30. Місто, кохання і містика у версії Володимира Даниленка («Кохання в стилі бароко»).

31. Українське поетичне кіно в контексті культурософії шістдесятництва (с. Параджанов, і. Миколайчук, л. Осика).

Ви ник нен ня і роз ви ток ук раїнсько го по етич но го кіно при па дає на час пе ре хо ду до пост струк ту ралізму (пам’я та ю чи про спе цифіку куль тур ної си ту ації в СРСР, вар то вра хо ву ва ти міжкуль турні кон так ти, зо к ре­ма в га лузі кі не ма то графії). Важ ли вою ха рак те ри с ти кою цьо го пе ріоду стає по ява го ло су «іншо го», зо к­ре ма в етнічно му вимірі.

Се ло є об’єктом зо б ра жен ня більшості фільмів по етич но го кіно, втім, до сить не од но знач ним. «Камінний хрест» і «Кри ни ця для спраг лих» діаг но с ту ють йо го повільне вми ран ня, «Білий птах з чор ною оз на кою» і «Ва ви лон ХХ» відо б ра жа ють ук раїнське се ло у час суспільних змін, за ги белі «ста ро го» се ла. При цьо му літе ра тур не дже ре ло ос тан нь о го – ро ман «Ле бе ди на зграя» В. Зем ля ка – при вер нув ува гу І. Ми ко лай чу ка «не од но знач ним виміром йо го [сво го лю ду] бут тя». Ю. Іллєнко підкрес лю вав, що у «Кри ниці для спраг­лих» при ство ренні кар ти ни су час но го се ла відштов ху вав ся від сте рео тип но го об ра зу, тво ря чи «від про­ти леж но го». Щоб ура зи ти гля да ча, при му си ти йо го глиб ше відчу ти по слан ня фільму, ре жи сер об рав на­ту рою не зе лень і став ки, а піски, що вже своїм ви гля дом сиг налізу ва ли про три вож ний стан се ла. Звер нен ня, хай в умовній, ме та фо ричній формі, до ці л ком ре аль них про блем се ла є ли ше од ним із вимірів від тво рен ня йо го об ра зу. У фільмах прин ци по вим стає ма к си маль не збли жен ня ек ран но го об ра зу зі зо б­ра жу ва ним. Це до ся гається зо к ре ма за лу чен ням до ро бо ти над фільмом справжніх се лян. При ство ренні «Тіней» гу цу ли кон суль ту ва ли ре жи се ра. Їхня участь на бу ває ста ту су своє рідної ле ген дар ної історії, посівши міцні по зиції у кіноз навстві, зо к ре ма як підтвер д жен ня «прав ди вості» тек с ту, рис до ку мен таль­ності у ньо му. Цей мо мент «ав тен тич ності», до ти ку до «ре аль но го» в ігро во му кіно по ряд із суб’єктивністю підхо ду до зо б ра жен ня та йо го сим во ліч ністю апе лює до пев но го уза галь нен ня, пе ре хо ду на рівень ка те­горії («на ро ду», «се лян ст ва» то що). Це сприяє тра диційній кон тамінації по нять се лян ст во і на род. Го во ря чи про історію тво рен ня фільму, вар то звер ну ти ува гу і на інший мо мент. Пред став ник на прям ку філо софії кіно С. Ка велл кри ти ку вав тен денції «на бли жен ня» до кіно че рез знай ом ст во з історією йо го тво рен ня, що най частіше має фор му зви чай них оповідок. Утім, в ок ре мих ви пад ках історія фільму са ма стає знач ним куль тур ним тек с том, що ро бить свій вне сок у сприй нят тя тво ру. Та кою, на при клад, є історія про те, як у «Камінно му хре сті» се ля ни зніма ли ся у влас них при го тов ле них «на смерть» стро ях, що відповідає на ст рою стрічки, пев ним чи ном навіть до пов нює її. Ле виць кої: «Ет но графічний за пис не є тут тільки по рож нь ою фор мою». Та ка на ста но ва ха рак те ри зує не ли ше «Тіні». На при клад, М. Донсь кой пи сав про «Біло го пта ха з чор ною оз на кою»: «Тут не ек зо тич ний ко ло рит ет но графії, а на род на стихія». Ці не за лежні, різно ча сові вис ло ви ста ють своєрідним за пе ре чен ням М. Блей ма ну, що виділив ет но графізм, при ст расть до «ек зо тич но-істо­рич но го ма теріалу»

