34.Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних таємниць. Криптографічні методи захисту інформації

У випадку додання статусу таємності інформація стає державною таємницею.

Охорона державної таємниці припускає:

• точне визначення супротивника (тобто суб'єкта, від якого неї засекречують)

• правове забезпечення операції засекречування

• оцінку збитку (прямого й непрямого, наступаючого як через порушення режиму таємності, так і через неправильне засекречування, у результаті чого державі наноситься збиток від неможливості використання даної інформації в інших сферах)

• визначення фінансових умов засекречування, його місця й часу

• оцінку методів санкціонованого й несанкціонованого проникнення й одержання інформації (наприклад, у результаті одержання інформації розвідувально-агентурними методами).

При цьому враховуються:

• збільшення кількості і оновлення інформації

• кругообіг повідомлень (у певній сфері, наприклад в оборонній промисловості)

• розсіювання інформації (наприклад, за рахунок міграції населення або ж спілкування)

• старіння інформації.

Подібну інформацію держава закриває, застосовуючи відповідні засоби і форми захисту.

Охорона державної таємниці:

Точне визначення ворога – суб’єкта від якого цю інформацію приховують або втаємничують

Правове забезпечення операції втаємничення

Оцінка збитків, визначення фінансових умов секретності, місця та часу

Збитки можуть бути: - прямі – видно їх результат одразу - непрямі

Оцінка методів санкціонованого та несанкціонованого проникнення і отримання інформації.

При цьому враховується:

Кількість і наповнення інформації

Кругообіг повідомлень (особливо у оборонній промисловості)

Старіння інформації

У міру розширення використання Інтернету та інших відкритих технологічних рішень в якості транспортної мережі передачі даннях особливу значимість набуває питання забезпечення конфіденційності, цілісності та достовірності передаваної інформації.

Криптогра́фія (від грецького kryptós — прихований і gráphein — писати) — наука про математичні методи забезпечення конфіденційності (неможливості прочитання інформації стороннім) і автентичності (цілісності і справжності авторства) інформації. Розвинулась з практичної потреби передавати важливі відомості найнадійнішим чином.

Бурхливий розвиток криптографічні системи одержали в роки Першої та Другої світових воєн. Поява в післявоєнний час обчислювальних засобів прискорило розробку та вдосконалення криптографічних методів, які тривають і по нинішній день. Використання криптографічних методів у інформаційних системах (ІС) сьогодні особливо актуальна. З одного боку, розширилося використання комп'ютерних мереж, по яких передаються великі обсяги інформації державного, військового, комерційного і приватного характеру, що не допускає можливості доступу до неї сторонніх осіб. З іншого - поява нових потужних комп'ютерів, технологій мережевих і нейронних обчислень зробило можливим дискредитацію криптографічних систем, ще недавно вважалися нераскриваемого.

Сучасна криптографія включає в себе чотири великих розділи:

■ симетричні криптосистеми;

■ криптосистеми з відкритим ключем;

■ системи електронного підпису;

■ управління ключами.

Криптографічні методи використовуються для передачі конфіденційної інформації по каналах зв'язку (наприклад, електронна пошта), встановлення автентичності переданих повідомлень, зберігання інформації (документів, баз даних) на носіях у зашифрованому вигляді.

Отже, криптографія дає можливість перетворити інформацію таким чином, що її прочитання (відновлення) можливе тільки при знанні ключа - шифру. Під шифруванням прийнято розуміти перетворювальний процес: вихідний текст, який носить також назву відкритого тексту, замінюється шифрованих текстом. Дешифрування - зворотний шифруванню процес, перетворення тексту в вихідний. Він здійснюється за допомогою ключа - інформації, необхідної для безперешкодного шифрування і дешифрування текстів. Електронної (цифровий) підписом називається приєднуються до тексту його криптографічне перетворення, яке дозволяє при отриманні тексту іншим користувачем перевірити авторство і достовірність повідомлення.