Іv (осінній) триместр і. Загальні напрями вивчення матеріалу

1.1 Анотації лекцій

Змістовий модуль 1. Відродження у франції, німеччині, іспанії

Тема 1: Французьке Відродження.

Вплив італійських митців на французьке Відродження. Балади Ф.Війона. Ф.Рабле і народна сміхова культура, карнавалізація (огляд роману “Гаргантюа і Пантагрюель”); візія вивернутого світу; гра, що демаскує дійсність. Поезія “Плеяди” і творчість П.Ронсара. Самоаналіз людини Ренесансу в жанрі есе: М.Монтень (“Проби”).

Тема 2: Епоха Відродження у Нідерландах та Німеччині.

Сатира Еразма Роттердамського “Похвала глупоті” проти фальшивої ученості; роль іронії. Полеміка Еразма Роттердамського із М.Лютером, неприйняття реформації. Вплив німецької реформації на культуру і літературу Європи. Університетське коло німецьких гуманістів. Народні книги ( про Ейленшпігеля, “Шільдбюргери”, “Історія доктора Фауста”). Вічний образ Фауста як універсального вченого, проблема трагічного титанізму.

Тема 3: Іспанське Відродження.

Найтриваліша середньовічна інквізиція в Європі. Нові каталонські університети в Барселоні і Хероні як центри гуманістичної думки. Два типи літературної творчості: вчена (латинською мовою) і народна (іспаномовна).

Творчість Мігеля де Сервантеса Сааведри як предтечі сучасної прози. Рання творчість: пасторальні романи. Історія написання роману “Дон Кіхот”. Контроверсивна оцінка сучасниками. Сатира на модні лицарські романси, створення особливого типу героя: шляхетного мрійника, ідеаліста, зразка лицарських чеснот, самотнього повстанця проти зла. Опозиція Дон Кіхот і Санчо Панси. Демократизація літератури: поєднання високого і низького стилю, комізму і трагізму, пафосу із повсякденістю.

Драматургія Лопе де Веги. Феномен продуктивності письменника (726 п’єс). Характеристика основних періодів творчості Лопе де Веги. Аналіз драми “Фуенте Овехуна” (“Овече джерело”), її 400-літня історія. Образ жінки-бунтарки проти середньовічних звичаїв. Прояв монархічної лояльності автора.

Іспанський містицизм: релігійна медитація у літературних формах. Неоплатонізм як філософське джерело іспанського містицизму. “Діалог про любов” Леона Єврея. Головна теза: єдність Бога і світу через любов. Її розвиток у ліриці Хуана де ля Круса і Терези де Хесус. Злиття з Богом в екстатичний любові – особистий містичний досвід поетів. Специфіка образів. Неприйняття творчості монахів церквою. Образ Хуана де ля Круса в картині Сальвадора Далі.

Змістовий модуль 2. Епоха бароко

Тема 4: Естетика епохи бароко.

Історичні межі та ідеї епохи: з другої половини ХІVст. до початку ХVІІІст. Пояснення назви епохи; її філософські основи: розхитування схоластики (протиставлення розуму і віри, духу і матерії). Картезіанська формула: “Cogito ergo sum”. Пізнавальність Бога і гідність людини. Б.Паскаль: “Мисляча очеретина” як бароковий образ людини. Драматизм ситуації “подвійної” людської натури. Складна візія світу, втеча в містику, самотність і відкриття Нового світу, колонізація, бурхливе місіонерство. Контрреформація.