як оз на ки по етич но го кіно. Важ ли вою ри сою на прямку, пе ре дусім «Тіней», став спе цифічний підхід до на род ної куль ту ри. По-пер ше, зміни ло ся став лен ня до відтво рю ва но го: об ря ди, одяг, роз ва ги ста ли тут не ан ту ра жем, а рад ше фор мою жит тя пер со нажів. За ви ра зом Й.По-дру ге, тво рен ня до стовірно го кіносвіту ста ло мож ли вим за ра ху нок склад но го про це су досліджен ня відтво рю ва ної куль ту ри, спро би мак си маль но го на бли жен ня до ро зуміння її функціону ван ня. Та кий підхід доз во ляє не ли ше відтво рю ва ти на ек рані пев ну куль ту ру, а й до лу ча ти ся до неї, тво ря чи нові куль турні про дук ти. Так, С. Па ра джа нов зга ду вав І. Сав чен ка, який учив усо ту ва ти в се бе ма теріал, аби відібра ти й ор ганізу ва ти най суттєвіше. Спи ра ю чись на цей прин цип, ре жи сер «Тіней» за зна чав, що мо же «пісен ний ма теріал пе ре тво ри ти в дійо вий, а дійо вий в пісен ний… ет но графічний ма теріал, релігій ний пе ре ве с ти в най бу денніший, по всяк ден ний. Бо, зре ш тою, дже ре ло в них те са ме».Зре ш тою, об раз на род ної куль ту ри та ос нов но го її носія – се ла – по стає в ук раїнсько му по етич но му кіно вод но час «ре алістич ним» і «сим волічним» та нерідко – підкрес ле но «ан ти сте ре о тип ним».

У фільмах, де ак тор стає зна чу щим для об раз но го вирі шен ня стрічки, «ек ран на ан т ро по логія» та кож відіграє роль мар ке ра «національ но го» в кіно. Виз на чаль ним тут є ти паж за га лом, а не виз на че ний ан т­ро по логічний тип: на при клад, інтер національ ним був ак торсь кий склад «Тіней». Втім, на Гу цуль щині гля­дачі іден тифіку ва ли «сво го» І. Ми ко лай чу ка, Л. Ка доч ни ко ву ж на зва ли ма ло схо жою на гу цул ку, вже на візу аль но му рівні оз на чив ши свою регіональ ну ок ремішність. І.Ми ко лай чук і став пра в ди вим сим во лом на­прям у; ха рак тер но, що важ ли вою скла до вою йо го «міфу» ста ло гу цульсь ке по хо д жен ня.

Відбу вається пев на кон тамінація на прям ку з ок ре ми ми іме на ми, об лич чя ми. Ото тож нен ню спри я ло і те, що пе ресліду ван ня по етич но го кіно впли ва ло та кож на долі кіне ма то графістів, зо к ре ма І.Ми ко лай чу ка. Відбу вається ото тож нен ня «по етич не кіно – І. Ми ко лай чук».

Ук раїнське по етич не кіно як зра зок «національ но го» бу ло роз г ля ну то у двох ас пек тах: фор маль но му (де­які те ми та об ра зи, візу альні мар ке ри «етнічно го») та дис кур сив но му (ре зо нанс на прям ку як носія «етнічно го», «наці ональ но го» первнів, їхня кон тамінація). Ас пек том націо наль но го в кіно є відо б ра жен ня у ньо му зна чу щих для на ро ду/ет но су рис. Виділя ють такі: етнічна са мосві до мість, са мо на зва, мо ва, те ри­торія, ри си психічно го скла ду, куль ту ра, по бут, фор ма соціаль но-те ри торіаль ної ор ганізації, спільне по хо­д жен ня, те ри торіальні й еко номічні зв’яз ки то що. Як що роз гля да ти ук раїнське по етич не кіно як кор пус кіно текстів, у їхній про бле ма тиці та по етиці мож на знай ти відо б ра жен ня кож но го з цих еле ментів. З ог ля­ду на об сяг ма теріалу, із мно жи ни оз нак для аналізу бу ло виділе но три, що відо б ра жа ють різні ас пек ти про бле ми. Та ки ми є етнічна те ри торія (та такі її ко но тації, як «рідна зем ля», «Батьківщи на», а та кож зна­ко ва те ри торія – уо соб лен ня са мо бут ності та опірності ет но су), се ло як носій «етнічно го» за га лом та спе­цифічний для су час ної лю ди ни варіант тра диційної свідо мості і куль ту ри зо к ре ма; на решті, зна ко ва по­стать, що ста ла втілен ням «ук раїнськості» в національ но му кіне ма то графі.