3. Основні тенденції внутріполітичного розвитку країн регіону 90-х роки хх століття на початку ххі століття.

Польща

У 1980 р. підвищення цін зумовило бурю організованих протестів. Почалися масові страйки, на чолі яких стала профспілка «Солідарність», очолювана електриком з гданської верфі Лехом Валенсою.

Робота над поняттям

«С о л і д а р н і с т ь» — незалежна профспілка Польщі, яка очолила боротьбу поляків проти комуністичного режиму.

У вересні–жовтні 1981 р. у Ґданську відбувся перший з’їзд профспілки, на якому було вирішено розпочати боротьбу за владу. Польське керівництво оголосило воєнний стан на всій території країни. У ніч з 12 на 13 грудня 1981 р. було створено Державну раду національного порятунку на чолі з Войцехом Ярузельським.

Ці заходи, а також значна радянська фінансова і продовольча допомога на деякий час відтермінували загибель соціалізму в Польщі.

Хроніка подій

Дата	Подія
1988 р.	ПОРП проголосила початок економічних реформ Лютий
1989 р.	Розпочав роботу «Круглий стіл» за участі усіх опозиційних сил
1989 р.	Перемога «Солідарності» на виборах. 19 липня 1989 р. президентом став В. Ярузельський, Т. Мазовецький — прем’єр- міністр, який здійснив так звану «шокову терапію» — стрімкий перехід до ринкової економіки
31 грудня 1989 р.	Прийнята нова Конституція, яка відновила попередню назву держави — Республіка Польща
Січень 1990 р.	Перетворення ПОРП на Соціал-демократичну партію
Грудень 1990 р.	Перемога на президентських виборах Леха Валенси
27 жовтня 1991 р.	Перемога на парламентських виборах правоцентристського угруповання, що знаменувало остаточне знищення комуністичного режиму
1995 р.	Президентом обраний А. Квасьнєвський — представник лівих сил
1999 р.	Польща стала членом НАТО
2004 р.	Стала членом ЄС
2004– 2010 рр.	Президентом був Л. Качинський, з 2010 р. — Броніслав Коморовський

Чехословаччина

Революційні події у Чехословаччині, які отримали назву «оксамитової» революції, розпочались 17 листопада 1989 р., коли в міжнародний день студентів на вулиці Праги вийшли майже 50 тис. студентів. Застосування сили міліцією спричинило страйки по усій країні. Ніщо вже не могло врятувати комуністичну владу.

27 листопада Федеральні збори ЧССР виключили з Конституції статтю 4 про керівну роль КПЧ.

Наприкінці 1989 р. президентом країни став Вацлав Гавел.

1990 р. став новим етапом у розвитку Чехословаччини. У травні був прийнятий закон про вільне підприємництво, а в червні проведені перші вільні вибори і сформовано новий уряд, який здійснив радикальні економічні реформи.

1 грудня 1990 р. змінилась назва країни — на Чехо-Словацьку Федеративну Республіку (ЧСФР).

1 січня 1993 р. ЧСФР розпалась на дві нові держави — Чехію і Словаччину.

І Чехія, і Словаччина є членами ООН, НАТО, ЄС. Чехія більш економічно розвинена і становище її більш стабільне.

Угорщина

. Криза, яка особливо гостро виявилася наприкінці 1980-х років, зумовила необхідність змін в Угорщині.

Хроніка подій

Дата	Подія
1988 р.	Гостра критика діяльності керівництва партії на конференції УСРП. Відставка Я. Кадара й обрання на посаду генерального секретаря ЦК УСРП К. Гросса
1989 р.	Відмова УСРП від монополії на владу під час «круглого столу». Саморозпуск УСРП й проголошення про створення Угорської соціалістичної партії. Зміна назви УНР на Угорську Республіку
1990 р.	Перемога на парламентських виборах опозиційного Угорського демократичного форуму: його лідер Й. Анталл став главою уряду; вільний демократ А. Гьонц — президентом країни. Початок процесу приватизації в країні
1991 р.	Виведення радянських військ з Угорщини. Перехід до приватновласницького господарства з метою виходу з економічної кризи
1992 р.	Закон про земельну реформу
	Поступовий вихід економіки Угорщини з кризового стану
1999 р.	Вступ до НАТО
2004 р.	Повноправне членство в ЄС

