69

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1 Теоретитчні засади дослідження бюджету та соціальної сфери на сучасному етапі розвитку фінансової системи України………………………..6

1.1 Система соціального захисту та її компоненти……………………………..6

1.2 Сутність фінансового забезпечення соціальної сфери……………………14

1.3 Характеристики та особливості впливу бюджетної політика на соціальну сферу……………………………………………………………………………...23

Розділ 2 Аналіз динаміки соціальних виплат та їх фінансового забезпечення……………………………………………………………………...30

2.1 Загальна характеристика видатків на фінансування соціальних потреб...30

2.2 Аналіз видатків Мостиського району на фінансування соціальних потреб у сучасних умовах……………………………………………………………….41

Розділ 3 Напрямки вдосконалення фінансування соціальної сфери у сучасних умовах…………………………………………………………………………….52

3.1 Вдосконалення методики планування видатків на соціальну сферу…….52

3.2 Зарубіжний досвід фінансового механізму соціального страхування та його адаптація до умов України………………………………………………..58

Висновки…………………………………………………………………………65

Список використаних джерел…………………………………………………..67

Додатки

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку актуальним є гарантія права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, старості.

У сучасних умовах економічного розвитку України особливого значення набуває формування і функціонування дієвої системи соціального захисту населення, здатні усувати соціальні ризики в суспільстві. Соціально-економічна криза в Україні посилила негативні тенденції в усіх сферах функціонування соціуму. Загальний низький рівень життя, прогресуюче безробіття, демографічна криза, соціальна незахищеність більшої частини населення становлять реальну загрозу національній безпеці за всіма своїми основними складовими: соціально-економічної, політичної та екологічної.

Стабільний економічний розвиток країни неможливий без формування соціально забезпеченого суспільства. Поєднання проблем розвитку ринкових відносин з посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності й після її завершення.

В умовах розвитку ринкової економіки гостро постає проблема соціального захисту населення, особливо при розшаруванні суспільства за матеріальним і соціальним статусами. Перед державою постає проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення. На жаль, зараз соціально-економічний стан України визначається як нестабільний. Ринкові перетворення не дали очікуваних результатів ні в економічній, ні в соціальній сферах через відмову від важелів державного регулювання процесів реформування економіки, а її теперішній стан ускладнюється внаслідок глобальної та внутрішньої економічної кризи. Ускладнення ситуації обумовлено також неефективністю управлінських дій щодо попередження та усунення загроз у соціальній та економічній сферах. Напрями досягнення безпечного стану в соціальній та економічній сферах між собою не корелюють, що викликають протиріччя між досягненням економічних та соціальних цілей. Ці прояви загострюються в умовах розгортання світової фінансової кризи та бойових дій на території нашої держави, які потребують прискорення процесу становлення соціально орієнтованої ринкової економіки.

Актуальність теми посилюється тим, що в Україні на початку ХХІ століття усвідомили, що соціальна сфера це не лише фактор стабілізації суспільства, а й основний чинник економічного розвитку, який потрібно розвивати.

Основною метою соціальної політики є створення умов для функціонування соціальної політики згідно із стратегією економічного розвитку та фінансової стабілізації. Кінцевим результатом цього процесу має бути забезпечення достатнього життєвого рівня населення, поліпшення демографічних показників, розвиток трудових ресурсів, пенсійна реформа та відновлення освітнього та наукового потенціалу.

Предметом проходження переддипломної практики є  Мостиське управління соціального захисту населення Мостиського району, Львівської області. Звіт включає теоретичну та практичну частину з додатками. 

Метою написання переддипломної практики є: видатки бюджетів на фінансування соціальних потреб у сучасних умовах, що є основою підвищення життєвого рівня життя населення та конкурентоспроможності економіки і соціальних здобутків в цілому.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- система соціального захисту та її компоненти;

- сутність фінансового забезпечення соціальної сфери;

- характеристики та особливості впливу бюджетної політика на соціальну сферу;

- загальна характеристика видатків на фінансування соціальних потреб;

- аналіз видатків Мостиського району на фінансування соціальних потреб у сучасних умовах;

- вдосконалення методики планування видатків на соціальну сферу;

- зарубіжний досвід фінансового механізму соціального страхування та його адаптація до умов України.

Інформаційною базою слугували законодавчі та нормативні документи, що регулюють діяльність бюджетної установи, фінансова звітність управління.

