Тема 9. Корпоративний податковий менеджмент План

1. Сутність та елементи корпоративного податкового менеджменту.

2. Способи та методи оптимізації податкового навантаження.

3. Податкове планування на підприємствах.

4. Ухилення від оподаткування.

1. Сутність та елементи корпоративного податкового менеджменту

Корпоративний податковий менеджмент – це система управління податковими потоками підприємства шляхом використання науково обґрунтованих ринкових форм і методів та ухвалення управлінських рішень у сфері податкових доходів і витрат на макрорівні.

Корпоративний податковий менеджмент, як складова менеджменту підприємства має ті ж функціональні елементи, а саме: планування; організування; мотивування; регулювання; облік; контроль.

Реалізацію податкової політики та управління податковими платежами на підприємствах займаються або фахівці фінансового відділу або бухгалтерії.

До їх функцій входить:

- розроблення і обґрунтування застосування ефективного податкового режиму;

- створення та підтримка інформацій бази податкового законодавства;

- розроблення корпоративної податкової політики і податкового бюджету;

- здійснення корпоративного податкового планування, прогнозування та бюджетування;

- розроблення корпоративного податкового регулювання;

- здійснення внутрішнього податкового контролю та аналізу оподаткування підприємства;

- забезпечення виконання зовнішнього податкового контролю (своєчасне і повне представлення документації податковим органам);

- дотримання податкової дисципліни (своєчасне взяття на облік у відповідні органи та перереєстрація; розроблення податкового календаря та регулювання сплати окремих податкових платежів; отримання податкових пільг);

- організація методичної роботи у сфері оподаткування на підприємстві.

2. Способи та методи оптимізації податкового навантаження

Основним завданням корпоративного податкового менеджменту є оптимізація податкового навантаження.

Запроваджуючи податковий менеджмент, підприємство має знати не лише окремо взятий розмір податків, які воно сплачує, а й ефективність прийнятих рішень щодо вкладення коштів, які вивільняються в результаті оптимізації.

Отже оптимізація податкового навантаження – це раціональна багатоваріантна мінімізація податкових платежів, отримання в результаті цього економії, додаткових податкових доходів та ефективне їх вкладення в розвиток підприємства.

В межах корпоративного менеджменту підприємства можуть використати такі легальні методи оптимізації податків:

- заміни відносин;

- поділу відносин;

- відстрочення платежу;

- скорочення об’єкту оподаткування;

- делегування відповідальності;

- використання пільг та преференцій;

- зміни юрисдикції;

- облікової політики.

Суть методу заміни відносин полягає в заміні одних господарських правовідносин підприємства зі своїм партнером, оподаткування результатів яких відбувається за підвищеними ставками, на близькі, однорідні правовідносини, що мають пільговий режим оподаткування.

Метод поділу відносин також ґрунтується на заміні видів господарських правовідносин, але в цьому випадку відбувається не проста заміна, а поділ складного блоку господарських відносин на декілька простих господарських операцій, що дозволяє знизити загальне податкове навантаження.

Метод відстрочення податкового платежу ґрунтується на тій обставині, що термін сплати більшості податків обумовлений моментом виникнення об’єкта оподаткування. Тому, підприємство може перенести частину реалізацію своєї продукції з кінця одного кварталу на початок іншого.

Метод прямого скорочення об’єкта оподаткування має на меті відмову від певних операцій, що оподатковуються без шкоди для господарської діяльності підприємства. Наприклад, відмова від частини оренди землі або спеціального використання водних ресурсів.

Метод делегування податкової відповідальності підприємству-сателіту полягає в передачі відповідальності за сплату основних податків спеціально створеній організації. Найчастіше він використовується для зменшення податку на прибуток підприємств.

Метод використання пільг та преференцій передбачає перехід підприємств в галузь або на випуск продукції щодо яких запроваджені податкові пільги. Наприклад долучення до учасників технологічного парку.

Метод зміни юрисдикції передбачає перенесення реєстрації підприємства або його філій на території де існують податкові пільги. Наприклад в поліські регіони, які мають нижчі ставки фіксованого с/г податку або в офшорні зони.

Метод облікової політики полягає в складанні податкового бюджету підприємства таким чином, щоб не було коливання в розмірах сплати податків в різних податкових періодах.

При складанні податкового бюджету слід розраховувати такі показники:

1). Нараховані податки за формулою:

Нп = (ПБр – ПБн) Сп – Пп, грн., (9.1)

де Нп – нарахований податок;

ПБр – розрахована база оподаткування;

ПБн – база оподаткування, що не оподатковується податком;

Сп – ставка податку;

Пп – пільги з податку.

2). Податкові платежі поточного періоду за формулою:

Пн = Нп – П + Пр, грн., (9.2)

де Пн – податкові платежі, що підлягають сплаті;

Нп – нараховані податки;

П – суми переплати податків;

Пр – реструктуризовані платежі, термін сплати яких настав.

3). Суму погашення податкової заборгованості за формулою:

З = Зп + Нп – Зр – Пп, грн., (9.3)

де З - сума заборгованості яку необхідно погасити у звітному періоді,

Зп – сума заборгованості на початок звітного періоду;

Нп – нараховані податки;

Зр – заборгованість, яка буде або вже реструктуризована;

Пп – податкові пільги.

Плануючи податкову політику підприємства повинні враховувати, що:

- малі підприємства можуть вибирати між загальною та спрощеною системою оподаткування, а також залишатися чи ні їм платниками ПДВ;

- сільськогосподарські підприємства можуть вибирати між загальною системою оподаткування та фіксованим сільсько-господарським податком.

- підприємства, які працюють на загальній системі оподаткування можуть скористатися прискореною амортизацією своїх основних фондів;

- всі підприємства можуть скористатися пільгами передбаченими для експортерів, учасників технопарків та вільних економічних зон, а також для окремих видів діяльності (наприклад виробництва м’ясомолочної продукції).