4)Особливості вирішення зовнішньоекономічних спорів: види спорів, правове регулювання, порядок розгляду та шляхи їх вирішення.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є передача спору на розгляд до міжнародного комерційного арбітражного суду.

Зауважимо, що Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р. № 4002-XII (далі – Закон про МКА) застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Відповідно до статей 1, 123 – 125 Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 р. № 1798-XII (далі – ГПК) і статей 38, 39 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (далі – Закон про ЗЕД) спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності, підлягають вирішенню господарськими судами у межах їхньої підсудності. З аналізу відповідних положень ГПК випливає, що господарські суди не мають права приймати до розгляду справи за позовами до відповідачів, місцезнаходження яких за межами України.

Згідно зі ст. 38 Закону про ЗЕД спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами та господарськими судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Отже, спір може бути передано на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу (далі – МКА) в тому випадку, якщо сторони домовилися про передачу його до цього суду і належним чином оформили таку домовленість.

Арбітражною угодою, відповідно до ст. 7 Закону про МКА, є угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер. Її може бути укладено у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

У Європейській конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 р., далі – Європейська конвенція), як і чинне законодавство України, вжито термін “арбітражна угода”, що охоплює як арбітражне застереження в зовнішньоекономічному контракті, так і окрему арбітражну угоду, підписану сторонами або укладену шляхом обміну листами, телеграмами або повідомленнями по телетайпу. Крім того, Закон про МКА містить вказівку на можливість укладення арбітражної угоди за допомогою інших засобів електрозв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди.

Регламент міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 25 серпня 1994 р., протокол № 107 (3) (далі – Регламент МКА при ТПП) послуговується більш зручним для застосування формулюванням: “угода вважається укладеною, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телефаксу, телеграфу або з використанням інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди…”.Таке визначення дозволяє використовувати для більш швидкого укладення арбітражних угод й інформаційну мережу Інтернет.

Наявність арбітражної угоди може бути встановлена і в ході обміну сторонами позовом й відзивом на нього. Зокрема, проаналізувавши ці документи, можна виявити, що в них міститься твердження однієї із сторін про наявність арбітражної угоди, а інша сторона цього не заперечує. У такому випадку арбітражна угода розглядатиметься як така, що укладена в письмовій формі.

Посилання в договорі на документ, який містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою, за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною договору.

Отже, домовленість сторін про передачу спору на розгляд у МКА може бути:

а) включена до контракту як арбітражне застереження;

б) оформлена у вигляді окремої арбітражної угоди;

в) закріплена як посилання в договорі на документ, який містить власне арбітражне застереження;

г) виражена в позові й у відзиві на нього.

5)?/??

Білет № 21