59.Техніки та методи здійснення інформаційної війни

Інформаці́йна війна́ — використання і управління інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. Інформаційна війна може включати в себе

• збір тактичної інформації,

• забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів,

• поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога,

• підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.

Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій.

Види ІВ:

Психологічна війна;Кібервійна;Мережева війна;Ідеологічна диверсія;Радіоелектронна боротьба, яка може проявлятися такими способами:

Телебачення і радіомовлення можуть бути подавлені.

Ресурси телебачення і радіомовлення можуть бути захоплені/підкорені для кампанії дезінформації.

Мережі комунікацій можуть бути заблоковані або недоступні.

Операції фондової біржі можуть саботуватися електронним втручанням, даючи витік чутливої інформації або поширюючи дезінформацію.

За умов трансформації інформаційної війни будуть змінюватися також її форми^[4]. Так, для інформаційної боротьби першого покоління це:

вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного та військового управління;

ведення радіоелектронної боротьби; одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення й розшифровки інформаційних потоків;здійснення несанкційованого доступу до інформаційних ресурсів з наступною їх фальсифікацією чи викраденням;масове подання в інформаційних каналах супротивника чи глобальних мережах дезінформації для впливу на особи, які приймають рішення;одержання інформації від перехоплення відкритих джерел інформації.

Інформаційна боротьба другого покоління передбачає:

створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника;

маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу; дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями й рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни; зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, інспірація помилкових управлінських рішень; дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління; підрив міжнародного авторитету держави, його співробітництва з іншими країнами; нанесення збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.

60. Модель процесу «спілкування» з інформаційною системою (стадія отримання інформації)

За допомогою представлених комунікаційних моделей були описані основні напрямки циркуляції інформації, тим самим показано головна перевага Інтернету, що полягає в можливості інтерактивної взаємодії в його середовищі. З іншого боку при порівнянні традиційних ЗМІ з Інтернетом постає питання, хто є ініціатором інформаційної взаємодії.

На відміну від пасивної, як би «низхідній» до споживача моделі маркетингу, в Інтернеті стає можливим здійснити таке співробітництво постачальників і клієнтів, при якому саме останні займають активну позицію. При цьому вони самі можуть ставати постачальниками, зокрема, постачальниками інформації про свої потреби.

З цієї точки зору традиційні засоби масової інформації (ЗМІ: телебачення, радіо і т. д.) реалізують push-модель доставки інформації споживачам, в якій ті грають пасивну роль і володіють тільки досить обмеженою можливістю вибору каналів інформації. Запропонована інформація зазвичай спонсорується фірмами, тому доступ до інформації або безкоштовний (звичайне телебачення, радіо), або надається за незначну плату (кабельне телебачення, журнали, газети і т. д.). Така модель створює взаємовигідну ситуацію для всіх її учасників: ЗМІ отримують дохід за подання інформації (від фірм-рекламодавців і споживачів), фірми отримують доступ до споживачів, що використовують ЗМІ, споживачі отримують доступ до інформації та розваг (новини, спорт, відпочинок і т. д.). Схематичне зображення push-моделі аналогічно моделі, зображеної на рис. 3.1.

На противагу традиційним ЗМІ, які реалізують push-модель доставки інформації, в основі Інтернету лежить pull-модель (рис. 3.4), в якій інформація надається за запитом. Ця особливість середовища Інтернету пов'язана з активною роллю споживачів, зумовленої контролем над пошуком інформації за рахунок різних пошукових і навігаційних механізмів. Це ставить перед фірмами, які використовують Інтернет як середу комерції, складну задачу, що полягає в необхідності докладання максимуму зусиль для залучення користувачів, і вимагає від них більш пильної уваги до потреб покупців, новим підходам і сучасним технологіям.

В Інтернеті також існує можливість реалізація push-моделі, застосовуваної традиційними ЗМІ. Наприклад, вона лежить в основі послуг, що надаються службою списків розсилки. Користувач один раз підписується на отримання інформації по цікавить його тематиці, а потім з певною періодичністю отримує її електронною поштою.

Спостерігаючи за розвитком технологій середовища Інтернету, можна констатувати, що воно відбувається шляхом синтезу push-і pull-моделей. Завдяки високій функціональності Інтернету завжди буде існувати можливість навігації користувачів з метою пошуку необхідної інформації або будь-яких ресурсів. З іншого боку, вони завжди будуть мати можливість вибору цікавлять їх джерел інформації та можливості подальшого автоматичного отримання від них необхідних відомостей - новин, оглядів і т. д.