28.Особливості теорії медіа-розвитку

Згідно з цією теорією медіа мають підтримувати владу, поки країна не досягне належного рівня розвитку. Ця теорія характерна для країн третього світу.

Теорія підкреслює специфічні особливості країн, що розвиваються, серед яких: брак потрібних для розвитку системи масової комунікації інфраструктур, професійних навичок, виробничих і культурних ресурсів, визначеної авдиторії, брак усвідомлення потреби в незалежних медіях. Віддається перевага горизонтальним комунікаціям. Держава легітимізує можливість цензури, журналісти мають бути лояльними до уряду.

Нормативні елементи теорії особливо різко спрямовані проти залежності та іноземного впливу, а також довільного авторитаризму. Підтримується позитивне використання медіа в справі національного розвитку, декларують ся автономія і культурна ідентичність конкретного національ ¬ ного суспільства. Певною мірою вони підтримують демок ратическая участь народних мас, тобто комунікаційні моделі участі. Це частково є продовженням принципів самосто ності та протидії авторитаризму і визнанням необхід ¬ ності досягати цілі розвитку спільними способами. Загальне, що об'єднує теорію медіа періоду розвитку з дру гими нормативними теоріями, - визнання в якості головної мети самого економічного розвитку (отже, соціальних реформ) і часто пов'язаного з ним «будівництва нації». По ¬ цього певні свободи медіа і журналістів відступають пе ред обов'язком сприяти досягненню цієї мети. У той же час на перший план виводяться колективні, а не індивідуальні цілі. Один відносно новий елемент в теорії для медіа періоду розвитку - це акцент на «праві спілкуватися», зафіксованому у статті 19 Загальної декларації прав людини.

29. Особливості та суть електронного уряду

Електронний уряд (англ. e-Government) — це модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею. Електронний уряд являє собою модель управління, у якій вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх.

Виділяють такі рівні реалізації моделі Електронного уряду:[3]

«Уряд — громадянам»

(Government 2 Citizens, G2C; організація зворотного зв’язку з громадянами)

З введенням систем G2C громадяни зможуть набагато менше стояти в чергах за типовою інформацією, довідками і формами. Бюджет заощаджує при цьому значні ресурси на адміністрування типових процедур, а громадяни — час і свої гроші.

«Уряд — бізнесу»

(Government 2 Business, G2B; відносини державних органів і бізнесу)

Це автоматизація податкових виплат, проведення електронних тендерів на постачання продукції тощо. Уряд Швеції вже пересвідчився, що при переході на електронну систему закупівель економія коштів становить 50%. Система виявилася настільки ефективною, що державними установами Швеції проводиться близько 95% закупівель через електронні канали.

«Уряд — уряду»

(Government 2 Government, G2G; автоматизація відносин і документообігу між відомствами)

G2G — частина об’єднаної інформаційної системи, що забезпечує виконання таких задач:

• керування роботою державного апарату;

• координація діяльності регіональних управлінь і територіальних підрозділів;

• ведення внутрішнього діловодства