2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ РІВНЯ САМООЦІНКИ НА ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ У РАННІЙ ДОРОСЛОСТІ................................................................................................................6

1. Особливості самооцінки у ранній дорослості……………………………….........................................................................6

2. Феномен «самотності» в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників..................................................…………….................................................9

3. Специфіка прояву самотності у період ранньої дорослості..................14

4. Вплив самооцінки на почуття самотності у період ранньої дорослості.......................................................................................................................17

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ РІВНЯ САМООЦІНКИ НА ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ У ПЕРІОД РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ..........................................................................................21

2.1. Загальна характеристика методів та методик дослідження....................................................................................................................21

2.2. Результати експериментального дослідження з проблеми впливу рівня самооцінки на почуття самотності у період ранньої дорослості.......................................................................................................................24

ВИСНОВКИ........................................................................................................30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................32

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Нами було розглянуто проблему самотності, та вплив рівня самооцінки на прояв цього почуття у ранній дорослості. Вважаю, що вибрана нами тема досить актуальна у наш час. У сучасному суспільстві однією з серйозних проблем є феномен самотності. Все більшість людей відчувають себе самотніми та не можуть знайти собі пару. Поняття самотності пов'язано з переживанням людиною дефіциту спілкування та позитивних відносин з оточуючими людьми. Особливо враховуючи сьогоднішній світ комп’юторних технологій та соціальних мереж, у соціумі більшість відчуває нестачу реального спілкування. 

Зауважимо, що однією з найголовніших причин прояву самотності є рівень самооцінки людини. Від цього чинника багато що залежить: самовідношення особистості, рівень домагань, її розвиток, те як вона реалізує задачі свого віку та формує стиль спілкування з оточуючими. У ранній дорослості основною задачею є пошук життєвого партнера, створення сім’ї та самовизначення. Те як справляється людина з цими завданнями впливає на рівень її самооцінки, а отже і на почуття самотності.

Проблема самотності в науці не є новою. Вона спливає у багатьох роботах зарубіжних та вітчизняних вчених. Феноменом самотності займались Ф. Фромм-Рейхман, Дж. Зілбург, Р. Вейс, М. Литвак.

Дослідженнями ж рівня самооцінки заямалися такі психологи як А. Реан, І. Шаповаленко та інш. Проводилось чимало досліджень на вияв залежності почуття самотності від рівня самооцінки людини. Цікавими є гендерні аспекти цієї проблеми.

Враховуючи вище зазначене та необхідність подальшої наукової розробки означеної проблематики у психології нами була обрана тема: “Вплив рівня самооцінки на почуття самотності у ранній дорослості”.

Об’єкт дослідження – особливості впливу рівня самооцінки на почуття самотності.

Предмет дослідження – рівеньсамооцінки та почуття самотності в період ранньої дорослості.

Гіпотеза — рівень самотності впливає на почуття самотності у ранній дорослості.

Мета дослідження – визначити міри впливу рівня самооцінки на почуття самотності у період ранньої дорослості.

Реалізація означеної мети передбачала вирішення наступних завдань:

• визначити особливості самооцінки у період ранньої дорослості;

• розкрити феномен «самотності» в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників;

• проаналізувати специфіку прояву самотності в період ранньої дорослості;

• дослідити залежність прояву почуття самотності від рівня самооцінки у ранній дорослості;

• за результатами дослідження зробити висновок згідно проблеми.

Для реалізації мети дослідження і вирішення поставлених задач використовувався комплекс методів науково-педагогічних досліджень:

• Теоретичних: аналіз, узагальнення та систематизація психологічної, методичної, довідкової літератури для визначення теоретичних основ дослідження.

• Практичних: опитування, тестування, методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

• було здійснено аналіз сутності феномену самотності та самооцінки;

• розглянуто особливості прояву почуття самотності та формування самооцінки у ранній дорослості;

• досліджено залежність почуття самотності від рівня самооцінки.

Теоретичне значення полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у розробці моніторінгів, методик та опитувань, задля створення анкет та тренінгів.

Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані молодими консультантами для врахування залежності почуття самотності від рівня самооцінки, у роботі сімейного психотерапевта, а також студентами для підготовки до семінарських занять, написання студентських наукових статей, рефератів, курсових та дипломних робіт.

Апробація результатів дослідження у статті «Вплив рівня самооцінки на почуття самотності у період ранньої дорослості» м. Горлівка.

Структура курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, додатки, список використаних джерел із 29 найменувань. Загальний обсяг роботи 31 сторінки.

