Закони перцепції (м.Вертгеймер)

1. Закон Прегнанца стверджує, що люди предсказуємим образом організовують хаотичне поле перцепції, тобто ми зазвичай шукаємо смисл в тому, що бачимо.

Наступні п’ять законів описують, як люди схильні упорядковувати своє оточення.

2. Закон схожості. При перцепції об’єкти, що подібні за формою, розмірами, кольором тощо, зазвичай об’єднуються в групи.

3. Закон близькості стверджує, що об’єкти групуються в залежності від близькості розташування.

4. Закон завершення. Замкнуті області більш стабільні, ніж розімкнуті; незавершені образи часто перцептуються як завершенні. Напр., дуга в 350 градусів перцептується як окружність; три точки перцептуються як трикутник. Закон завершення, з психологічної точки зору пояснює феномен пліток, як заповнення пробелів в неповній інформації за допомогою нашої власної уяви.

5. Закон доповнення. При відтворенні, викривлені образи мають тенденцію передаватися в симетричній та врівноваженній формі.

6. Закон характеру членства стверджує, що частина від цілого набуває властивості цього цілого.

Вольфганг Келлер. Вчений проводив експерименти над мавпами на острові Тенеріфе, під час Першої світової війни.

Впродовж одного з експериментів мавпу саджали в клітку, зі стелі якої звисав банан – на такій висоті, що мавпа не могла його дістати. В клітки знаходились також два ящики різних розмірів. Щоб достати банан, необхідно було поставити вниз великий ящик, потім на нього – маленький і залізти на цю конструкцію. Мавпи вирішували цю проблему не методом спроб та помилок в процесі встановлення зв’язку між стимулом та реакцією. Вони оцінювали ситуацію, зрозуміли проблему та побачили рішення.

В другому експерименті банан клали за периметр клітини. Зовні, в межах досяжності, клали палку. Мавпи обдумували ситуацію деякий час, потім брали палку і підтягали за її допомогою банан. Сама популярна мавпа В. Келлера, Султан, могла зв’язати дві палки, щоб достати банан. Проблема з ящиками та бананом і палками та бананом була сприйнята, обдумана, рішення було знайдене. Кожна проблема розглядалася як єдине ціле.

В. Келлер ввів термін «інсайт» - вирішення проблем шляхом вловлювання зв’язків – як альтернативу методу спроб та помилок Торндайка.

Курт Левін. Розробив теорію поля, що заснована на принципах гештальт-психології. Вчений розглядав людей, що існують всередині психологічного силового поля, «життєвого простору», на яке вони реагують. Це силове поле подібне магнітному полю, що оточує магніт, складається із людей та предметів, що входять в коло нашої перцепції (сприйняття), крім того, туди входять наші цілі, бажання, прагнення, цінності та стосунки. К. Левін вважав, що навчання – це реорганізація життєвого простору, перебудова когнітивних структур, що дозволяє покращити розуміння та поведінку.

Джером Брунер. Вчений не вбачав великого смислу у вивченні пацюків, котів та птахів, для того щоб зрозуміти, як навчаються діти в класі. Він збирав дані про дітей на уроках. Д. Брунер вважав, що мета навчання – це дати загальне розуміння предмету. По Д. Брунеру, добре працює той вчитель, який допомагає учням сформувати загальні уявлення, змоделювати ясні узагальнення, створити когнітивну сітку ідей та зрозуміти їх взаємодію. Концепція Д. Брунера отримала назву навчання відкриття, що полягає в демонстрації програм та допомозі учням вирішувати проблеми індивідуально або в групах. Вчений вважав, що факти та відношення, які діти відкривають на власному досвіді, більш корисні та краще запам’ятовуються, ніж просто завчений на пам'ять матеріал.

Фактично Д. Брунер ставав в опозицію проти лінійного програмованого навчання, висунутого Б. Скінером, вважаючи, що таким чином виникає надто сильна залежність від програми і заохочується навчання заради нагороди, а не заради самого навчання. Д. Брунер виявив, що при навчанні відкриття краще розвиваються навички вирішення проблем та впевненість в здатності вчитися, так як діти «вчаться вчитися».

Вчений не вважав, що навчання відкриття – це єдиний спосіб навчання, який повинен використовуватися на заняттях. Заново відкривати основні факти та істини по всіх предметах було б беззмістовно, але якщо допомогти учням побачити взаємозв’язки, загальні принципи та поняття всередині матеріалу вони запам’ятають його надовго. Крім того, навчання відкриття призводить до більш високої самооцінки, так як в його процесі розвиваються та використовуються навички творчого мислення; творче мислення предполагає повне усвідомлення: сюди входить бажання, надії, емоції та наміри, а не просто формальна логіка.