Румунія та Болгарія

Робота з таблицею

Хроніка подій

Румунія

Болгарія

16–17 грудня 1989 р. — розгін демонстрації протесту у м. Тимішоара — початок народно-демократичної революції. 22 грудня 1989 р. — повалення диктаторськогорежиму, втеча подружжя Чаушеску зі столиці. 26 грудня 1989 р. — перехід влади до рук Фронту національного порятунку на чолі з Йоною Ілієску. Убивство подружжя Чаушеску. 29 травня 1990 р. — зміна назви країни — СРР стала називатися Румунією. Травень 1990 р. — завоювання ФНП більшості під час парламентських виборів. 1991 р. — ухвалення парламентом нової Конституції країни. Жовтень 1992 р. — обрання президентом Румунії Й. Ілієску. 1996 року президентом обрано лідера правоцентристської партії Е. Константинеску. Довелося долати важке економічне становище. Вступ до НАТО. З 2007 р. — член ЄС. Напружені відносини з Україною через територіальні питання: кордон по р. Тиса, о. Зміїний, гирло р. Дунаю тощо

10 листопада 1989 р. — відставка Т. Живкова. 7 грудня 1989 р. — заснування Союзу демократичних сил (СДС) на чолі з філософом Желю Желєвим, який проголосив ідею розбудови Болгарської держави на принципах демократії та приватної власності. Січень 1990 р. — обрання Великими національними зборами (парламентом) Ж. Желєва президентом Болгарії. 1994–1996 рр. — подальше погіршення економічної ситуації в країні. 1996 р. — перемога на президентських виборах лідера антикомуністичного блоку Об’єднання демократичних сил Петра Стоянова. Проголошення курсу на вступ до ЄС і НАТО 1992 р. — Угода про дружні Взаємовідносини та співробітництво між Болгарією та Україною. Тісні контакти між обома державами, особливо у сфері туризму, транспорту і зв’язку. Із 2004 р. — член НАТО. Із 2007 р. — член ЄС

Югославія

4 травня 1980 р. помирає Й. Тіто. Після його смерті посилюються націоналістичні та сепаратистські тенденції. Найбільш «бунтівними республіками» були Словенія і Хорватія, які забезпечували 50 % експортного потенціалу Югославії. Ініціатором розвалу СФРЮ стала Словенія. Тут в 1990 р. відбувається референдум щодо незалежності республіки, на якому 86 % населення висловилось «за».

25 червня 1991 р. — офіційно проголошують свою незалежність Словенія і Хорватія.

Вересень 1991 р. — проголосили незалежність Боснія та Герцеговина.

Квітень 1992 р. — проголошення про утворення Союзної республіки

Югославії (СРЮ), що складалася із Сербії та Чорногорії, яку очолив С. Мілошевич.

1992 р. — початок громадянської війни Союзної Республіки Югославії з Хорватією під гаслом збереження федерації.

Квітень 1992 р. — кровопролитна міжетнічна, міжконфесійна громадянська

війна в Боснії і Герцеговині (взаємне знищення мусульман, сербів, хорватів).

Тільки в 1995 р. завдяки діям миротворчих сил ООН та політичним угодам (Дейтон) боснійську трагедію вдалося зупинити. Згідно з мирною угодою «Боснія і Герцеговина», залишалися єдиною державою, яка складається із двох суб’єктів: Боснійської мусульмано-хорватської Федерації і Республіки Сербської.

1998–1999 рр. — конфлікт у сербській провінції Косово, де проживає багато албанців, переріс у громадянську війну.

Втручання міжнародного співтовариства (НАТО). Бомбардування Белграда (весна 1999 р.), відставка С. Мілошевича. Притягнення його до юридичної відповідальності (серпень 2001 р.).

2001 р. — албанські бойовики почали військові дії в Македонії. Червень 2006 р. — проголошення незалежності Чорногорією за рішенням всенародного референдуму. Припинення існування держави Сербія і Чорногорія.

Підведення підсумків. Завершення Другої світової війни не принесло країнам Центральної та Східної Європи звільнення від тоталітаризму. Після короткого періоду народної демократії під тиском СРСР встановлюється новий тоталітарний режим але комуністичного типу. Сорокарічна історія існування тоталітаризму у країнах Центральної та Східної Європи, з одного боку, сприяло прискореному економічному розвитку регіону, з іншого, ціна заплачена за це виявилась непомірною. У кінцевому підсумку визначилося нове відставання у розвитку від провідних країн світу. Під вантажем власних проблем та зовнішніх впливів (Перебудова в СРСР та підривна діяльність країн Заходу) тоталітарні режими в країнах Центральної та Східної Європи було повалено. Побудова демократичного суспільства і ринкової економіки виявилися нелегкими проте успішними.