3. Огляд наукових публікацій з питань діяльності торговців цінними паперами
Дослідженню питань з торгівлі цінними паперами приділило увагу багато вчених, але у кожного з них була своя точка зору щодо складу та функцій учасників фінансового ринку.
Суперечливі питання щодо складу та фукцій учасників фінансового ринку.
Суперечливим питанням в економічній теорії є поділ учасників ринку цінних паперів на групи. Орієнтуючись на ту чи іншу ознаку, можна щоразу мати нову класифікацію.
Наприклад, П.Ю. Бороздін пропонує поділяти учасників ринку цінних паперів на продавців і покупців цінних паперів. Колектив авторів під керівництвом В.С. Торкановського пропонує виділяти такі основні групи учасників ринку цінних паперів:
1) головні учасники;
2) інституціональні інвестори;
3) індивідуальні інвестори;
4) професіонали. [13, с.92]
Ю.М. Лисенков і Н.В.Фетюхіна виокремлюють чотири групи: інституційні учасники ринку цінних паперів (фондова біржа, інвестиційна компанія, депозитарій, інвестиційний фонд та ін.); посередники біржового та позабіржового обігу цінних паперів (брокер, дилер, маклер, спеціаліст); учасники вексельного обігу (векселедавець, векселеотримувач, кредитор); інші учасники ринку цінних паперів (акціонер, інвестор, емітент, гарант та ін.).[14, с. 212]
О.М. Мозговий зазначає, що „найбільш поширена (хоч і найменш оригінальна) класифікація учасників ринку цінних паперів поділяє їх на три групи: емітенти, тобто продавці цінних паперів (вони ж споживачі інвестиційного капіталу); інвестори, тобто покупці цінних паперів (вони ж вкладники грошових коштів і утримувачі цінних паперів); посередники, тобто особи та інституції, які надають ті чи нші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентам та інвесторам”. В.І. Павлов, І.В. Кривов‘язюк всіх учасників ринку цінних паперів поділяють на індивідуальних учасників (інвестори, посередники, особи, що здійснюють професійну діяльність), інститути (емітенти, інвестори, посередники, професійні учасники, регулятори) та органи державно-правового регулювання.[15]
О.Г. Мендрул, І.А. Павленко залежно від місця, яке учасники займають на ринку цінних паперів, класифікують їх на споживачів (підприємства, органи влади); постачальників (домогосподарства, підприємства, інституціональні інвестори); торговців; суб‘єктів, що обслуговують ринок; органи, що регулюють діяльність учасників ринку (державні, недержавні)[17]. Суб'єкти ринку цінних паперів за Мендулом О. Г наведенні у схемі 6.
Рис.1.6. Схематичне зображення суб'єктів ринку цінних паперів [17].
Кожна з наведених класифікацій має свої переваги й недоліки, однак найбільш прийнятною є класифікація учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних залежно від виконуваних функцій. До першої групи входять емітенти, інвестори, інститути-регулятори і спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів, а в другу – депозитарії, клірингово-розрахункові установи, трастові інститути, продавці ринкової інформації, спеціальні гарантійні фонди. Як основні, так і допоміжні (інфраструктурні) учасники виконують важливі функції забезпечення дієздатності та ефективності обігу цінних паперів на ринку. Основні функції складають базу ринкових взаємодій з цінними паперами, тоді як допоміжні функції пов‘язані із забезпеченням такої взаємодії, підвищенням її якості, оборотності та ефективності.
Мендрул О.Г. виділяє 7 функцій, які виконують торгівці цінними паперами:
1.Емісійна – організація випуску і розміщення цінних паперів.
2.Брокерська – здійснення угод з цінними паперами в ролі комісіонера чи довіреної особи.
3.Дилерська – здійснення угод з цінними паперами від власної особи і за свій кошт.
4.Представницька – представництво інтересів однієї зі сторін в угоді по цінних паперах.
5.Консалтингова – надання юридичних, економічних, технічних, навчальних та інших видів консультацій по цінних паперах.
