4. Позадоговірні спори, їх вирішення

Позадоговірні спори:

- оскарження результатів конкурсу, аукціону (конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів по внутрішньообласним, міжрайонним, міським маршрутам);

- стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу;

- повернення в натурі безпідставно набутого майна;

- відшкодування шкоди, заподіяної Клієнту органом/посадовою чи службовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування; шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду;

- відшкодування моральної шкоди у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна;

- відшкодування моральної шкоди, що полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;

- здійснення захисту інтересів Клієнта у випадках пред’явлення до нього позовних вимог про відшкодування моральної шкоди;

- інші випадки відшкодування шкоди, заподіяної особистим немайновим правам та/або майну фізичної чи юридичної особи;

- здійснення захисту інтересів Клієнта у випадках пред’явлення до нього будь-яких інших позовних вимог про відшкодування майнової та/або моральної шкоди;

- справи окремого провадження (в т.ч., визнання векселя недійсним в зв’язку з його втратою і відновлення прав особи на втрачений вексель або цінний папір на пред’явника; встановлення фактів, що мають юридичне значення тощо);

- стягнення боргу за векселями;

- забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, заборони вчиняти певні дії тощо (в залежності від предмету спору та підсудності).

5. Задача про докази письмові, речові, порядок витребування доказів пясля розгляду справи та інш.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 35. Підстави звільнення від доказування

Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Стаття 36. Письмові докази

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Стаття 37. Речові докази

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 38. Витребування доказів

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1-43-10 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Стаття 39. Огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження

Господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.

Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів

Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.

Речові докази, які знаходяться в господарському суді, після вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою господарський суд визнав право на ці речі.

Білет 13. 1.Правовий статус третейського суду як недержавного органу, який здійснює правосуддя.

!!!Відповідно до положень Конституції та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а отже, не є органами правосуддя.третейський суддя – фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженомусторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до Положення для вирішенняспорів у третейському суді.

Розгляд справ у Третейському суді здійснюється третейськими суддями, які включені до Списку третейських суддів Третейського суду. Список суддів Третейського суду затверджується Правлінням і може змінюватись тадоповнюватись відповідно до рішень прийнятих та затверджених Правлінням.

Третейський суд веде Список третейських суддів Третейського суду, в якому зазначається: прізвище, ім’я та по-батькові третейського судді, дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.

При виконанні своїх функцій третейські судді неупереджені, незалежні іпідкоряються тільки законові. Третейським суддею не може бути обрана особа,яка прямо чи опосередковано зацікавлена в результаті вирішення спору.Третейські судді не є представниками сторін.Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхзгода.

Не можуть включатися до Списку третейських суддів, особи які відповідно до Закону України „Про третейські суди” не можуть бути третейськими суддями, а саме:

- особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;

-особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у Регламенті Третейського суду;

-особи, які мають судимість;

- особи, визнані в судовому порядку недієздатними. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя Третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого Третейського суду.