1. Класифікаційні ознаки видів економічного аналізу
Класифікація видів економічного аналізу проводиться з метою побудови його раціональної методики та ефективної організаційної системи.
В умовах трансформації економіки, зміни форми власності, розвитку економічного аналізу, як науки вічної і незмінної класифікації видів аналізу не може бути. Класифікація видів аналізу носить історичний характер. Так з переходом від адміністративної командної системи до ринкових відносин, а також розвиток засобів обчислювальної, організаційної техніки і комп’ютерних технологій сприяло утворенню нових класифікаційних ознак. Наприклад: фінансовий і управлінський аналіз, новими споживачами аналітичної інформації являються – інвестори, акціонери, тощо.
За основу класифікації видів економічного аналізу прийняті класифікаційні ознаки функцій управління та менеджменту.
Класифікація видів економічного аналізу
Групувальна ознака |
Види аналізу |
Просторова форма |
Макроекономічний і мікроекономічний; внутрішній і зовнішній |
Часова форма |
Стратегічний (перспективний), поточний (оперативний) і ретроспективний (підсумковий, наступний) |
Зміст аналізу |
Комплексний і тематичний; управлінський і фінансовий |
Методичні прийоми |
вертикальний (структурний) аналіз; горизонтальний (трендовий) аналіз; порівняльний аналіз; коефіцієнтний аналіз (аналіз фінансових коефіцієнтів); факторний аналіз; декомпозиційний аналіз; інтегральний аналіз. |
Періодичність аналізу |
Періодичний і одноразовий |
Організаційна форма |
Централізований і децентралізований; немеханізований і на базі ЕОМ |
Форма досліджуваних економічних відносин |
Техніко-економічний, соціально-економічний, функціонально-вартісний |
Рівень охоплення об’єкта |
Суцільний, вибірковий, внутрішньогосподарський, загальний, міжоб’єктний |
За змістом економічний аналіз поділяється на комплексний і тематичний, управлінський і фінансовий.
Комплексний аналіз передбачає дослідження всіх напрямів діяльності підприємства, всіх груп показників, що характеризують діяльність суб’єктів господарювання. Включає три основні комплекси завдань:
Аналіз можливостей функціонування господарюючого суб’єкта у конкурентному ринковому середовищі;
Аналіз результатів діяльності господарюючого суб’єкта;
Аналіз ефективності функціонування господарюючого суб’єкта.
Тематичний аналіз передбачає дослідження окремих питань пов’язаних з певними напрямами діяльності суб’єкта господарювання, або оцінку діяльності за окремою групою показників. Наприклад оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, аналіз грошових потоків та ін.
Виходячи зі специфіки інформаційної бази бухгалтерського обліку, виділяються напрями управлінського і фінансового аналізу
Залежно від методичних прийомів, що використовуються для обробки економічної інформації, розрізняють:
вертикальний (структурний) аналіз;
горизонтальний (трендовий) аналіз;
порівняльний аналіз;
коефіцієнтний аналіз (аналіз фінансових коефіцієнтів);
факторний аналіз;
декомпозиційний аналіз;
та інтегральний аналіз.
Вертикальний (структурний) аналіз ґрунтується на визначенні та оцінці співвідношень окремих і агрегованого показників і спрямовується на вивчення складу і структури об’єкта дослідження. У вертикальному аналізі застосовуються відносні показники структури (питома вага, частки), а також коефіцієнти, що характеризують рівні одних абсолютних обсягових показників по відношенню до інших (наприклад: рівень витрат по відношенню до доходу від реалізації продукції, рентабельність капіталу). Особливістю вертикального аналізу є те, що всі показники, на основі яких досліджується об’єкт, належать до одного періоду (за умови, що показники є періодичними: доход, витрати, прибуток) або до визначеного моменту (якщо показники є моментними: активи, капітал, зобов’язання).
Горизонтальному (трендовому) аналізу підлягають будь-які економічні об’єкти, незалежно від їх структурної побудови. Горизонтальний аналіз призначено для дослідження динаміки об’єкта, визначення та кількісної оцінки тенденцій його зміни у часі. Інформація, джерелом якої є горизонтальний аналіз, використовується як в оперативному, так і в стратегічному управлінні. Для забезпечення оперативного управління тривалість досліджуваного періоду має бути мінімальною (доба, п’ятиденка, тиждень, декада, місяць, квартал). Стратегічне управління ґрунтується на тривалому дослідженні об’єкта. Залежно від віддаленості перспективи, яка охоплюється стратегічними планами або прогнозами, динаміка об’єкта вивчається протягом одного, трьох, п’яти і більше років. У горизонтальному аналізі поширено показники абсолютного приросту, середнього приросту, темпів (індексів) приросту або росту, середніх темпів (індексів) приросту або росту.
Порівняльний аналіз забезпечує співставлення показників досліджуваного періоду з аналогічними плановими, попередніми, нормативними, середніми або найкращими (еталонними) показниками, які розглядаються як база порівняння. Особливою умовою порівняльного аналізу є забезпечення порівнянності показників, за якими оцінюються параметри об’єкта управління. У порівняльному аналізі застосовуються показники абсолютного та відносного відхилення фактичних даних досліджуваного періоду від аналогічних базисних показників.
Коефіцієнтний аналіз (аналіз фінансових коефіцієнтів) ґрунтується на оцінці досліджуваного об’єкта за системою попередньо обґрунтованих коефіцієнтів, які визначають його основні характеристики. Найбільш поширеними у економічному аналізі є коефіцієнти оборотності, рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності, ефективності використання ресурсів. Коефіцієнтний аналіз набуває більшої ефективності, коли показники досліджуваного періоду порівнюються з аналогічними коефіцієнтами фінансового плану, попереднього періоду, інших підприємств, а також з їх середньогалузевими та нормативними (критичними) значеннями.
Особливу роль в управлінні економічними системами грає факторний аналіз. Забезпечуючи кількісну оцінку впливу чинників на результативний показник, факторний аналіз надає можливість змінювати та формувати параметри об’єкта управління шляхом відповідного підбору та коригування чинників, які їх обумовлюють. Основою факторного аналізу є побудова факторної моделі, що характеризує зв’язок між чинниками і результатом. Залежно від форми цього зв’язку модель може бути детермінованою або стохастичною.
В основі декомпозиційного аналізу лежить побудова багатофакторної моделі, використання якої дозволяє послідовно досліджувати взаємозв’язки між чинниками та результатом, поступово переходячи з одного рівня деталізації факторних ознак на інший і розкриваючи все більш глибокі причини досліджуваного явища.
Інтегральний аналіз передбачає побудову багаторівневої факторної моделі, яка характеризує утворення одного з основних результативних показників діяльності підприємства (наприклад: рентабельність активів або рентабельність капіталу) як наслідок дії різноманітних чинників, згрупованих за ознакою черговості впливу на результат. Система чинників складається як з абсолютних обсягових показників (доходи, витрати, прибуток, балансова вартість активів та власного капіталу тощо), так і з фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти рентабельності, оборотності, автономії, маневрування, мультиплікації капіталу, ліквідності, платоспроможності та інші), що характеризують ефективність діяльності та використання ресурсного потенціалу підприємства. Інтегральний аналіз дозволяє досліджувати підприємство як відкриту економічну систему у взаємозв’язку всіх його елементів.