40 Поняття «тріо» співвідносили в ту епоху з позначенням особ­ливого типу зв'язку - життя «утрійку» (menage a trois).

⁴¹A writer's diary. Being extracts from the Diary of Virginia Wolf. Ed. By Leonard Wolf. - London: Hogarth Press, 1954, p. 143.

⁴² «Настільки Кобилянська жила і в інтимній сфері уявленнями Марліт, можна пізнати хоча б із подробиць, що свій вимріяний дім, який вона хотіла собі збудувати в Димці під лісом, і де мали жити з нею «вибрані» душі - дехто з її товаришок - вона називає Dich- terheim. Сама Марліт мала такий дім...», - твердить Анна-Галя Горбач (Ольга Кобилянська й німецька культура. // Відбитка з Наукових Записок. - Мюнхен, 1967, с.49).

⁴³ Ф. 14, од. зб. 470, с. 51.

⁴⁴ Robert Burton. The Anatomy of Melancholy // The Nature of Mel- ancholy. From Aristotle to Kristeva. Ed. by Jennifer Radden. - Oxford University Press, 2000, p. 148.

⁴⁵ Див. зокрема: Зигмунд Фрейд. Влечения и их судьба. - Москва, 1999, с.153-176.

⁴⁶ Ольга Кобилянська. Слова зворушеного серця, с. 170.

⁴⁷ Див.: Julia Kristeva. Black sun: depression and melancholia. Trans- lated by Leon S.Roudiez. - New York: Columbia University Press, 1989, p. 44.

⁴⁸ John Lechte. Art, Love, and Melancholy in the Work of Julia Kristeva // Abjection, Melancholia, and Love. The Work of Julia Kristeva. Ed. By John Fletcher and Andrew Benjamin. - London-New York: Routledge, 1990, p. 34.

⁴⁹ Otto Rank. Narcissism and the Double // Essential Papers on Lit- erature and Psychoanalysis. Ed. By Emanuel Berman. - New York-Lon- don: NYU of Press, 1993, p. 125.

⁵⁰ Butler Judith. Bodies that Matter: On the Discursive Limits of «Sex». - New York: Routledge, 1993, p. 69.

⁵¹ Див. Guinn Batten. The Orphaned Imagination. Melancholy and Commodity Culture in English Romanticism. - Durham-London: Duke Uni Press, 1998, p. 93.

⁵² Ольга Кобилянська. Слова зворушеного серця, с. 172.

⁵³ Зигмунд Фрейд. Женственность // Влечения и их судьба. - Москва, 1999, с. 262-263.

⁵⁴ Спокусливо було б думати, цей образ міг віддалено асоцію- ватися і з Лесею Українкою - як модерним типом «нової жінки», зокрема, згадкою про попелясте волосся («ясна, майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очи- ма», як говорить оповідачка про «артистку»). Однак на час написання

іб*

новели письменниці ще не зустрічалися, хоча перша згадка про поет-ку в листах Кобилянської припадає на 1891 рік.

⁵⁵ Фридрих Ницше. Человеческое, слишком человеческое // Сочи- нения в двух томах, т. 1, с. 421.

⁵⁶ Там само, с. 415.

⁵⁷ Там само, с. 426.

⁵⁸ Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра // Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра. Жадання влади, с. 166.

⁵⁹ Там само, с. 57.

⁶⁰ Прикметно, що Кобилянська називала Євгенію Марліт «вихо- вуючою німецькою повістяркою» (5, 240). Виховна тенденція про- низує моделі образотворення і самої Кобилянської.

⁶¹ Михайло Сосновський. Дмитро Донцов. Політичний портрет. З історії розвитку ідеології українського націоналізму // Наукове то- вариство імШевченка. Бібліотека українознавства. - Нью Йорк- Торонто: Trident International Inc, 1974, т. 33, с. 267, 269.

⁶² Дмитро Донцов. Поетка українського рісорджімента: Леся Українка. - Львів, 1922, с. 24,19-20.

⁶³ Див.: Дмитро Донцов. Патріотизм. Квартальник Вісника. - Львів,- 1936, ч.1(9); Дмитро Донцов. Партія чи орден. Об'єднання чи роз'єднання. - Львів: Книгозбірня «Вісника», 1938, ч. З (19), с. 33.