6.Депозитарна – надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів.
7.Клірингова – здійснення операцій зі збирання, перевірки й підготовки документів щодо виконання угод по цінних паперах.
Основною ціллю торговців цінними паперами він називає отримання прибутку завдяки діяльності щодо надходження джерел небанківського фінансування щодо емітента, з одного боку, та небанківських фінансових інструментів для інвестора – з іншого.
На основі моделі В. Павлова та І. Кривов’язюка Баула О.В. удосконалив, побудовану модель та створив узагальнену модель ринку цінних паперів, як відкритої системи, яку наведено в рис.1.7 у додатку Б.
Ринок цінних паперів не може функціонувати незалежно (замкнуто) від інших ринків. Тому, розглядаючи його як відкриту систему слід, погодитись з думкою В.І.Павлова та І.В.Кривов‘язюка, що на формування і розвиток ринку цінних паперів та на напрямки діяльності державних органів та інститутів – регуляторів на ринку цінних паперів серйозно впливають національна економічна стратегія, стан світового фінансового ринку, ступінь інтегрованості у світовий ринок цінних паперів, на її вході знаходяться суспільні, та інституційні потреби, вимоги, інтереси, а на виході – ступінь їх задоволення.
Проте, В.І. Павлова та І.В. Кривов‘язюка у моделі національного ринку цінних паперів не враховано важливий механізм взаємодії інститутів (інвесторів, емітентів, посередників та держави) даного ринку. Саме інституційним механізмом взаємодії Баулою О.В. доповнено модель ринку цінних паперів.[16]
Центральними учасниками ринку цінних паперів є емітенти та інвестори. Перші здійснюють емісію цінних паперів, беруть на себе зобов‘язання та несуть відповідальність за їх випуск. Емітентами можуть бути окремі підприємства (здійснюють випуск облігацій, векселів), акціонерні товариства (акції, облігації), кредитно-фінансові установи (векселі), держава (облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), казначейські векселі), муніципальні органи (облігації) та інші юридичні особи. Інвестори (населення, комерційні банки і фонди, окремі підприємства чи товариства, підприємницькі структури, державні інститути і фонди) реалізують свої інтереси шляхом надання у користування фінансових ресурсів. Це може здійснюватися наданням емітентам позики або через придбання прав власності (взаємодіючи з емітентами безпосередньо чи через фінансових посередників). У першому випадку інвестори беруть на себе усі можливі фінансові ризики, а у другому – фінансові посередники (інвестиційні фонди та компанії, торговці цінними паперами, довірчі товариства, дилери, брокери, депозитарії), професійні учасники та інститути – регулятори (фондові біржі, саморегулівні організації) за певну комісійну винагороду приймають обґрунтовані інвестиційні рішення і зменшують ризик інвестування. Держава, в свою чергу, визначає, гарантує і захищає права та інтереси інвесторів, розробляє норми і правила діяльності емітентів та інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, проводить їх реєстрацію, ліцензування та отримує регулярну інформацію про їх діяльність з метою розробки ефективної державної політики у сфері визначення пріоритетів розвитку ринку цінних паперів. Також держава як суб’єкт ринку отримує податки від доходів емітентів, інвесторів, професійних учасників і плату за реєстрацію та ліцензування діяльності. Залежно від ступеня ефективності та мобільності національного ринку цінних паперів значною мірою вирішуються економічні проблеми країни та її інтеграція у світові фінансові ринки. [18]
Дослідженню поняття фінансових посередників було присвячено ряд наукових праць вчених А.В. Калини, А.А. Кощєєва, В.В. Корнєєва та інших. У своїх праціях В.І. Павлов, І.В. Кривов'язюк та В.В. Колесник використовували поняття «посередники», Ю.Є. Петруня, С.В. Черкасова і Р.С. Сорока досліджували поняття торговця цінними паперами.
