- •Цпу екзамен
- •1)Цивільне право як галузь права
- •2) Предмет регулювання цивільного права
- •3)Метод правового регулювання
- •4)Цивільне право як наука
- •5)Методи науки
- •6)Майнові та немайнові відносини що є предметом регулювання
- •Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
- •7)Система цивільного права
- •8)Основні цивільно-правові системи світу
- •9)Джерела цп
- •10)Цивільне законодавство
- •11)Аналогія закону і аналогія права
- •12)Правова природа роз’яснень пленуму всу та вгсу. Судово-арбітражна практика та її роль у цивільному праві.
- •13)Дія цивільних законів
- •14)Диспозитивні і імперативні норми цивільного права
- •15)Цивільно-правові відносини
- •17)Класифікація цивільно-правових відносин
- •18)Суб'єкти цивільних правовідносин
- •20)Громадяни як суб’єкти цивільного права
- •21)Правоздатність у фізичної особи
- •22)Цивільна дієздатність
- •23)Обмеження дієздатності та визнання недієздатною
- •24)Визнання особи безвісно відсутньою
- •25) Оголошення особи померлою
- •26) Місце проживання фізичної особи
- •27)Юридична особа
- •28)Теорії юридичної особи
- •30)Державна реєстрація юридичних осіб
- •31)Правоздатність юридичних осіб. Дієздатність юридичних осіб
- •32)Способи виникнення юридичних осіб
- •33) Способи виникнення і припинення ю.О.
- •34)Держава як суб’єкт цив.Від.
- •35) Територіальна громада як суб’єкт
- •37)Ліквідація та реорганізація підприємств
- •36)Органи ю.О.
- •38)Поняття та види господарських товариств
- •39)Установчі документи госп.Тов.
- •40)Права та обов’язки учасників госп.Тов.
- •42)Індивідуалізація юридичних осіб
- •43)Філії та представництва
- •44)Юридичні особи приватного права
- •45)Ю.О. Публічного права
- •46)Установчі документи ю.О.
- •47)Підприємницькі товариства
- •48)Залежне господарське товариство
- •51)Права та обов.Товариств
- •55)Повне та командатне
- •56)Виробничий кооператив
- •57)Установа
- •1. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
- •2. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
- •61)Правовий статус кооперативу
- •62)Об’єкти цивільного права
- •66)Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •67) Юридичні факти
- •68)Правочини
- •71)Окремі види недійсних правочинів
- •72)Воля та волевиявлення у правочині
- •74)Правочини з дефектами суб’єктного складу
- •75)Правочини з дефектами змісту та порядку укладення правочину
- •76)Нікчемні правочини
- •77)Оспорювані правочини
- •79)Правочини з дефектами форми.
- •80)Правові наслідки недійсності правочину
- •81. Поняття представництва
- •82. Види представництва
- •83. Поняття, особливості повноважень представника.Передоручення.
- •84. Поняття та значення строків у цп. Види цивільно-правових строків, їх обчислення.
- •V. За ступенем визначеності
- •85. Довіреність(форма, види, строк)
- •86. Поняття та значення строків у цп.
- •87.Види цивільно-правових строків, їх обчислення.
- •V. За ступенем визначеності
- •88. Поняття позовної давності та її значення.
- •89. Загальні і скорочені строки позовної давності.
- •90. Початок перебігу строку позовної давності.
- •91. Зупинення перебігу строків позовної давності
- •92. Переривання перебігу позовної давності.
- •93. Поняття припікальних строків і їх відмінність від строків позовної давності.
- •94. Поняття непереборної сили.
- •95. Поняття мораторію.
- •96. Випадки захисту порушеного права після закінчення строків позовної давності
- •97. Наслідки закінчення строків позовної давності
- •99. Поняття власності і права власності
- •100. Поняття та види речових прав, їх загальна характеристика
- •101. Форми власності за законодавством України
- •102. Характеристика первісних способів набуття права власності.
- •103. Характеристика похідних способів набуття права власності
- •104. Підстави припинення права власності.
- •105. Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі речі.
- •106. Правовстановлюючі документи власника.
- •107. Поняття та характерні риси права приватної власності фізичних осіб.
- •108. Право приватної власності на землю.
- •110. Право власності юридичних осіб.
- •111. Право власності господарських товариств.
- •112. Право власності кооперативів.
- •113. Право державно власності.
- •114. Право комунальної власності.
- •115. Правовий режим майна державних підприємств та установ.
- •116. Правовий режим майна комунальних підприємств.
- •117.Поняття і зміст права спільної власності
- •118. Право спільної часткової власності
- •119. Правовий режим майна подружжя.
- •120. Характеристика інституту права на чужі речі
- •121.Поняття і види сервітутів Види сервітутів
- •122. Право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб
- •122. Право користування чужою землею для забудови.
- •124. Захист права власності. Способи і засоби захисту права власності
- •125. Витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
- •126. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння.
