3.4. Ведення наступу в особливих умовах

Якщо десантування і захоплення об’єкта передбачається здійснювати вночі, то командири підрозділів крім проведення загальних заходів зобов’язані визначити: район (пункт) збору підрозділів після десантування; видимі вночі орієнтири і порядок постановки світлових орієнтирів; азимут основного напрямку дій підрозділів і напрямний підрозділ; порядок використання приладів нічного бачення, освітлення місцевості та об’єкта захоплення, позначення проходів у загородженнях і рубежів, досягнутих підрозділами; сигнали взаємного пізнання, цілевказання і взаємодії. У підрозділах організовується перевірка справності приладів нічного бачення і водіння машин, наносяться на машини розпізнавальні знаки, підрозділи забезпечуються освітлювальними і сигнальними засобами, патронами з трасуючими кулями, визначаються норми їх витрати.

Для повнішого використання чинника несподіваності при десантуванні вночі командири підрозділів повинні приділити особливу увагу швидкому збору і приведенню підрозділів у готовність до бою після приземлення. З цією метою більш повно використовуються можливості радіотехнічної апаратури збору десанту. Використання яскравих, далеко видимих світлових сигналів не допускається. Рух бойових машин здійснюється з використанням приладів нічного бачення. Маршрути висування підрозділів до об’єктів захоплення вибираються з таким розрахунком, щоб вони не перетиналися.

Освітлювальні засоби використовуються так, щоб освітлювався противник і не демаскувалися свої підрозділи, а також виключалися перешкоди використанню приладів нічного бачення.

Атака вночі, як правило, проводиться так, щоб не допускалися зустрічні рухи і взаємне ураження вогнем при здійсненні маневру. Інтервали між солдатами, підрозділами, а також між бойовими машинами скорочуються. В ході бою командири підрозділів повинні суворо витримувати вказані напрямки і встановленим способом позначати своє положення.

У разі коли сили противника, що обороняє об’єкт, і розташування його позицій не встановлені, рота може наступати в дві лінії, маючи один взвод розгорнутим в бойову лінію (у ланцюг), інші в другій лінії в передбойовому порядку в готовності до розгортання і дій за обстановкою.

Взимку на дії підрозділів чинять вплив низька температура повітря і глибокий сніговий покрив. Вони сковують дії підрозділів, знижують їх маневрені можливості.

При глибокому сніговому покрові парашутно-десантні (аеромобільні) підрозділи, як правило, діють на лижах, які десантуються спільно з технікою. Бойові машини та інші вогневі засоби, забезпечені засобами підвищення прохідності (колодами, тросами та ін.), просуваються по дорогах (уздовж доріг), підтримуючи підрозділ вогнем. Атака на бойових машинах можлива по насту, на ділянках з неглибоким сніговим покривом або на ділянках місцевості, покритих льодом.

Командири підрозділів повинні при веденні бойових дій постійно здійснювати заходи з надання допомоги застряглим машинам, з попередження обмороження особового складу.

На бойові дії підрозділів в горах істотний вплив чинять обмежена кількість доріг, різка пересіченість рельєфу, наявність перешкод, різкі зміни погоди, розрідженість повітря. Екрануюча дія гір утрудняє роботу радіостанцій.

Разом з негативними особливостями гірська місцевість має і ряд позитивних властивостей. Наявність великої кількості прихованих підступів сприяє маскуванню підрозділів, проведенню обходу і охоплення.

У горах рота зазвичай діє на окремому напрямку уздовж дороги, долини, гірського хребта і по інших доступних напрямках. Парашутно-десантні (аеромобільно-десантні) підрозділи атакують об'єкт зазвичай в пішому порядку, широко застосовуючи охоплення і обходи.

Бойові машини переміщаються по доступній для них місцевості і підтримують свої підрозділи вогнем. Додані батальйону артилерійські підрозділи ведуть вогонь прямим наведенням, при цьому для збільшення дальності стрільби окремі засоби можуть висуватися на панівні висоти. Для ураження противника на зворотних скатах висот і за укриттями широко використовується вогонь мінометів.

При захопленні гірського перевалу або об’єкта, розташованого у вузькій долині, рота (взвод) в першу чергу опановує прилеглі до них панівні висоти, а потім виходить на фланг і в тил противника і знищує його.

При атаці об’єкта з багатоярусним розташуванням живої сили і вогневих засобів противника вони пригнічуються одночасно на усіх ярусах. Під час атаки першого ярусу частину вогневих засобів доцільно залишати на вихідних позиціях, з тим щоб забезпечити безперервну підтримку атакуючих підрозділів вогнем з місця. При подоланні річки убрід її дно, входи і виходи мають бути розвідані, межі броду позначені добре видимими знаками. При подоланні річок убрід в пішому порядку широко використовуються троси, канати, що виключають знос особового складу швидкою течією.

У ході бойових дій в горах парашутно-десантна (аеромобільно-десантна) рота може бути виділена для обходу противника, що обороняється. Рота, що здійснює обхід, використовуючи приховані підступи і проміжки в обороні противника, сміливо проникає в глибину оборони, на фланг і в тил противника, що обороняється, і у взаємодії з іншими підрозділами або самостійно атакує і захоплює об’єкт (рубіж).