А. В. Калина, В. В. Корнєєв до фінансових посередників на ринку цінних паперів відносять торговців цінними паперами, інвестиційні фонди, банки, довірчі товариства(трасти), фондові біржі, страхові компанії. Фінансового посередка вони визначають як суб'єкта господарювання, який здійснює перерозподіл фінансових ресурсів шляхом проведення операцій з цінними паперами. Торговців цінними паперами А. В. Калина, В. В. Корнєєв бачать у такій структурі:
а ) підприємства, що здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу
цінних паперів (комісійна (брокерська ) діяльність , комерційній діяльності
(дилерська) діяльність, інвестиційне консультування, управління портфелями цінних паперів , довірчі операції ).
б) банківські установи;
в) інвестиційні компанії.[19]
С.Я. Лапішко вважає, що усі посередники поділяються на 2 групи:
1.Торговці цінними паперами (банки, інвестиційні компанії, «чисті торговці»).
2.Інститути спільного інвестування , недержавні пенсійні фонди.[20]
Серед вимог до фінансових посередників на фондовому ринку України Резникова В. В., Кологойда А. В виділяють 5 груп:
1.Організаційно-установча. Торгівці цінними паперами належать до підгрупи «Обмеження вибору організаційно-правової форми»: торговці цінними паперами мають форму публічного акціонерного товариства.
2. Майнова. У цій групі Резникова В. В., Кологойда А. В за Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок » виділяють такі підгрупи.
а) «Встановлення мінімального розміру, порядку формування» – ( виключно грошовими коштами ) статутного капітал: дилерська діяльність - 500 тисяч гривень, брокерська діяльність – 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами – 7 мільйонів гривень.
б) «Обмеження участі в статутному капіталі іншого професійного учасника» - торговця ( 10 %).
в) «Наявність власного капіталу за даними фінансової звітності» – за рік у розмірі не менше мінімального розміру статутного капіталу для відповідного виду професійної ної діяльності.
г) «Наявність приміщення». Наявність приміщення відокремленого від приміщень інших юридичних осіб мінімальною площею не менше визначенийної ліцензійними умовами. Приміщення має бути обладнане сертифікованою охоронної, пожежною сигналізацією та відповідною охороною, сейфами для зберігання документів і грошових коштів, що залучаються керуючим майном.
3. Кваліфікаційна – персоніфікована. «Керівні посадові особи та фахівці» та «Вимоги щодо мінімального стажу роботи».
а) Керівні посадові особи та фахівці, в кількості, мінімально встановленому ліцензійними умовами мають бути сертифіковані за відповідною спеціалізацією.
б) Вимоги щодо мінімального стажу роботи на фондовому ринку керівника: торговця цінними паперами (крім банку) - не менше трьох років.
4. Інформаційна. «Розкриття регулярної та особливої інформації», «Надання адміністративних даних торговцями» та «Здійснення фінансового моніторингу».
а) Розкриття регулярної та особливої інформації як емітентом цінних паперів відповідно до стандартів Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO ).
б) Надання адміністративних даних торговцями, інформаційних даних про результати діяльності та розрахунок вартості чистих активів в НКЦПФР.
в) Здійснення фінансового моніторингу.
5. Облікова. Торговець, керуючий майном зобов'язаний вести внутрішній відокремлений облік цінних паперів , грошових коштів клієнтів та майна , що перебувають у власності торговця згідно з правилами НКЦПФР.[21]
На думку Попової А.В., до професійних учасників фондового ринку належать: торговці цінними паперами, компанії з управління активами, депозитарії, у т.ч. клірингові депозитарії та фондові біржі.
Попова А.В. вважає, що доцільною є класифікація професійних учасників фондового ринку за такими критеріями:
І.За характером професійної діяльності, яку здійснюють професійні учасники фондового ринку:
1.Фінансові посередники на фондовому ринку, а саме торгівці цінними паперами та компанії з управління активами.
2.Прямі учасники Національної депозитарної системи ( депозитарії, у т.ч. клірингові депозитарії).
3.Організаторів торгівлі – фондові біржі.
