яка сторона може змінити або доповнити свої позовні вимоги або заперечення щодо позову, якщо тільки третейський суд не визнає недоцільним дозволити таку зміну або доповнення з урахуванням допущеної затримки.

Стаття 24. Слухання та розгляд по документах

1. За умови дотримання будь-якої іншої угоди сторін третейський суд приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для представлення доказів або усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на підставі документів та інших матеріалів. Проте, крім того випадку, коли сторони домовились не проводити усного слухання, третейський суд повинен провести таке слухання на відповідній стадії розгляду, якщо про це просить будь-яка із сторін.

     2. Сторонам досить завчасно повинно бути надіслано повідомлення про будь-яке слухання та про будь-яке засідання третейського суду, що проводиться з метою огляду товарів, іншого майна або документів.

     3. Всі заяви, документи або інша інформація, що подаються однією із сторін третейському суду, повинні бути передані іншій стороні. Сторонам повинні бути передані також будь-які висновки експертів або інші документи доказового характеру, на яких третейський суд може базуватися при прийнятті свого рішення.

Стаття 25. Неподання документів або нез'явлення сторони

Якщо сторони не домовились про інше, в тих випадках, коли без зазначення поважної причини:

- позивач не подає свою позовну заяву згідно з вимогами пункту 1 статті 23, - третейський суд припиняє розгляд;

- відповідач не подає своїх заперечень щодо позову згідно з вимогами пункту 1 статті 23, - третейський суд продовжує розгляд, не розцінюючи таке неподання само по собі як визнання тверджень позивача;

- будь-яка сторона не з'являється на слухання або не подає документальні докази, - третейський суд може продовжити розгляд та прийняти рішення на підставі доказів, які є у справі.