Будова та зміст карт і планів

Призначення карт і планів настільки широке, що можна стверджувати, що немає такої галузі народного господарства, де б не використовувались плани або карти.

Зміст карт і планів залежить від їх призначення, масштабів, від складності

ситуації на поверхні Землі тієї частини, що зображується на карті або плані.

Рис. 2.Рамка топографічної карти

Картою називається зменшене і узагальнене зображення всієї поверхні Землі або значних її частин на горизонтальній площині, побудоване за певними математичними законами. Карти мають похибки і вони тим більші, чим менший масштаб карти.

Планом називається зменшене і подібне зображення відносно невеликих ділянок поверхні Землі на горизонтальній площині

Плани мають порівняно малі похибки, якими можна знехтувати при вирішенні інженерних задач.

Всі карти і плани виконуються за певними масштабами.

Масштаб – це ступінь зменшення горизонтальних проекцій ліній місцевості. Це відношення довжини лінії на плані або карті до дійсної її величини на місцевості.. Масштаби бувають чисельні, лінійні, поперечні.

Сторона листа топографічної карти з відрізками меридіанів (дійсних) і паралелей створюють внутрішню рамку карти. Поряд з внутрішньою рамкою розташована мінутна рамка карти, поділки якої відповідають одній мінуті довготи і широти. ( Рис. 2.)

1.Визначення прямокутних координат точок а і в.

У геодезичній практиці для зображення на площині положення точки та положення довжини лінії використовують систему плоских прямокутних координат Х та У. Це лінійні величини абсцис і ординат, що взаємно перпендикулярні між собою. Точка перетину цих вісей є початком координат.

Пн

ПнС

І чверть

∆Х +

∆У +

ПнЗ

ІV чверть

∆Х +

∆У -

ПдС

ІІ чверть

∆Х -

∆У +

ПдЗ

ІІІ чверть

∆Х -

∆У -

Пд

Мал. 3. Система координат

У геодезії вісі координат розвернуті на 90°. Вісь Х збігається з напрямком осьового меридіана, а вісь У – з напрямком екватора.

Система координат в геодезії називається правою тому, що відлік чвертей йде за годинниковою стрілкою.

Для встановлення зв’язку між географічними координатами на сфероїді та прямокутними координатами тієї ж точки на площині використовують зональну систему плоских координат. Суть заключається в тому, що всю поверхню земної кулі поділяють на 6-ти або 3-и градусні зони і проектують їх на внутрішню поверхню циліндра, потім розрізають з півночі на південь на дві півкулі і розгортають. При цьому отримують зони, витягнуті в широтному напрямку від Пд до Пн. Відлік зон ведеться від нульового меридіана проти годинникової стрілки.

Рис. 4.Утворення зон при циліндричній системі координат

Рис. 5.Шестиградусні зони поверхні земного еліпсоїда

На листах топографічних карт, починаючи з масштабу 1:500000 і більше

нанесена координатна сітка – сукупність вертикальних і горизонтальних ліній, паралельних осьовому меридіану та екватору відповідно. Сітка дає можливість графічно визначити координати необхідних точок.

1. Визначення прямокутних координат точок А і В.

Х_А - ? У_А - ? (рис. 6)

Знаходять лінії координатної сітки найближче розташовані до точки А. З точки А опускають перпендикуляр на лінію Х або на лінію У, вимірюють цей перпендикуляр користуючись масштабом.

Х_А = Х + ∆Х

Х = 6067 км - лінія координатної сітки по осі Х.

∆Х = 3,6 см = 360 м = 0,36 км - перпендикуляр, опущений з точки А

Х_А = 6067 - 0,36 = 6066,64 км - координата точки А.

У_А = У + ∆У

У = 314 - лінія координатної сітки по осі У

∆У = 4,8 см = 480 м = 0,48 км - перпендикуляр, опущений з точки А.

У_А^ум = 314 - 0,48 =313,52 км - Умовна координата

У_А^д = 313,52 – 500 = - 186,48 км - Дійсна координата

6067

Δх

Δу

4 314

Номер зони

Рис.6. Фрагмент карти для визначення

прямокутних координат

Для визначення координат точки В необхідно виконати ті ж дії з точки В