3. Взаємозв’язок методу, методики і методології економічного аналізу

Основою методу економічного аналізу є філософська теорія наукового пізнання. Вона включає такі елементи пізнання:

• єдність і боротьба протилежностей;

• суттєве і раціональне у пізнанні;

• еволюція та історичний підхід;

• системність, комплексність, динамічність.

Методикою називають сукупність методів, прийомів і окремих способів, які виражають алгоритм розв’язку аналітичної задачі чи їх комплексу.

Методика економічного аналізу передбачає:

• визначення об’єкту дослідження, мети, завдання аналізу;

• складання плану проведення аналітичної роботи;

• відбір показників, перевірка їх на точність, співставленність, визначення недостающих, що характеризують об’єкти дослідження;

• інформаційне та технічне забезпечення аналітичної роботи;

• порівняння фактичних результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств з базисними даними;

• виявлення, вивчення і вимірювання ролі чинників на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства;

• виявлення невикористаних внутрішніх резервів;

• оцінка результатів виробничо-фінансової діяльності підприємства, його структурних підрозділів і розробка заходів по усуненню виявлених недоліків і мобілізації невикористаних резервів у майбутньому;

• передача аналітичної інформації користувачам.

Методику економічного аналізу розробляють відповідно до таких основних вимог:

• необхідність здійснення аналізу на основі ранжованих показників залежно від об’єкта аналітичних досліджень. Це дасть змогу забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за всіма аналітичними періодами, скласти раціональну інформаційну базу з урахуванням можливості автоматизації аналітичних робіт;

• проведення економічного аналізу шляхом моделювання процесів, які становлять економічне середовище, і управління ним через налагодження алгоритмів зв’язку між різними показниками з урахуванням реальних зв’язків. Це допоможе проектувати відповідні аналітичні модулі в умовах використання ЕОМ;

• моделювання господарської діяльності через показники, які забезпечують потреби менеджменту.

Методологія аналізу – це процес вибору обґрунтування і адаптації принципів, методів, підходів у процесів аналітичних досліджень.

Методологічний підхід в аналізі передбачає створення найбільш раціонального інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, що передбачено системою спеціальних досліджень за цілями, вимогами та принципами економічного аналізу.

4. Система аналітичних показників економічного аналізу та їх класифікація.

Важливою особливістю методу економічного аналізу є розроблення і використання системи показників. Система показників представляє собою сукупність взаємозв’язаних між собою параметрів які відображають результати діяльності підприємства, її ефективність та економічність процесів. Показники, застосовувані в економічному аналізі, класифікуються за такими ознаками: 

1) за властивостями явищ та процесів, що відображаються, – кількісні, якісні.

Кількісні характеризують первинне відображення господарських процесів їх розмір і зміну об’єкта дослідження (вартість основних засобів, чисельність персоналу, предмети праці, обсяг виробництва і реалізації продукції, собівартість, прибуток тощо).

Якісні відображають рівень розвитку економічних явищ і господарських процесів (продуктивність праці, собівартість, тощо) або істотні особливості окремих явищ і процесів (ритмічність надходження сировини матеріалів, якість торговельного обслуговування, ритмічність реалізації товарів, тощо);

2) за одиницями виміру - абсолютні і відносні.

Абсолютні показники – відображають явища, процеси, операції, предмети в вартісних, натуральних та трудових вимірниках (грн., кг, м, шт., люд.-дні, і т.д.).

Натуральні (природні) – застосовуються для отримання даних безпосередньо при розрахунках і вимірюваннях. Вони відображають в одиницях рахунку, або в різних одиницях вимірювання (площа, маса, об’єм, довжина, міцність, тощо).

Умовно-натуральні – використовуються для відображення узагальнюючої характеристики обсягів виробництва, реалізації продукції різного асортименту. (Взуттєва промисловість – умовні пари взуття, сільське господарство – кормова одиниця тощо).

Трудові – відображають витрати часу на виробництво одиниці продукції (нормо-час), кількість відпрацьованих днів, змін (людино – день) тощо. За допомогою трудових показників розраховуються показники продуктивності праці, визначається заробітна плата, встановлюються і контролюються норми виробітку персоналу.

Вартісні – дозволяють представити різнобічні економічні явища і господарські процеси і операції в єдиному однорідному виражені і характеризують грошову оцінку економічних явищ, господарських процесів і операцій.

Відносні показники – являються похідними від абсолютних показників і відображають відсотки, коефіцієнти і індекси. Вони характеризують структуру, динаміку, виконання планових завдань (рівень собівартості продукції, виробіток продукції на одного робітника, на м² виробничої площі, досягнення змін і розвитку порівняно з минулими роками тощо).

3) об’ємні і питомі. Питомі характеризують співвідношення об’ємних показників (структура капіталу, виробничої собівартості продукції, структура персоналу підприємства).

4) узагальнюючі та часткові. Часткові показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Узагальнюючі – застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ;

5) результативні та факторіальні. Результативний показник – той показник, що змінюється під впливом інших показників (факторіальних). Факторіальні – це показники, що впливають на зміну результативного.

6) загальні й специфічні. Загальні показники характерні для усіх галузей національної економіки (обсяг виробництва, послуг, тощо). Специфічні характерні для окремих галузей національної економіки (торгівля - якість торгового обслуговування, промисловість – якість продукції).

Усі показники, використовувані в аналізі, тісно взаємопов'язані між собою і застосовуються в комплексі, що забезпечує всебічну оцінку досягнутих результатів. 

При формуванні системи показників необхідно дотримуватися ряду вимог:

• в систему повинні входити один загально-об’єднуючий і декілька утворюючих показників, які разом забезпечують єдність системи;

• в системі показників повинна бути достатня кількість показників за допомогою яких, здійснюється оцінка загальних і окремих аспектів виробничо-фінансової діяльності підприємств;

• усі показники повинні бути адекватні і взаємозв’язані, тобто реально відображати усі економічні явища, господарські процеси і операції;

• система показників повинна бути динамічною і співставленню з минулими періодами, тобто з однозначним тлумаченням економічних явищ та господарських процесів і операцій.

• система показників повинна бути інтегрована, що дозволяє використовувати її при програмно-цільовому дослідженні виробничо-фінансової діяльності підприємства.