- •127. Зобов‘язально правові способи захисту права власності
- •128. Спеціальні засоби захисту прав власності
- •129. Поняття і види інтелектуальної діяльності
- •130. Поняття, зміст та види права інтелектуальної власності
- •131. Промислова власність та її види
- •132. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обігу товарів і послуг
- •133. Поняття та ознаки винаходу
- •134. Поняття та загальна характеристика авторських та суміжних прав
- •135. Поняття і ознаки промислового зразка
- •136. Поняття та ознаки корисних моделей
- •137. Особисті, немайнові права авторів на винахід
- •138. Зміст та межі суб‘єктивного авторського права
- •139. Об‘єкти авторського права та суміжного права
- •141. Цивільно правовий захист знаків для товарів
- •142. Поняття та зміст зобов‘язання
- •144. Уступка вимоги(цесія)
- •145. Підстави виникнення зобов‘язань
- •146. Класифікація зобов‘язань
- •151)Неустойка та її види
- •154) Завдаток
- •155) Застава
- •157)Притримання
8)Основні цивільно-правові системи світу
Цивільно-правова система (сім’я) — це об’єднання кількох держав за ознакою єдності основних закономірностей цивільно-правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється в них. Розбіжності між цивільним правом різних держав істотно зменшуються за умови, якщо виходити не із змісту їх конкретних норм, що залежить від волі законодавця і піддається постійним, а іноді досить істотним змінам, а з більш стабільних, константних компонентів (елементів), які використовуються для створення, застосування, інтерпретації й оцінки зазначених правил поведінки. Саме вказані постійні елементи будь-якої цивільно-правової системи як класифікаційний критерій дозволяють виділити і відокремити їх типи, котрих існує не так уже й багато.
Розрізняють цивільно-правові системи за допомогою певних ознак, які відображають їхній характер, та факторів, які впливають на нього (складові цивільно-правової системи). Для визначення приналежності тієї чи іншої держави до певної цивільно-правової системи беруть за основу не зміст конкретних правових норм, а більш сталі (і більш загальні) елементи, за якими з урахуванням особливостей права цієї держави можна визначити характерні риси, притаманні її цивільно-правовій системі.
Такими складовими є:
джерела цивільного права, їхній склад і співвідношення між собою; (які саме форми офіційного вираження цивільно-правових норм прийнято в даній державі; які з них є визначальними, які другорядними; їх взаємозалежність, пріоритетність застосування на практиці тощо);
структура цивільного права (розподіл норм за окремими правовими інститутами (підгалузями); перелік і зміст цих правових інститутів (основні: право про особи, речове, зобов’язальне, сімейне, спадкове, виключні права);
концепція регулювання приватно-правових відносин (характер відносин держави й особи; сукупність засобів впливу на суспільні відносини);
правозастосовча практика (судова, адміністративна, конституційна); її значення для розвитку цивільно-правової си- стеми;
доктрина (сукупність поглядів на цивільне право, знань про нього й практику його застосування);
ступінь впливу на систему цивільного права римського приватного права (чи відсутність такого впливу).
Класифікаця цивільно-правових систем світу:
1) романо-германський тип правової сім’ї, який охоплює багато країн континентальної Європи та їх колишні колонії;
2) сім’я загального права (англо-американський тип правової сім’ї), що панує в Англії, Уельсі, Ірландії, США і 36 державах-членах Британської Співдружності (у деяких з них лише частково);
3) релігійні і традиційні правові системи, які включають:
а) релігійну правову сім’ю - ісламське право, індуське право, іудейське право (теократичні мусульманські держави, частково Індія й Ізраїль);
б) далекосхідну правову сім’ю - Китай, Японія;
в) африканську правову сім’ю - значна частина країн континентальної Африки і Мадагаскар.
Континентальна (романо-германська) система цивільного права на сьогодні є панівною у Франції, Німеччині, Бельгії, Люксембургу, Іспанії, Італії, Португалії, Австрії, Швейцарії, багатьох країнах Латинської Америки тощо. В основі цієї системи цивільного права — рецепція римського права та його гармонізація з урахуванням національної специфіки.
Характерними ознаками цієї правової системи є поділ права на публічне та приватне. Ще однією істотною специфічною рисою континентальної системи цивільного права є її галузевий підхід та чітка ієрархія всередині системи. В континентальній системі цивільного права з огляду на специфіку нормативно-правового регулювання та охорони суспільних відносин чітко виділяються дві підсистеми: романська та германська.
Романську підсистему цивільного права започаткували французькі вчені, результати досліджень яких було втілено в Цивільному кодексі Франції 1804 р. (Кодексі Наполеона). Цей кодекс побудовано за інституціональною системою, в основі якої — рецепція Інституцій Гая.
Основним джерелом континентальної системи цивільного права є нормативно-правовий акт, який за своєю сутністю є виробленим цивілістичною доктриною загальнообов'язковим правилом поведінки.
До країн з англо-американською системою цивільного права належать Велика Британія, США, Канада, Південно-Африканська Республіка, Австралія, Нова Зеландія, частково Індія та Ізраїль. В основі цієї системи права — звичайне право (common law), що було результатом діяльності королівських судів феодальної Англії, та право справедливості (law of equity), що було результатом діяльності суду канцлера (суду справедливості), які в своїй сукупності і становили прецедентне право (case law).
