Дисципліна «Актуальні питання цивільного права»

1. ПАТ «Затишок” повинно було заплатити ТОВ „Онікс” 50 000 грн. за отримані товари. Строк давності на стягнення цієї суми закінчився 20 вересня 2011 року. 30 вересня 2011 року бухгалтерія ПАТ „Затишок” перерахувала ТОВ „Онікс” вказану суму. Через деякий час голова правління ПАТ „Затишок” виявив, що 50 000 грн. було сплачено після закінчення строку позовної давності. У зв’язку з цим ПАТ „Затишок” пред’явив в господарський суд позов про стягнення з ТОВ „Онікс” неправильно сплаченої суми.

Які наслідки закінчення строку позовної давності? Вирішіть спір.

ПАТ «Затишок» сплатив 50 000 грн за надання послуг ТОВ «Онікс», але не у вказаний строк. Згідно ст.267 ч.1  ЦКУ Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

І якщо ПАТ «Затишок» подав позов про стягнення сплаченої суми до господарського суду, суд в свою чергу відмовить ПАТ «Затишок» в позові, керуючись ст.267 ч.4 ЦКУ. Так як сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дисципліна «Цивільно-правове регулювання медичних послуг»

1. Геращенко було госпіталізовано до лікарні швидкої медичної допомоги, де йому в результаті проведення необхідних діагностичних процедур було встановлено діагноз – гостра кишкова непрохідність, яка є абсолютним (безумовним) показанням до оперативного втручання. Лікуючий лікар поінформував пацієнта про діагноз, ризики для життя і здоров’я, але хворий висловив низку сумнів і зауважень медичному працівнику щодо доцільності такого медичного втручання. Пацієнт підкреслював те, що грошових засобів на хірургічне втручання не має, а тому від операції відмовляється. Медичний  працівник, отримавши від хворого відмову від оперативного втручання у письмовій формі, призначив медикаментозне лікування, яке виявилось неефективним – через два дні Геращенко помер у реанімаційному відділенні.

Чи правомірні дії лікаря? Хто є суб’єктом надання згоди на медичне втручання?

Згідно Конституції України «Жодна особа без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам» (ч. 3 ст. 28). «Кожна людина має право на особисту недоторканність» (ч. 1 ст. 29). Та Цивільного Кодексу України «Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитись від лікування. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника» (ч. 3, 4, 5 ст. 284)

У даному випадку можна свідомо керуватися Основами законодавства України про охорону здоров’я: Закон України ст. 43, де чітко визначено, що у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання — засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Тому вирішуючи дану задачу можу зробити висновок, що послідовність дій лікаря цілком правомірна та правильна. Він встановив діагноз, поінформував пацієнта, запропонував операційне втручання. Але отримав на це письмову відмову. Він зробив все від нього залежне. Інформованість згоди чи відмови від медичного втручання – це надання у встановленому законодавством порядку медичної інформації та відомостей про необхідне медичне втручання, за результатами якого суб’єкти : пацієнт і/чи його  законний представник реалізує своє право на особисту недоторканність і приймає рішення про проведення чи відмову від проведення медичного втручання.