На бойові дії із захоплення об'єктів (рубежів) в пустелі чинять вплив трудність маскування та орієнтування, різкі коливання температури, наявність великих ділянок місцевості з сипкими пісками, сильні вітри з переміщенням піску, що утрудняють спостереження, ведення вогню і шкідливо впливають на роботу машин і озброєння. На дії підрозділів також чинять вплив недолік води, несприятливі санітарно-епідемічні умови.

Командири підрозділів, організовуючи захоплення об’єкта в пустелі, окрім вирішення загальних питань повинні визначити і вказати азимут основного напрямку дій підрозділів, вжити заходів з підвищення прохідності машин, особливо колісних, забезпечення підрозділів водою, встановити контроль за її витрачанням і виконанням санітарно-гігієнічних заходів.

Командир роти крім того зобов’язаний передбачити заходи щодо забезпечення флангів і тилу роти. Бойові дії із захоплення об'єкта в пустелі ведуться на широкому фронті, у зв’язку з чим підрозділи отримують велику самостійність.

Після десантування підрозділи з ходу атакують об’єкт противника в пішому порядку. Бойові машини та інші вогневі засоби висуваються до підрозділів і підтримують їх вогнем. При десантуванні на деякому видаленні від об'єкта атака проводиться на бойових машинах.

При веденні бойових дій в лісі утруднюється спостереження, орієнтування, маневр, особливо бойовою технікою, цілевказання і корегування вогню, а також управління підрозділами і взаємодія. При ядерних вибухах утворюються лісові завали і виникають пожежі, можливий застій отруйних речовин. В той же час ліс сприяє потайним діям підрозділів в пішому порядку і досягненню несподіваності.

При захопленні об’єкта в лісі командири підрозділів окрім загальних питань повинні вивчити умови викидання особового складу і бойової техніки, вказати район (пункт) збору підрозділів після приземлення, азимут основного напрямку дій і напрямний підрозділ.

Для знищення противника, що веде вогонь із дерев, командир роти (взводу) призначає автоматників і кулеметників. У лісі підрозділи зазвичай наступають уздовж доріг, просік по вказаних напрямках, діючи в пішому порядку. Інтервали між відділеннями і взводами в передбойових і бойових порядках скорочуються.

Бойові машини переміщаються по дорогах і просіках на віддаленні до 100 м від цепу або безпосередньо в цепу підрозділів. Якщо рота (взвод) наступає уздовж однієї просіки (дороги), то бойові машини переміщаються за підрозділами, що наступають, в колонах. Частина бойових машин і інших вогневих засобів діє в бойових порядках підрозділів безпосередньо по дорогах і просіках.

Після досягнення підрозділами полян, узлісь бойові машини розгортаються в бойову лінію і діють залежно від обстановки, що склалася. Лісові завали і загородження, як правило, обходяться. При подоланні завалів і інших загороджень підрозділи надають допомогу один одному. Забезпечення флангів досягається висилкою від роти розвідки, підрозділів прикриття (охорони), уступною побудовою бойового порядку.

При захопленні об’єктів, розташованих в місті, рота наступає по одній вулиці. При організації бойових дій із захоплення об’єкта командир підрозділу зобов'язаний вивчити розташування об’єкта, вулиць, площ, важливих будівель на напрямку дій підрозділів, назви вулиць і площ, розташування противника на підступах до об’єкта, систему охорони і оборони об’єкта, розташування найближчих резервів, можливості використання підземних комунікацій і інших шляхів для потайного і швидкого виходу до об’єкта захоплення. Після цього він визначає завдання і порядок дій підлеглих підрозділів.

Для потайного пересування використовуються сади, парки, двори, проломи в стінах, огорожах. Якщо противник чинить сильний опір, підрозділи наступають в пішому порядку. Наступаючи уздовж вулиці, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації і інші приховані підступи, підрозділи під прикриттям вогню бойових машин, САУ та інших вогневих засобів просуваються вперед. Увірвавшись, в будівлю, особовий склад знищує противника вогнем впритул і гранатами, швидко проникає всередину будівель, захоплює полонених, документи, важливе устаткування і пристрої.

Перед захопленням об'єкта (будівлі) проводиться вогневий наліт, в ході якого знищуються жива сила і вогневі засоби противника, розташовані в тому об’єкті, що атакується, і сусідніх будівлях. Одночасно вогонь ведеться по вікнах, дверях і амбразурах. Вогнем гранатометів знищуються вогневі засоби противника в будівлях, а також його танки та інші броньовані цілі.

У міру наближення до об’єкта (будівлі) вогонь переноситься з нижніх поверхів на верхні. Підрозділи (відділення, взвод) уриваються в будівлю і, переходячи з одного поверху на іншій по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують противника вогнем впритул. Частина підрозділів, а також бойові машини повинні знаходитися поза будівлею в готовності до відбиття можливих контратак противника.

В усіх випадках успіх підрозділів із захоплення об’єктів у тилу противника забезпечується несподіваністю дій, умілим зосередженням сил і засобів для знищення тих підрозділів противника, від яких залежить стійкість їх оборони, повним використанням бойових і маневрених можливостей озброєння і бойової техніки, творчим підходом командирів підрозділів до визначення способів і прийомів бойових дій, твердим і безперервним управлінням в бою.