Розділ 1. Теоретичне підгрунтя проблеми впливу рівня самооцінки на почуття самотності у ранній дорослості

1. Особливості самооцінки у ранній дорослості

Нами було проаналізовано роботи А. Реана, І. Шаповаленко та Л. Божович щодо особливостей прояву самооцінки у ранній дорослості. Рання дорослість це період розвитку особистості з 20 до 40 років. Основними завданнями та проблемами молодості являються: уточнення життєвих планів і початок їх здійснення; пошуки себе, остаточне усвідомлення себе як дорослої людини зі своїми правами та обов'язками, вибір чоловіка і створення власної сім'ї; спеціалізація і придбання майстерності у професійній діяльності[21].

Самооцінка - компонент самосвідомості, який включає поряд зі знаннями про себе оцінку людиною своїх фізичних характеристик, здібностей, моральних якостей і вчинків[8].

На думку американського філософа і психолога У. Джемса самооцінка визначається за наступною формулою:

Самооцінка = Успіх/ Вимоги[5].

Зауважимо, що самооцінка може бути адекватною та неадекватною. Залежно від того який тип самооцінки сформовується, у людини складається адекватне або неадекватне ставлення до себе. Тип самооцінки впливає на поведінку та на особистісні якості людини. У першому випадку, особистість впевнена, наполеглива, самокритична, однак у випадку неадекватної самооцінки у людини формується невпевненість, некритичність.

У ході розвитку людина набуває нові вміння, знання, досвід, що може впливати на його самооцінку, але остаточне формування припадає на пік його психічного і фізичного розвитку (до 40 років)[3].

У період ранньої дорослості людина вибирає цілі та засоби їх досягнення, які пов'язані з різними компонентами свого «Я», особистість оцінює успішність своїх дій відповідно до Я-концепції [14].

Самооцінка особистості залежить від того, ким їй хотілося б стати, яке місце зайняти в суспільстві. На самооцінку впливає рівень досягнення особистості: вона підвищується, якщо домагання особистості реалізуються, і знижується, якщо цілі не вдається досягти. У випадках невдачі особистість має кілька можливостей підтримки константності Я-концепції:

1) якимсь чином пояснити свій неуспіх, використовуючи раціоналізацію;

2) заперечувати неуспіх;

3) знизити рівень своїх домагань;

4) зайнятися іншою діяльністю, в якій можлива велика успішність[13].

Я-концепція індивідуалізує самооцінку. Те, що для одного є безумовним успіхом, інший сприймає як невдачу.

З віком самооцінка стає все більш диференційованою. Людина може високо оцінювати свої комунікативні здібності, проте дуже низько оцінювати рівень своїх фізичних можливостей. Цей факт диференціації самооцінки деякі дослідники пояснюють тим, що єдина Я-концепція з віком розпадається на ряд незалежних один від одного Я-концепцій[13].

Також, у дорослої людини процес самооцінки в більшій мірі контролюється прийнятими особистістю соціальними (культурологічними, моральними та ін.) поняттями і цінностями. У відповідності з уявленнями, устремліннями, критеріями оцінки певних соціальних груп, до яких відноситься особистість, у неї виникають різні уявлення про себе, формується самооцінка[13].

Прийняття особистістю умов цінностей визначає зміст самооцінки. Більшість людей у ранній дорослості засновують свою самооцінку на загальних, не індивідуалізованих умовах цінностях, не беручи до уваги зміни їх ситуаційного сенсу. Нерідко це приводить до зниження їх самоповаги та до спотвореного сприйняття Я-образу[13].

Зауважимо, що на даному віковому етапі у людини розвивається професійна самооцінка. А. Реан розглядав професійну самооцінку як утворення, від якого в значній мірі залежить професійна успішність особистості. Дослідник виділяє в ній операційно-діяльнісний та особистісний аспекти[13].

Операціонально-діяльнісний аспект самооцінки пов'язаний з оцінкою себе як суб'єкта діяльності і виражається в оцінці свого професійного рівня та рівня компетентності[13].

Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінці своїх особистісних якостей у зв'язку з ідеалом образу "Я-професійного»[13].

Також ми можемо зазначити, що у ранній дорослості людина починає себе оцінювати молодше або старше свого хронологічного віку. Проте людина виходить з більш серьйозних підстав, ніж просто бажання бачити себе в тому віці, який приваблює її. Неузгодженості між реальним віком людини і його самооцінкою можуть пояснюватися закономірностями трансформації соціально-часових відносин в життєдіяльності особистості[13].

Отже, нами було проаналізовано особливості прояву самооцінки у період ранньої дорослості. Треба зауважити, що насамперед самооцінка це уявлення людини про свої фізичні та особистісні якості, про свої здібності. Особистість у ранній дорослості ставить перед собою цілі та вимоги і засоби як досягти їх. Залежно від того наскільки успішно вони досягаються у людини формується самооцінка. Існують два типи самооцінки: адекватна та неадекватна. Також, зауважимо, що у даному віковому етапі розкривається професійна самооцінка людини.