2.3. Підготовка до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів

Підрозділи повітряного десанту, які десантуються з одного аеродрому одним вильотом військово-транспортної авіації, складають аеродромну групу. Старшим аеродромної групи призначається, як правило, командир батальйону, а в деяких випадках – один з командирів підрозділів, що входять до складу аеродромної групи, який відповідає за своєчасну підготовку всіх підрозділів аеродромної групи до десантування та бойових дій.

При підготовці до десантування проводиться:

дозавантаження боєприпасів у бойові машини;

видача особовому складу боєприпасів, засобів індивідуального захисту, індивідуальних перев’язочних пакетів, сухих пайків та інших предметів екіпіровки;

екіпіровка особового складу; перевірка укомплектованості парашутних платформ (парашутно-реактивних і парашутних безплатформних систем) швартовочними деталями в залежності від виду озброєння та техніки, які десантуються;

переукладка (при необхідності) парашутів, багатокупольних і парашутно-реактивних систем;

технічне обслуговування техніки; формування аеродромних груп (при необхідності);

бойова техніка та автомобілі дозаправляються пально-мастильними матеріалами, при необхідності проводиться додаткове закріплення агрегатів і вузлів машин.

Підготовка озброєння, техніки та матеріальних засобів до десантування проводиться на спеціальних площадках, які повинні мати:

місця для розвантаження та розміщення озброєння, техніки, матеріальних засобів і засобів десантування;

пункти для спорядження автоматичних засобів;

місця для розташування особового складу та автотранспорту.

Завершення підготовки до десантування бойових машин (автомобілів) проводиться безпосередньо на аеродромі перед завантаженням у літаки.

Усі роботи з підготовки озброєння, техніки та матеріальних засобів до десантування виконуються екіпажами під керівництвом командирів підрозділів. Контроль здійснюється командирами взводів, рот та спеціалістами повітрянодесантної служби батальйону, полку (бригади).

У районах очікування проводиться: завершення підготовки озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів до десантування (швартовка озброєння, техніки та вантажів на платформах і підготовка їх до висування на аеродром, рекогносцировка маршрутів виходу на аеродром, організація взаємодії з ВТА (АСхВ), при наявності часу з особовим складом проводиться передстрибкова підготовка), організація десантування і бойових дій у підрозділах; постановка бойових завдань особовому складу.

2.4. Організація десантування та бою

Організація десантування та бою, в залежності від умов обстановки та наявності часу, може проводитись методом паралельної або методом послідовної роботи, а також їх поєднанням і включає:

- прийняття командиром рішення на десантування та бій;

- постановку бойових завдань підрозділам;

- організацію взаємодії, всебічного забезпечення та управління;

- здійснення контролю за підготовкою роти та надання допомоги командирам взводів та командирам доданих підрозділів в підготовці до виконання завдань.

Бойове завдання командирові роти, як правило, ставиться в районі очікування, але у деяких випадках він може його отримати, в пункті постійної дислокації або у районі зосередження. Порядок постановки бойових завдань особовому складу визначає старший командир залежно від обстановки і наявності часу. До сержантів і солдатів завдання доводиться, як правило, перед виходом на аеродром (посадкову площадку) у вихідному положенні для посадки в літаки (вертольоти) (за досвідом навчань за 1-1,5 години до посадки).

Постановка завдань і організація взаємодії проводяться на макеті місцевості або на схемі (великомасштабній карті) району десантування і бойових дій.

Послідовність і зміст роботи командирів з підготовки підрозділів до десантування і бойових дій визначаються обстановкою, характером поставленого завдання і встановленим терміном готовності до десантування.

Командир роти з отриманням завдання на підготовку до десантування і бойових дій ставить завдання підлеглим; організовує і керує отриманням і підготовкою до десантування боєприпасів, приладів радіаційної і хімічної розвідки, засобів захисту, продуктів харчування, радіотехнічних і інших засобів, проведенням технічного обслуговування машин і вивірку озброєння, швартовкою бойової техніки і підготовкою особового складу до десантування і бойових дій; перевіряє стан бойових машин, наявність пального, укладку боєприпасів, готовність засобів зв'язку, екіпіровку особового складу і підгонку парашутів.

Після отримання бойового завдання командир роти:

- усвідомлює його;

- проводить розрахунок часу;

- визначає заходи, які необхідно виконати негайно, для скорочення термінів підготовки підрозділів до виконання бойового завдання;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення та доповідає його командиру батальйону для затвердження;

- віддає бойовий наказ;

- організує взаємодію, всебічне забезпечення бою, управління та морально-психологічне забезпечення;

- здійснює контроль за підготовкою роти до виконання завдань, надає допомогу в підготовці підпорядкованим підрозділам, перевіряє готовність роти до виконання бойового завдання;

- в призначений час доповідає командиру батальйону про готовність.

При усвідомленні отриманого завдання командир роти повинен зрозуміти: замисел старшого командира, особливо порядок і способи виконання завдання; об'єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів на напрямку дій роти; бойове завдання, місце і роль роти у виконанні завдання батальйону; завдання сусідів і порядок взаємодії з ними; чим посилюється рота; кількість і тип літаків (вертольотів), виділених роті для десантування, і порядок десантування; час готовності роти до виконання завдання.

