5.2. Організація оборони. Схема опорного пункту роти

Підготовка та організація оборони

Підготовка оборони являє собою цілий комплекс заходів, які проводить командир роти в інтересах успішного виконання бойового завдання, і починається з отриманням бойового завдання від старшого командира.

Вона включає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань взводам та доданим вогневим засобам, організацію системи вогню, взаємодії, бойового забезпечення та управління); зайняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню; інженерне обладнання опорного пункту; розробку схеми опорного пункту; підготовку роти до бою; контроль готовності оборони та взводів до виконання бойового завдання.

Послідовність і зміст роботи командира роти з організації оборони залежать від умов переходу до оборони.

Під організацією оборони варто розуміти роботу командира роти, у ході якої він приймає рішення, ставить підлеглим бойові завдання, а також організує взаємодію та систему вогню, бойове забезпечення бою та управління.

Порядок його роботи залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу. В усіх випадках командир роти повинен забезпечити зайняття оборони та організацію системи вогню до встановленого часу. Що стосується послідовності роботи, то тут існує визначена закономірність. Не можна прийняти рішення, не усвідомивши отриманого завдання та не оцінивши обстановки.

Отримавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир роти повинен:

- поставити завдання взводам на зайняття позицій, організувати захоплення та закріплення вказаного рубежу, вогнем усіх засобів завдати ураження противнику;

- у ході захоплення рубежу прийняти рішення, поставити завдання взводам та доданим вогневим засобам;

- організувати спостереження, систему вогню, взаємодію, управління, віддати вказівки з бойового забезпечення, організувати інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі командир роти детально вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

При переході до оборони поза зіткнення з противником командир роти виводить роту у вказане місце та:

• скрито розташовує її;

• організує спостереження, охорону та систему вогню;

• приймає рішення та доповідає його командиру батальйону для затвердження;

• разом з командирами взводів і доданих вогневих засобів проводить рекогносцировку;

• віддає Бойовий наказ;

• організує взаємодію, бойове забезпечення, інженерне обладнання опорного пункту роти та управління.

Усвідомлення завдання є початком роботи командира роти з організації оборони. Воно, як правило, здійснюється командиром роти при отриманні бойового завдання від командира батальйону та нанесенні його на карту.

При усвідомленні завдання командир роти повинен зрозуміти:

- бойове завдання батальйону і роти, опорний пункт роти;

- на якому напрямку та на утриманні якої ділянки місцевості зосередити основні зусилля;

- які об’єкти (цілі) на напрямку дій роти уражаються засобами старших командирів;

- засоби посилення, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

- завдання з відбиття наступу та знищення противника, що вклинився в оборону;

- начертання переднього краю;

- смугу вогню і додатковий сектор обстрілу;

- ділянки зосередженого вогню;

- порядок ведення вогню по повітряних цілях;

- якими силами і засобами забезпечити фланги і стики, проміжки і хто відповідальний за них;

- час готовності до виконання бойового завдання.

Оцінка обстановки – це логічний процес мислення командира, що полягає у вивченні та аналізі впливу кожного елемента обстановки на виконання бойового завдання.

Оцінюючи противника, командир роти повинен вивчити склад, положення, характер дій противника, ймовірний напрямок, можливий час переходу його в наступ, рубежі його розгортання.

У висновках з оцінки противника командир роти визначає:

сильні і слабкі сторони наступаючого противника;

напрямок зосередження основних зусиль і ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

побудову бойового порядку;

на яких рубежах підготувати зосереджений вогонь;

рубежі відкриття вогню ПТКР, гармат БМД, стрілецької зброї.

Наступним елементом оцінки обстановки є оцінка своїх і доданих підрозділів.

У висновках з оцінки своїх підрозділів командир роти визначає:

- місце кожного взводу (засобу посилення) у бойовому порядку роти;

- розподіл сил і засобів посилення;

- основні заходи щодо поповнення роти матеріально-технічними засобами та технічним обслуговуванням ОВТ.

Надалі командир роти оцінює сусідів. Під сусідами слід розуміти підрозділи, які діють під час виконання бойового завдання роти на її флангах (праворуч, ліворуч), а також підрозділи, які діють попереду чи позаду.

Оцінюючи сусідів, необхідно з’ясувати їх завдання, на утриманні яких ділянок місцевості вони зосереджують основні зусилля, які сили і засоби вони надають для прикриття проміжків, а також умови взаємодії з ними.

У висновках з оцінки сусідів командир роти визначає:

з ким із сусідів необхідно підтримувати більш тісну взаємодію;

порядок підтримки зв'язку з сусідами;

порядок забезпечення флангів і проміжків.