ІІ. За можливістю поєднувати свою професійну діяльність з іншими видами господарської діяльності професійних учасників фондового ринку:
1.Професійних учасників фондового ринку, які можуть здійснювати виключно свій вид професійної діяльності – всі професійні учасники фондового ринку не можуть здійснювати будь-який інший вид господарської діяльності, крім професійної діяльності на ринку цінних паперів.
2. Професійних учасників фондового ринку, які можуть поєднувати кілька видів професійної діяльності на ринку цінних паперів:
а) Торговціцінними паперами (крім банків) – це професійний учасник фондового ринку, для якого операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності, але торговець цінними паперами може отримати ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
б) Для компаній з управління активами діяльність з управління активами інституційних інвесторів становить виключний вид професійної діяльності на фондовому ринку і не може поєднуватись з іншими видами професійної діяльності, крім випадків ведення нею реєстру власників іменних цінних паперів ІСІ, передбачених законом.
в) Депозитарій – юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів ( кліринговий депозитарій ).
г) Банки – юридична особа, яка може здійснювати діяльність з торгівлі цінними паперами ( дилерську діяльність, брокерську діяльність, діяльність з управління цінними паперами, андерайтинг), депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів ( крім діяльності з ведення власного реєстру власників цінних паперів ).
ІІІ. Залежно від мети одержання прибутку від здійснення професійної діяльності професійних учасників фондового ринку можна поділити на:
1.Професійних учасників ринку цінку цінних паперів, які здійснюють діяльність з метою одержання прибутку – торговці цінними паперами, компанії з управління активами, професійні адміністратори недержавних пенсійних фондів, депозитарії.
2.Професійних учасників ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність без мети одержання прибутку – фондові біржі.[22, с.68]
А.В. Калина та А.А. Кощєєв під торговцями цінними паперами розуміють господарюючого суб'єкта, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом здійснення операцій з цінними паперами.
На думку В.В. Корнєєва, торговці цінними паперами – це спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками та споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів. Деякі автори визначають поняття торговці цінними паперами як юридичних осіб, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів.
В. М. Петров у своїй праці визначає торговця цінними паперами як юридичну або фізичну особу, яка знаходиться між іншими контрагентами комерційного процесу і виконує функції їх зведення між собою для обміну товарами, послугами та інформацією. З цього випливає, що назва групи «Торговці цінними паперами на фондовому ринку» зумовлена характером діяльності, що здійснюють професійні учасники фондового ринку. Вони перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансових послуг, а додавання словосполучення «фондовий ринок» зумовлено місцем здійснення професійної діяльності.
Друга група професійних учасників фондового ринку за В.М. Петровом отримала назву «Прямі учасники Національної депозитарної системи», оскільки вони складають структуру Національної депозитарної системи і є її прямими учасниками. Ці професійні учасники фондового ринку сладають інфраструктуру ринку цінних паперів – це «сукупність технологій, що використовуються на ринку для укладання та виконання угод, матеріалізована в різних технічних засобах, інститутах ( організаціях ), нормах і правилах». Такими інфраструктурними інститутами, які обслуговують інтереси учасників фондового ринку, є депозитарії.
Третя група має назву «Організатор торгівлі», бо фондова біржа здійснює такий вид професійної діяльності на фондовому ринку як діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку. Організатор торгівлі виділяється як професійний учасник фондового ринку.[23, с.180]
За Горинською О.Б. фінансові посередники складають одну з найбільших груп професійних учасників фондового ринку, до складу якої входять торговці цінними паперами та компанії з управління активами.
Торговець цінними паперами як професійний учасник фондового ринку– це суб'єкт господарювання – юридична особа, яка створюється у встановленому законом порядку у формі господарських товариств, здійснює діяльність з торгівлі цінними паперами на підставі ліцензії НКЦПФР і володіє спеціальною господарською правосуб'єктністю.
Діяльність з торгівлі цінними паперами – це вид професійної діяльності на фондовому ринку, що здійснюється торговцями цінними паперами, і включає брокерську діяльність, дилерську діяльність, андерайтинг та діяльність з управління цінними паперами [24, с.216].