⁶⁴ Микита Шаповал. Шлях визволення. Суспільно-політичні на- риси // «Нова Україна». - Прага-Берлін, 1923, с. 33.

⁶⁵ Уперше повість надруковано у місячнику «Нова Україна» (Прага). Кобилянська згадує Шаповал а як одного з тих, хто може поредагувати у «Новій Україні» її рукопис «Апостол черні» (5,643).

⁶⁶ Пор.: «Ми повинні організуватись гармонійно, як армія, як ма- шина, приладнана у своїх частинах, різноманітна в них і гармонійна в цілості» (Микита Шаповал. Шлях визволення. Суспільно-політичні нариси, с. 33).

⁶⁷ Ольга Кобилянська. Упам'ятку їїсороклітиьоїписьменницької діяльности (1887-1927). Зладив Лев Когут. - Чернівці, 1928, с. 279.

⁶⁸ Складовою такого тендерного дискурсу стає расова концепція, зокрема у випадку Грицая - його теза про поборення «чужинця», себто «іншого». «А прецінь та обставина, що Рахира і її родителі ре- презентують тут партію циганів, отже, чужинецьких зайдів, давала, на мою думку, - зауважує він, - авторці нагоду повести акцію роману в напрямі грандіозної боротьби всього села проти чужинців, селян- ську масу за рідну землю в великім стилю, а не тільки в вузьких рам- цях кримінальної події на тлі родинної, мужицьким інтересом ви- кликаної суперечки» (Остап Грицай. Valse mélancolique. Слово привіту для Ольги Кобилянської в 40-ліття її творчости // Ольга Кобилянська. Альманах у пам'ятку її сороклітиьої письменницької діяльности (1887-1927), с. 304).

⁶⁹ Олена Теліга. Якими нас прагнете? // Слово і час. - 1991, №6, с. 35.

⁷⁰ Мілена Рудницька. Новий етап жіночого руху // Мілена Руд- ницька. Статті. Листи. Документи. - Львів, 1998, с. 113.

⁷¹ Мілена Рудницька. Українська дійсність і завдання жінки // Мілена Рудницька. Статті. Листи. Документи. - Львів, 1998, с. 205-206.

⁷² Олена Теліга. Якими нас прагнете?, с. 37.

⁷³ Там само, с. 36.

Андрогин:

ґендерно-культурна утопія

¹ Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра // Фрідріх Ніц­ше. Так казав Заратустра. Жадання влади, с. 281.

² Амбівалентність фрази німецького філософа полягала в тій ін­версії, яку приховано здійснював автор: адже фразу переповідає За­ратустра з уст старої жінки. У розділі «Про старих і молодих жінок» стара жінка дарує йому «невеличку істину»: «Ти йдеш до жінок? Не забудь канчука!» (Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра. Жадання влади, с. 67).

³ French Philosophers in Conversation. Levinas, Schneider, Serres, Iri-garay, Le Doeuff, Derrida. Ed. be Raoul Mortley. - London and New York: Routledge, 1991, p. 75.

⁴ Гумореска «Він і Вона», як зізнавалася Кобилянська, мала авто­біографічний підтекст і стосувалася її взаємин з Маковееєм. У тексті іронізується тема «вищої» людини, натомість незмінною лишається національно-культурна ідея: адже Він, який в кінцевому домінує в гуморесці, - німець, Вона - русинка (українка). Так повторюється ідея «кризи статі», висунута Кобилянською в «Царівні»: «українсь-кість» і «жіночість» реалізується культурно, коли поєднується з «чу­жинцем» і «європейцем».

⁵ Ростислав Чопик. Очікуючи його. Ольга Кобилянська: від царів­ни - до цезаревича // Переступиш вік. Українське письменство на зламі 19-20 cm. - Львів-Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998, с. 95.

⁶ Рукописний відділ Інституту літератури. Ф. 14, од. зб. 470, с. 69.

⁷ Ростислав Чопик. Очікуючи його. Ольга Кобилянська: від царів­ни - до цезаревича, с. 89.

⁸ Ольга Кобилянська. Слова зворушеного серця. Щоденники. Авто­біографії. Листи. Статті та спогади, с. 218.

⁹ Ростислав Чопик. Очікуючи його. Ольга Кобилянська: від царів­ни -до цезаревича, с. 94.