- •Любий тисне палко груди, Наче серце з них вийма... Чи ви тямите що, люди?
- •Меланхолія «високої» культури у пошуках ідентичносте
- •36 Прикметно, що ідеал аполлонічно збудованого чоловічого тіла стане постійною метафорою культурно-еротичиих фантазій героїнь Кобилянської.
- •42 Інша річ, що часто така дружба має манінулятивний характер. Див. Про це: Janet Todd. Women's Friendship in Literature. - New York, Columbia University Press, 1980, p. 132-190.
- •66 Там само, с. 189.
- •40 Поняття «тріо» співвідносили в ту епоху з позначенням особливого типу зв'язку - життя «утрійку» (menage a trois).
- •10 Там само, с. 90.
- •15 Там само, с. 67.
- •31 Там само.
- •6 Там само, с. 73.
- •7 Там само, с. 58.
- •11 Там само, с. 63.
- •Isbn 966-7679-20-9
Isbn 966-7679-20-9
Серія
«Критичні студії» Випуск
2
Гундорова Тамара. Ретіпа Меіапскокса:
Стать і культура в тендерній утопії Ольги Кобиляиської. —
Київ: Критика, 2002. - 272 с.
Монографія Тамари Гундорової є першим психоаналітичним дослідженням художньої творчости та інтелектуальної концепції Ольги Кобилянської на тлі європейського феміністичного руху, під оглядом сучасних тендерних і постмодерних теорій, ідей Ніц-ше, платонізму і фройдизму. Бажаний, але неможливий розрив із материнським «тілом» культури, нації та статі визначає особливий меланхолійний контекст творчости Кобилянської, який стає основним об'єктом психоаналітичної інтерпретації в книжці Тамари Гундорової. Авторка аналізує аполонівський тип «нової жінки», колізії високої культури і тендерну утопію, яка об'єднує у творах української письменниці фемінізм, націоналізм і модернізм в одну культурну візію.
В художньому оформленні книжки використано гравюру Альбрехта Дюрера «Меланхолія»
Видання вийшло у світ завдяки фінансовій підтримці Українського Наукового Інституту Гарвардського університету та Фонду катедр українознавства
© Тамара Гундорова, 2002 © Часопис «Критика», 2002
Зміст
Вступ 9
Rites de passage: народження «нової жінки» 18
«Німеччина» (18). Модернізм і автобіографізм (25). * Погляд колонізатора і жіноча нарація (27). Оргія (ЗО). Фемінність «вищої» культури (31). Діоніс-Аполон (33). «Нова жінка» (38). «Некультурна»: Es lebe die Kunst! Es lebe die Freiheit! (44).
Жіночий платонічний роман: у пошуках ідеальної
комунікації 48
Платонізм і фемінізм (48). Двоє-четверо (58). Ідеальна мова (62). Жіночий еротичний дискурс (66). Відступ перший. Дискурс «неназваної любови» Оскара Вайлда (68). Відступ другий. «Безсловесна любов» Маріни Цвєтаєвої (69). Леся Українка - Кобилянська: ідеальна комунікація (71). Мавка як метафора «безсловесної мови» (76). Переборення влади (матері) (80).
Анатомія жіночої сексуальности
(нарцисизм-істерія-мазохізм) 86
Жінка і дзеркало, або погляд Нарциса (86). «Щоденник» як лабораторія жіночої сексуальности (92). «Людина»: O saneta hysteria! (95). «Я істеричка» (103). «Випадок Дори» Фройда, Лу Саломе і жіночий бік психоаналізу (106). Відступ третій. Кобилянська і Саломе (108). Жіночий мазохізм (110). «Покора» (114). «Царівна») (119). Мазохізм як образність (123).
Меланхолія «високої» культури 126
У пошуках ідентичносте (126). Біологія і психологія статі (128). Відступ четвертий. Лавра Маргольм: «Змістом життя жінки є чоловік» (130). Відступ п'ятий. Щоденники Башкирцевої та Кобилянської (132). Ролі-ідентичності жінки (135). Меланхолійна, або «кастрована» жінка (138). Меланхолійний дискурс (145). Роман виховання: жінка-товариш (150).
Андрогин: гендерно-культурна утопія 156
Привласнення ніцшівської іронії (156). «Через кладку»: «інтеліґент-мужик» і модернізм (160). Transmutio sexus: інвертована фемінність (167). «Мужик» і андрогин (171).
«Кастрована» жінка: тендерне насильство 181
Анти-біологізм (181). Материнське божевілля (191). Жіноче божевілля (197). «Каструвальна» жінка (199).
«Криза статі»: погляд з іншого боку 204
«Мужик»: варіянт Осипа Маковея (204). «Війна статей»: варіянт Августа Стріндберґа (211).«Надчоловік»: варіянт Пшибишевського й Винниченка (214).
Вона мала понад двадцять років і була висока. Хоч русинка від голови до ніг, було в неї рудаве волосся, що у русинів рідкість, та в чертах бачилась порода, а майже меланхолійний сум, що відбитий на всім, що нагадує отсей нещасний народ, був і в неї основою характеру. її очі, великі, трохи нерухомі й вогкі, були сумні й тоді, коли уста усміхалися. За сі очі звали її "руською мадонною"
Ольга Кобилянська, «Природа»
Замість висновків. Стать і нація 222
Примітки 228
Бібліографія 252
Покажчик понять 262
Покажчик імен 265
