- •Цпу екзамен
- •1)Цивільне право як галузь права
- •2) Предмет регулювання цивільного права
- •3)Метод правового регулювання
- •4)Цивільне право як наука
- •5)Методи науки
- •6)Майнові та немайнові відносини що є предметом регулювання
- •Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
- •7)Система цивільного права
- •8)Основні цивільно-правові системи світу
- •9)Джерела цп
- •10)Цивільне законодавство
- •11)Аналогія закону і аналогія права
- •12)Правова природа роз’яснень пленуму всу та вгсу. Судово-арбітражна практика та її роль у цивільному праві.
- •13)Дія цивільних законів
- •14)Диспозитивні і імперативні норми цивільного права
- •15)Цивільно-правові відносини
- •17)Класифікація цивільно-правових відносин
- •18)Суб'єкти цивільних правовідносин
- •20)Громадяни як суб’єкти цивільного права
- •21)Правоздатність у фізичної особи
- •22)Цивільна дієздатність
- •23)Обмеження дієздатності та визнання недієздатною
- •24)Визнання особи безвісно відсутньою
- •25) Оголошення особи померлою
- •26) Місце проживання фізичної особи
- •27)Юридична особа
- •28)Теорії юридичної особи
- •30)Державна реєстрація юридичних осіб
- •31)Правоздатність юридичних осіб. Дієздатність юридичних осіб
- •32)Способи виникнення юридичних осіб
- •33) Способи виникнення і припинення ю.О.
- •34)Держава як суб’єкт цив.Від.
- •35) Територіальна громада як суб’єкт
- •37)Ліквідація та реорганізація підприємств
- •36)Органи ю.О.
- •38)Поняття та види господарських товариств
- •39)Установчі документи госп.Тов.
- •40)Права та обов’язки учасників госп.Тов.
- •42)Індивідуалізація юридичних осіб
- •43)Філії та представництва
- •44)Юридичні особи приватного права
- •45)Ю.О. Публічного права
- •46)Установчі документи ю.О.
- •47)Підприємницькі товариства
- •48)Залежне господарське товариство
- •51)Права та обов.Товариств
- •55)Повне та командатне
- •56)Виробничий кооператив
- •57)Установа
- •1. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
- •2. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
- •61)Правовий статус кооперативу
- •62)Об’єкти цивільного права
- •66)Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •67) Юридичні факти
- •68)Правочини
- •71)Окремі види недійсних правочинів
- •72)Воля та волевиявлення у правочині
- •74)Правочини з дефектами суб’єктного складу
- •75)Правочини з дефектами змісту та порядку укладення правочину
- •76)Нікчемні правочини
- •77)Оспорювані правочини
- •79)Правочини з дефектами форми.
- •80)Правові наслідки недійсності правочину
- •81. Поняття представництва
- •82. Види представництва
- •83. Поняття, особливості повноважень представника.Передоручення.
- •84. Поняття та значення строків у цп. Види цивільно-правових строків, їх обчислення.
- •V. За ступенем визначеності
- •85. Довіреність(форма, види, строк)
- •86. Поняття та значення строків у цп.
- •87.Види цивільно-правових строків, їх обчислення.
- •V. За ступенем визначеності
- •88. Поняття позовної давності та її значення.
- •89. Загальні і скорочені строки позовної давності.
- •90. Початок перебігу строку позовної давності.
- •91. Зупинення перебігу строків позовної давності
- •92. Переривання перебігу позовної давності.
- •93. Поняття припікальних строків і їх відмінність від строків позовної давності.
- •94. Поняття непереборної сили.
- •95. Поняття мораторію.
- •96. Випадки захисту порушеного права після закінчення строків позовної давності
- •97. Наслідки закінчення строків позовної давності
- •99. Поняття власності і права власності
- •100. Поняття та види речових прав, їх загальна характеристика
- •101. Форми власності за законодавством України
- •102. Характеристика первісних способів набуття права власності.
- •103. Характеристика похідних способів набуття права власності
- •104. Підстави припинення права власності.