Розділ 1 теоретичні засади дослідження бюджету та соціальної сфери на сучасному етапі розвитку фінансової системи україни

1. Система соціального захисту та її компоненти

В умовах ринкової економіки кожного працівника чекає безліч незвичайних та непередбачуваних ситуацій, що мають суттєво вплинути на рівень його доходів та благополуччя. Аналіз соціально-економічних процесів, що відбуваються в усіх розвинутих країнах, переконливо свідчить про необхідність проведення спеціальних законодавчих та організаційних заходів по соціальному захисту і підтримці населення. Інакше в умовах ринку, організованому на чистій конкуренції, можливі тяжкі наслідки, а саме:

- абсолютне та відносне зниження життєвого рівня;

- виникнення великомасштабного безробіття;

- прогресуюче зростання нетрудової основи майнового та соціального розшарування населення;

- зниження престижу суспільно-корисної праці;

- розвиток надмірної експлуатації найманих працівників [12].

З метою уникнення цих наслідків у ринковій економіці потрібен надійний механізм соціального захисту населення, здатний нейтралізувати ці негативні процеси.

Як термін “соціальний захист” з’явився у США у 1935 р. Це було пов’язано з великомасштабною кризою капіталізму 1929-1933 рр.

В Україні це поняття почало широко вживатися тільки на етапі переходу до ринку, хоча у тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний суспільству. Формування сучасних систем соціального захисту у світі було пов’язане з усвідомленням необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків.

Досліджуючи соціальний захист існують різні підходи щодо визначення його змісту (див. рис. 1.1).

Різні підходи щодо визначення змісту категорії

“Соціальний захист”

Соціальний захист – це певні види колективного забезпечення, мета яких — підтримання добробуту людей, а також безпосередня допомога особам у складних життєвих ситуаціях, запровадження превентивних механізмів, спрямованих на запобігання виникненню таких ситуацій.

Соціальний захист означає сукупність соціальних і юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його основних соціально – економічних прав, передовсім права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості.

Соціальний захист – це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від здорових до хворих, від багатих до бідних, від молодих до літніх.

Рис. 1.1. Різні підходи щодо визначення “Соціальний захист”

Соціальний захист являється державною підтримкою всіх верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів з метою забезпечення відповідного життєвого рівня.

Перехід до ринкової економіки не можливий без створення надійної системи соціального захисту населення. Соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціальних гарантій, що надає працездатним громадянам рівні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним і соціально вразливим верствам населення, насамперед інвалідам, пенсіонерам, багатодітним сім’ям - переваги в користуванні суспільними благами, в прямій матеріальній підтримці [14].

Систему соціального захисту населення можна представити у такий спосіб (див. рис.1.2 ):

Рис. 1.2 Складові системи соціального захисту населення

Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності.

Іншою метою є також підтримання стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю, знаходить вияв у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між окремими групами населення.

Як відомо, заходи соціального захисту мають подвійну спрямованість:

• активну;

• пасивну.

Активні заходи покликані запобігти ситуаціям, які загрожують добробуту людини, стимулюванню активності особи. Соціальний захист виконує свою превентивну, запобіжну функцію шляхом захисту особи та її сім’ї від втрат коштів, пов’язаних із безробіттям, старінням, хворобою або смертю та поліпшенням дії добробуту через соціальні служби й економічну допомогу на виховання дітей. Система соціального захисту включає програми зайнятості, соціального страхування, охорони здоров’я та ін.

Пасивні заходи спрямовані на підтримку тих членів суспільства, які з певних причин опинилися у скрутному становищі. Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги – допомоги суспільства особі або сім’ї, яка не має достатніх засобів для існування.

Соціальна допомога за своєю суттю є адресною, тому що надається лише тим, хто її потребує. Через соціальну допомогу соціальний захист виконує свою лікувально-реабілітаційну функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, котрі потрапили у скрутну життєву ситуацію, вберегтися від зубожіння та не опинитися на узбіччі суспільства [24].

Тобто активними заходами є соціальне страхування (забезпечення доходів на випадок втрати працездатності чи роботи), лікування та профілактика хвороб, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації.

Пасивними заходами є соціальна допомога.

Теза соціальної політики “свобода сильним і підтримка слабких” – досить добре віддзеркалює суть соціального захисту та його складових (заходів). Тому ще раз слід підкреслити, що в умовах ринкової економіки людину захищають:

- його знання, досвід, професіоналізм, активна трудова діяльність;

- власність, якою він володіє;

- державні гарантії та різновиди соціальної допомоги

До системи соціального захисту слід віднести також соціальні нормативи – гарантовані державою мінімальні рівні винагороди за працю, стипендіальне та соціальне забезпечення.

