3. Специфіка прояву самотності в період ранньої дорослості

Нами було розкрито особливості прояву феномену самотності на етапі ранньої дорослості. За думкою Е. Еріксона це період залицяння чоловіка за жінкою і ранні роки їхнього сімейного життя. Автор вказує на специфічний для цієї стадії фактор, який укладений між позитивним полюсом близькості і негативним – самотності[13].

Близькість дослідник визначає як здатність однієї людини піклуватися про іншу і ділитися з нею всім істотним без остраху втратити при цьому себе[23].

Автор вважає, що якщо ні в шлюбі, ні в дружбі людина не досягає близькості, тоді її уділ самотність. Е. Еріксон вважає, що головна небезпека ранньої дорослості полягає в зайвій поглиненості собою і униканні міжособистісних відносин. Нездатність встановлювати спокійні та довірливі особисті відносини веде до почуття самотності, соціального вакууму та ізоляції. Занурені в себе люди можуть вступати в абсолютно формальну особистісну взаємодію і встановлювати поверхневі контакти. Такі люди захищають себе від будь-якого прояву справжньої залученості у відносини, тому що підвищені вимоги і ризик, пов'язані з інтимністю, представляють для них загрозу. Їм також властиво займати позицію відчуженості і незацікавленості у відносинах з товаришами по службі. Зазначимо, що соціальні умови можуть затримати становлення почуття інтимності - наприклад, перешкоджають інтимності умови знеособленого технологічного суспільства [23].

Самотність, за Е. Еріксоном, це стан людини, коли їй немає з ким розділити своє життя і нема про кого піклуватися[23].

Інший дослідник який розглядав це питання був Г. Салліван. Він також розкривав поняття близкості, як можливість для ствердження особистих цінностей на основі співробітництва. Пошук близькості з партнером це усвідомлення того, що близькість вимагає взаємної довіри, підтримки один одного і поділу позитивних і негативних почуттів; можливий початок циклу сімейного або самотнього життя[16].

Самотність, на думку автора, являє собою деструктивну форму самосприйняття[16]. Самотння людина відчуває себе покинутою, забутою і непотрібною.

Зазначимо, що Г. Салліван виділяє такі джерела самотності:

1. Неврологічний імператив — передбачає оптимальний діапазон стимуляції у фізичній, культурній та міжособистісній сфері.

2. Психологічний імператив застерігає від відмов або виключення з відносин, які ведуть до переживань, що тебе не люблять і відкидають.

3. Соціальний імператив диктує, що при виключенні з групи, ми не отримаємо того, чого ми потребуємо і чого хочемо від життя.

4. Когнітивний імператив говорить, що ми здатні посилати і приймати повідомлення з тим, щоб вижити в суспільстві[16].

Зважаючи на те, що основним завданням ранньої дорослості є пошук партнера та створення власної сім’ї, нами було проаналізовано роль самотності у випадках дисфункціональних сімей.

Дисфункціональні сім’ї — це ті сім’ї, які не здібні задовольняти потреби один одного у особистісному, духовному рості. Основним мотивом вступу в шлюб у дисфункціональних сім’ях є «самотність». Існують випадки коли людині рекомендували та спонукали знайомі. У іншому разі «самотність» це наслідок переживання екзистенціональної порожнечі[22].

Також зазначимо, що жінки завжди важче переживають почуття самотності, ніж чоловіки. Тема самотності для жінки щось більш очевидне[19].

Отже, самотність наштовхує людину на хибні відносини і цим спонукає приймати помилкові рішення. В решті особистість нещасна, невпевнена та фрустрована.

Зауважимо, що більшість вчених вважають самотність негативною стороною близкості. У досліджуваному віці пошук партнера та формування сім’ї є головними проблемами, саме тому самотність проявляє себе дуже гостро. Отже, якщо у людини виникають труднощі у реалізації задач розвитку або подані задачі не виконуються взагалі, людина може відчувати себе самотньою.