Оцінюючи місцевість, її захисні, маскувальні властивості, командир роти визначає характер місцевості перед переднім краєм з погляду її прохідності для танків, бойових машин піхоти та бронетранспортерів противника, організації спостереження і системи вогню, характер місцевості в опорному пункті, рельєф і місцеві предмети, які можна використовувати для скритого розміщення живої сили і вогневих засобів, умови виходу в тил і маневру, з метою переходу до кругової оборони.

У висновках з оцінки місцевості командир роти визначає:

• напрямок головного удару противника;

• ділянку місцевості, від утримання якої залежить стійкість оборони;

• можливі рубежі розгортання противника у бойовий порядок;

• рубежі відкриття вогню ПТКР, БМД;

• місця влаштування перекритих щілин та бліндажу;

• заходи щодо маскування, інженерного обладнання позицій, захисту роти від високоточних і запалювальних засобів.

Стан погоди, час року і доби впливають на бойові дії підрозділів. Без врахування температури повітря, швидкості та напрямку вітру, видимості і прозорості атмосфери, хмарності, опадів, а також часу року і доби неможливо остаточно прийняти рішення.

На основі усвідомлення завдання та висновків з оцінки обстановки командир роти приймає рішення, в якому визначає:

замисел бою (напрямок зосередження основних зусиль та район (ділянку) місцевості, від утримання якого залежить стійкість оборони; порядок знищення противника під час висування до переднього краю оборони та розгортання для атаки, перед переднім краєм і під час вклинення противника в оборону та обході опорного пункту; бойовий порядок та побудову оборони;

бойові завдання взводам (їхні позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин (бронетранспортерів), основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і місця в них, по яких повинні вести вогонь взводи; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами, фланги і тил;

головні питання взаємодії, бойового забезпечення;

організацію управління.

У ході рекогносцировки командир роти вивчає місцевість, вказує командирам взводів орієнтири та уточнює: положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку та напрямок дій його бойових вертольотів; начертання переднього краю оборони роти, опорні пункти взводів і сусідів; позиції доданих вогневих засобів; смугу вогню роти (взводів) і додатковий сектор обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин (бронетранспортерів), а також доданих вогневих засобів і вогневих засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, місця і характер інженерних загороджень, що влаштовуються перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, і порядок прикриття їхнім вогнем; місце командно-спостережного пункту.

Надалі командир роти віддає Бойовий наказ, у якому вказує:

1. Короткі висновки з оцінки противника.

2. Бойове завдання роти.

3. Об’єкти і цілі, що уражаються засобами старшого командира на дальніх підступах до оборони, перед фронтом і на флангах, а також задачі сусідів.

4. Бойові завдання взводам (їхні позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин (бронетранспортерів), основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і місця в них, по яких повинні вести вогонь взводи; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами, фланги і тил.

5. Витрата боєприпасів та пального на день бою.

6. Час зайняття оборони, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

7. Місце КСП і заступника.

При організації взаємодії командир роти повинен:

- визначити порядок знищення противника при висуванні його до переднього краю оборони, на рубежах розгортання для атаки, у ході відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і при виході його на фланги та у тил опорного пункту;

- вказати рубежі відкриття вогню з бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів;

- визначити порядок ведення вогню по низьколітних цілях з озброєння бойових машин і стрілецької зброї;

- погодити дії роти із сусідами та розташованими в опорному пункті роти і на його флангах протитанковими, та іншими засобами з ведення оборонного бою;

- призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

- вказати заходи щодо забезпечення безпеки особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху, а також заходи маскування;

- вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії і визначити порядок дій по них.

Перевіривши готовність особового складу, бойової техніки та озброєння до виконання бойового завдання, командир роти доповідає про це командиру батальйону.

Надалі командир роти організує бойове забезпечення шляхом віддачі вказівок командирам взводів з розвідки; захисту від зброї масового ураження; тактичного маскування; інженерного забезпечення; РХБз; охорони.

Схема опорного пункту роти

Командир парашутно-десантної роти зобов’язаний скласти схему опорного пункту і представити її командиру батальйону.

На схемі опорного пункту роти звичайно вказуються: орієнтири, їхні номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню роти і додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин (бронетранспортерів) і вогневих засобів, що забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і місця в них, по яких повинні вести вогонь взводи; ділянка зосередженого вогню роти і місце в ньому, по якому ведуть вогонь взводи; рубежі відкриття вогню з бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті роти і на його флангах, їхні сектори обстрілу; загородження й інженерні спорудження; позиції сусідніх підрозділів і границі їхніх смуг вогню на флангах роти; місце командно-спостережного пункту командира роти.