“Соціальне забезпечення” як поняття у широкому розумінні означає поліпшення умов життя тих груп населення, котрі з різних причин перебувають у гіршому становищі, ніж переважна більшість суспільства.

У вузькому значенні слова “соціальне забезпечення” – це створення умов для захисту населення у класичних випадках небезпеки для його життя (хвороби, інвалідність, старасть, смерть близьких).

Соціальне забезпечення у розумінні соціального захисту поширюється ще на дві життєві ситуації, пов’язані з погіршенням умов життя:

1 – у випадку народження у сімї дітей;

2 – у випадку, коли громадяни зазнали збитків на державній службі.

До цієї категорії осіб, що мають право на соціальне забезпечення, відносяться всі інші особи, які через життєві обставини не можуть подбати про себе [31].

Державне соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і виконує функцію нагромадження та розподілу коштів соціального захисту, призначених для соціальної допомоги, виплат по соціальному страхуванню тощо. Соціальне забезпечення включає пенсії і різного роду допомоги (у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю й пологами, по догляду за дитиною до 3 років, по догляду за хворою дитиною, на поховання, допомога непрацездатним особам, дохід який менший за встановлену межу малозабезпеченості та ін.). Соціальне забезпечення включає також надання допомоги в натуральному вигдяді – у формі обслуговування інвалідів, людей похилого віку в спеціалізованиих установах (будинках-інтернатах) та вдома.

Соціальний захист населення України здійснюється за такими принципами:

- визначення соціального захисту пріорітетним напрямом діяльності суспільства і держави;

- законодавче визначення основних соціальних гарантій;

- загальнодоступність і гарантований рівень соціального забезпечення найнагальніших життєвих потреб для всіх громадян;

- визначення рівня наданих гарантій на підставі соціальних нормативів;

- забезпечення непрацездатному населенню рівня життя, який відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму;

- відповіднвсть основних засад соціального захисту рівню соціально-економічного розвитку держави.

Важливим принципом соціального захисту є комплексність гарантій, які суспільство надає кожному своєму членові. Ці гарантії забезпечують збереження його найважливіших соціальних прав, соціально-побутові умови, рівень життя. Використовуючи гнучкі нормативи, можна розподіляти суспільні фонди споживання на соціально справедливій основі.

Стосовно принципів соціального забезпечення (рис. 1.3), то вони включають:

Принципи соціального

забезпечення населення

Принцип

забезпечення

Принцип допомоги

або опікунства

Принцип

страхування

Рис. 1.3. Принципи соціального забезпечення

1. принцип страхування (виплата певних внесків як роботодавців, так і працівників). Це дає можливість отримувати кошти в разі негараздів;

2. принцип допомоги або опікунства (кошти одержують ті, що терплять нестатки у будь-чому – здоров’ї, матеріальні, в обслуговуванні). Виплати гарантуються незалежно від минулих заслуг за розміру страхових внесків;

3. принцип забезпечення означає, що потерпілі від втрат на службі державі або від стихійних лих отримують необхідну фінансову та іншу матеріальну підтримку для відновлення свого житла, реабілітації здоров’я тощо.

Сучасні системи соціального захисту населення охоплюють весь життєвий цикл людини, передбачаючи заходи і соціальні гарантії, форми та способи соціальної допомоги, що забезпечують певний рівень життя населення щодо пвдтримання його добробуту від народження і аж до смерті.

Соціальний захист поширюється також на сім’ї з низькими доходами (в силу різних причин), що не забезпечені суспільно необхідним прожитковим мінімумом, результатом чого звичайно є відсутність засобів існування чи засобів на оплату життєво необхідних товарів і послуг (засобів реабілітації, оплати житла, лікування). Соціальний захист може здійснюватися в грошовій формі у вигляді пенсій і допомог, у натуральній формі, а також шляхом надання різного роду послуг особам, які є об’єктом соціального захисту.

Він оже мати як компенсаційний, так і попереджувальний профілактичний характер.

Однією з державно-правових форм соціального захисту є безпосередньо державне забезпечення непрацездатних осіб. Основні ознаки безпосереднього державного забезпечення – фінансування витрат за рахунок державного бюджету і встановлення категорій забезпечуваних осіб і рівня їхнього забезпечення відповідно до пріоритетів, обумовлених органами державної влади.

У країнах з ринковою економікою активто використовується така організаційно-правова форма соціального захисту, як соціальна допомога. Вона носить адресний характер і надається особам після перевірки їхньої нужденності, якщо підтверджується, що вони не мають інших джерел існування.

В умовах переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки тягар соціального захисту лягає на державу при одночасному зростанні ролі ринкового механізму в проведенні соціальної політики.