Порушення обміну холестерину

Холестерин - високомолекулярний циклічний спирт, який входить до складу біліпідного шару мембран. У нервовій системі він перебуває у вільному стані, в інших органах значна його части­на зв’язана з органічними кислотами (естерифікована).

Більша частина холестерину в організмі - ендогенного походження. Він синтезується в печінці з ацетил-КоА в кількості 1,5-4,2 г за добу. З їжею надходить ще 0,4-0,5 г.

Коли обмін холестерину порушується, це відбивається на його концентрації в крові (норма - 7 ммоль/л). Серйозні наслідки для організму має підвищення його концентрації - гіперхолестеринемія. Причин її декілька. Часто до цього призводить високий вміст холестерину в харчовому раціоні. Багаті на холестерин яйця, мозок, печінка, нирки, вершкове масло. Оскільки ендогенний хо­лестерин синтезується з білків, жирів і вуглеводів, то гіперхолестеринемію викликає будь-яке переїдання, але найбільше це стосу­ється тваринних жирів. Рослинні масла гіперхолестеринемії не викликають. Взагалі харчова гіперхолестеринемія не досягає ви­соких цифр і триває короткий час: 6-8 год після споживання їжі.

У патології надмірним синтезом холестерину супроводжуються цукровий діабет і голодування. Виведення холестерину ускладнюється при механічній жовтяниці. Існує ще група так званих есенціальних (первинних) гіперхолестеринемій. Спільним патогенетичним механізмом їх вважається спадково детермінована низька актив­ність ліпопротеїнової ліпази, внаслідок чого холестерин затри­мується у крові в молекулах ліпопротеїдів. Це сприяє розвитку атеросклерозу. До того ж у людей із гіперхолестеринемією збільшується виділення його печінковими клітинами в жовч. При цьому холестерин викрис­талізовується з утворенням холестеринових каменів у жовчно­му міхурі. Вони, як правило, великі, округлі, поодинокі.

Класифікація та характеристика паренхіматозних ліпідозів

Морфологічно порушення обміну жирів проявляється у ви­гляді паренхіматозних жирових дистрофій (ліпідозів).

Паренхіматозні жирові дистрофії проявляються збільшенням жиру в клітинах, де він знаходиться в нормі, появою жиру там, де він у нормі не зустрічається, і синтезом аномальних жирів. Як правило, в клітинах скупчуються нейтральні жири - тригліцериди.

Відкладання жиру в нежирових тканинах спостерігається тоді, коли він не піддається своєчасному розщепленню, окисленню і виведенню й надовго залишається в цитоплазмі.

Частіше паренхіматозні ліпідози виникають у печінці, рідше - в нирках і міокарді, і розцінюється як неспецифічна відповідь на велику кількість типів пошкодження.

Для специфічного забарвлення на жир необхідно заморожені зрізи, виготовлені зі свіжої тканини. Гісто­хімічно жири виявляються за допомогою ряду спеціальних барвників: судан IV, жировий червоний О і шарлах рот забарвлюють їх у червоний колір, судан III - в оранжевий, судан чорний В та осмієва кислота - у чорний, сульфат ніль­ського голубого забарвлює жирні кислоти у темно-синій колір, а нейтральні жири - у червоний. За допомогою поляризаційного мікроскопу можна диференціювати ізотропні та анізотропні ліпіди. Анізотропні ліпіди, такі як холестерин і його ефіри, мають характер­не подвійне променезаломлення.