- •105. Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі речі.
- •106. Правовстановлюючі документи власника.
- •107. Поняття та характерні риси права приватної власності фізичних осіб.
- •108. Право приватної власності на землю.
- •110. Право власності юридичних осіб.
- •111. Право власності господарських товариств.
- •112. Право власності кооперативів.
- •113. Право державно власності.
- •114. Право комунальної власності.
- •115. Правовий режим майна державних підприємств та установ.
- •116. Правовий режим майна комунальних підприємств.
- •117.Поняття і зміст права спільної власності
- •118. Право спільної часткової власності
- •119. Правовий режим майна подружжя.
- •120. Характеристика інституту права на чужі речі
- •121.Поняття і види сервітутів Види сервітутів
- •122. Право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб
- •122. Право користування чужою землею для забудови.
- •124. Захист права власності. Способи і засоби захисту права власності
- •125. Витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
- •126. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння.
- •127. Зобов‘язально правові способи захисту права власності
- •128. Спеціальні засоби захисту прав власності
- •129. Поняття і види інтелектуальної діяльності
- •130. Поняття, зміст та види права інтелектуальної власності
- •131. Промислова власність та її види
- •132. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обігу товарів і послуг
- •133. Поняття та ознаки винаходу
- •134. Поняття та загальна характеристика авторських та суміжних прав
- •135. Поняття і ознаки промислового зразка
- •136. Поняття та ознаки корисних моделей
- •137. Особисті, немайнові права авторів на винахід
- •138. Зміст та межі суб‘єктивного авторського права
- •139. Об‘єкти авторського права та суміжного права
- •141. Цивільно правовий захист знаків для товарів
- •142. Поняття та зміст зобов‘язання
- •144. Уступка вимоги(цесія)
- •145. Підстави виникнення зобов‘язань
- •146. Класифікація зобов‘язань
- •151)Неустойка та її види
- •154) Завдаток
- •155) Застава
- •157)Притримання
77)Оспорювані правочини
Якщо нікчемні правочини є недійсними від початку їх здійснення, незалежно від подання позову і рішення суду, то правочини, здійснені обмежено дієздатними без згоди їх піклувальників або під впливом обставин, що тимчасово паралізували волю одного або двох учасників сторін договору, породжують відповідні права і обов'язки контрагентів, а отже, є дійсними.
Проте таку їх дійсність можуть оспорити відповідні особи в суді. Тому такі правочини називаються відносно дійсними, або оспорюваними. До них належать правочини, вчинені:
• неповнолітньою особою, віком від 14 до 18 років (без згоди батьків, піклувальника);
• фізичною особою, що обмежена у дієздатності (без згоди піклувальника);
• дієздатною фізичною особою, яка в момент вчинення не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними;
• фізичною особою під впливом помилки;
• фізичною особою під впливом обману;
• фізичною особою під впливом насильства;
• фізичною особою під впливом збігу тяжких обставин;.
• внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною;
• юридичною особою, яких вона не мала права вчиняти;
• фіктивні й удавані правочини.
Оспорювані правочини, визнані недійсними, вважаються такими з моменту їх здійснення.
78)Правочинами з дефектами волі є правочини, укладені під впливом помилки (ст. 229 ЦК), обману (ст. 230 ЦК), насильства (ст. 231 ЦК), тяжкої обставини (ст. 233 ЦК).
Правочин, який вчинено під впливом помилки.
Помилка – це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Тобто для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Вчинення правочину під впливом обману
Обман має місце тоді, коли одна сторона умисно вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Правочин, який вчинено під впливом насильства.
Насильство – це психічний або фізичний тиск на особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (побиття, катування, загроза вчинення таких дій у майбутньому).
При цьому не обов’язкового, щоб насильство здійснювалося іншою стороною правочину. Достатньо, щоб вона знала про насильство з боку інших осіб і використала цю обставину в своїх інтересах.
Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини
Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються двостороння реституція. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.