Розрахунок часу полягає у визначенні тривалості і послідовності проведення заходів з підготовки роти до десантування і бойових дій в зазначені старшим командиром терміни. Зазвичай командир роти визначає час, необхідний на підготовку особового складу, бойової техніки і озброєння до десантування і бойових дій, організацію десантування і бойових дій, підготовку підрозділів до виконання поставленого завдання, прийом їжі і відпочинок особового складу, вихід на аеродром (посадкові площадки), завантаження техніки і посадку особового складу в літаки (вертольоти).

Розрахунок часу на підготовку до десантування і бойових дій відраховується від встановленого часу готовності до десантування, а на бойові дії в тилу противника – від встановленого часу «Ч».

(Дивись порядок роботи командира роти, який було вже розкрито у розділі 1.3. Управління підрозділами).

За результатами оцінки обстановки командир робить висновки, на основі яких приймає рішення. Так, на основі висновків з оцінки противника і можливостей своїх підрозділів командир визначає: напрямок зосередження основних зусиль; найбільш доцільну послідовність розгрому противника; побудову бойового порядку; завдання штатним, доданим і підтримуючим підрозділам; порядок взаємодії при виконанні бойового завдання і заходи щодо забезпечення бойових дій. Вивчаючи завдання сусідів, командир передбачає організацію взаємодії і зв'язку, забезпечення флангів і проміжків між ними. На основі вивчення радіаційної, хімічної і бактеріологічної (біологічної) обстановки командир визначає заходи із захисту від зброї масового ураження і способи дій підрозділу у випадку її застосування.

При вивченні місцевості командир намічає пункт збору підрозділу після десантування (якщо десантування здійснюється на деякому віддалені від об'єкта), маршрути прихованого висування до об'єкта захоплення (знищення), рубежі і напрямки атаки підрозділів, напрямок і характер маневру, спосіб атаки, пункт збору після виконання завдання.

Враховуючи пору року, доби і стан погоди, командир передбачає заходи, що ослабляють їх негативний вплив на дії підрозділу.

Усвідомивши завдання та всебічно оцінивши обстановку, командир приймає рішення на десантування і бойові дії.

У рішенні на десантування і бойові дії командир роти окрім загальних питань визначає порядок десантування: з якого аеродрому (посадкової площадки), на яку площадку приземлення (аеродром висадки) десантується рота, який підрозділ ВТА (АСхВ) здійснює її десантування, кількість і тип літаків (вертольотів).

Рішення наноситься на карту і затверджується старшим командиром. Воно є основою бойового наказу на десантування і бойові дії в тилу противника.

Бойовий наказ командир роти зазвичай віддає перед виходом на аеродром у вихідному положенні для завантаження і посадки в літаки (вертольоти) на макеті місцевості району десантування і бойових дій.

Командир роти в бойовому наказі вказує:

відомості про противника (склад, розташування і характер його дій в районі площадки приземлення та об'єкта захоплення, наявність і характер інженерних загороджень, вірогідні напрямки і час висування найближчих резервів);

бойове завдання роти (найближче завдання і час його виконання, пункт збору і характер подальших дії), засоби посилення, хто підтримує, порядок десантування (кількість літаків (вертольотів), їх бортові номери, спосіб і послідовність десантування);

цілі, які уражаються засобами старших командирів на напрямку дій роти, рубежі безпечного віддалення, завдання і порядок дії сусідніх підрозділів;

бойові завдання взводам (об'єкт атаки, напрямок наступу, характер маневру при висуванні до об'єкта атаки, порядок дій при захопленні та знищенні об'єкта і після виконання завдання, порядок десантування), підрозділам посилення (завдання і час його виконання, місце у бойовому порядку роти, порядок десантування);

витрата боєприпасів і пального на виконання бойового завдання;

час готовності до десантування;

яким літаком (вертольотом) він десантується, місце командно-спостережного пункту після десантування, заступників.

При наявності браку часу командир роти доводить завдання до підлеглих командирів на макеті місцевості у присутності усього особового складу роти.

При організації взаємодії командир роти вказує (узгоджує):

порядок ураження об'єктів (цілей) засобами старших командирів на напрямку дій роти;

порядок викиду (висадки) і збору підрозділів;

напрямки висування і способи дій підрозділів, призначених у розвідку;

порядок дій підрозділів прикриття;

порядок вогневого ураження противника в районі площадки приземлення і на напрямку дій роти;

порядок і способи захоплення і знищення об’єктів;

вірогідні напрямки дій резерву і міри по забезпеченню введення його в бій;

порядок дій підрозділів при викиданні на запасну площадку приземлення;

порядок відбиття ударів повітряного противника, способи розпізнавання своїх літаків і позначення своїх підрозділів;

характер подальших дій підрозділів;

порядок переміщення командно-спостережного пункту;

сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Після віддачі бойового наказу і організації взаємодії та управління командир роти віддає вказівки із забезпечення бойових дій.