Англо-американське право не знає поділу на право приватне та право публічне. Окрім цього, в англо-американській системі цивільного права немає поняття "галузі права". Замість "галузевого підходу" існує так званий проблемний підхід, внаслідок чого під "правом" розуміють сукупність правових норм, що врегульовують будь-яку сферу подібних суспільних відносин. Саме це дає можливість виділення конкурентного, медичного, видавничого, біржового, страхового, банківського права тощо.
Найпоширенішим джерелом цивільного права в англо-американській системі є судовий прецедент, тобто сукупність рішень судів вищої інстанції, які є тлумаченням чинного законодавства, що носять обов'язковий характер для застосування судами.
До країн з мусульманською цивільно-правовою системою належать майже всі країни Азії, які сповідують іслам (наприклад, Йорданія, Сирія, Ірак). Тому і сутність їх права зводиться до поєднання основних вчень ісламу з чинними у цих державах нормативно-правовими актами. Історично правова система цих держав формувалась під постійним впливом шаріату, що й призвело до того, що основними її "коренями" є: Коран (збірка релігійних висловів пророка Мухамеда); Сунна (втілення боговдохновенної практики пророка, що має визначальне значення для тлумачення заповідей Корана); Иджма (думка всієї ісламської общини та юристів з якогось питання ісламського вчення); Кияс (принцип судження за аналогією). Окрім цього, в країнах цієї цивільно-правової системи є також і нормативно-правові акти, які присвячено окремим питанням, укладені на різних правових системах і не може, як правило, бути застосовано без прив'язки до шаріату.
Патріархальна система існує в більшості країн Африканського континенту. Її сутність зводиться до поєднання континентальної системи права з цілою низкою норм африканського звичаєвого права. Причому всі нормативно-правові акти пристосовані до місцевих звичаїв. Великою є роль нормативно-правових актів, які приймає глава держави.
Північна (скандинавська) система є особливим різновидом правових систем світу (Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція). Її важко віднести як до англо-американської, так і до континентальної системи права, хоча вона зазнала істотного впливу з їх боку. І тому, характеризуючи цю систему, ми повинні зазначити, що вона є досить вдалим поєднанням континентальної та англо-американської цивільно-правової системи, і ґрунтується, до того ж, і на національних звичаях.
До країн з далекосхідною цивільно-правовою системою належать Китайська Народна Республіка, Японія, Корея, Гонконг, Індонезія, Малайзія тощо. Специфіка цієї системи полягає в постійному впливові на формування цивільно-правових норм догм конфуціанства та інших релігій. Причому саме конфуціанство, як панівна релігія, не досить високо оцінювала право, оскільки воно не відкриває шлях до духовного самовдосконалення. Ще одним із вирішальних чинників специфіки цієї системи цивільного права є сформований історично вплив на неї як континентального, так і англо-американського права, а в окремих країнах ще й сьогодні досить сильно відчувається вплив соціалістичної системи права (наприклад Китай).
До країн з індуською цивільно-правовою системою слід відносити переважну частину Індії, Палестину, Бірму, Сінгапур, Малайзію. І ця система історично зазнала впливу релігійно-філософського вчення індуїзму, основним аспектом якого є вчення про карму. Окрім того, величезний вплив на формування цієї системи мали і звичаї, що в своїй сукупності й призвело до виникнення такої складної, переважно некодифікованої та суперечливої системи цивільного права.
Місце цивільного права України серед цивільно-правових систем сучасності. В силу загальновідомих історичних процесів на території України тривалий час була відсутня суверенна національна держава.
Аналіз змін, які відбулися за останнє десятиліття, дозволяє зробити наступний висновок: розвиток українського цивільного права здійснюється в напрямі посилення його спільності з романо-германською правовою сім’єю. Як передумови зазначеного процесу можна розглядати як генетичне споріднення вітчизняної правової системи з континентальним правом, так і політичні орієнтири, обрані нашою державою, що виявляються у вжитті заходів, спрямованих на європейську інтеграцію (в тому числі це стосується і гармонізації українського законодавства з європейським).
Загальний напрям розвитку цивільно-правових систем. Основною тенденцією розвитку домінуючих цивільно-правових систем сучасності є їх спрямованість до уніфікації (у європейській юридичній літературі - гармонізації), що в більшій мірі стосується торгового і зобов’язального права, права компаній, і у меншій - сімейного та спадкового права. Посилення доцентрових загальноєвропейських тенденцій під егідою Європейського союзу сприяє ще більшому зближенню класичних цивільно-правових систем, що особливо яскраво помітно на прикладі процесу гармонізації національних систем цивільного законодавства, який відбувається у Європі. Формується «наднаціональне», складно структуроване європейське право, що містить значну кількість правових актів, норми яких покликані регулювати цивільні відносини. Здійснюється уніфікація цивільного законодавства й у рамках міждержавного співробітництва шляхом прийняття міжнародних договорів та створення міжнародних організацій, мета яких полягає у посиленні міжнародно-правової взаємодії в різних галузях людської діяльності.