1.2. Основи загальновійськового бою

Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь та маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, вогневим, протиповітряним, повітряним та морським.

Загальновійськовий бій складає основу армійських, корпусних, а також ряду спільних (десантних, протидесантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з’єднань, частин і підрозділів різних родів військ, спеціальних військ Сухопутних військ, а також військ протиповітряної оборони, а на приморському напрямку – і Військово-Морських Сил.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які в ньому беруть участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування, високої рухомості та організованості, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням свого військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їхніх потреб та врахуванням трудності життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих віри в правоту нашої справи, відданості народу України.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка. Вона досягається в ході напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та в проміжках між боями.

Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ведення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ, підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника); рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне управління підрозділами.

Удар – складова частина бою, що полягає в одночасному ураженні угруповань військ та об'єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами. Удари можуть бути: за масштабами – тактичні; в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які беруть участь, – вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами; за кількістю засобів, які беруть участь, та об’єктів, по яких наносяться удари, – масовані, групові та одиночні.

Вогонь – ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Він ведеться із завданням знищення, придушення, виснаження противника або зруйнування його об’єктів.

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, – на знищення, придушення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлення та інші; за видами зброї – вогонь зі стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші; за способами ведення – прямою, півпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інші; за напруженістю стрільби – одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші; за напрямком стрільби – фронтальний, фланговий, перехресний; за способами стрільби – з місця, із зупинки, з ходу та інші; за видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний та інші.

Маневр – організоване пересування військ під час бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника та створення необхідного угруповання сил і засобів, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід, маневр ударами та вогнем.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, в тому числі й у повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в нашій глибині. Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, скрито і раптово для противника. В його основі повинно лежати своєчасне та найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.

Охоплення – маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід – більш глибокий маневр, який проводиться підрозділами для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється у тісній тактичній та вогневій взаємодії, обхід у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту, а іноді і з тактичним повітряним десантом.

Відхід – маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та зайняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки за дозволом або наказом старшого командира.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по найважливіших об'єктах противника або в розподілі (розосередженні) для ураження декількох об'єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об’єкти.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню одночасно по декількох цілях.

Видами загальновійськового бою в тилу противника є наступ та оборона.

Наступ – вид загальновійськового бою, сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів, які проводяться за єдиним замислом в обмеженому районі протягом короткого часу, для розгрому противника, який обороняється, оволодіння районами місцевості (рубежами, об’єктами), створення сприятливих умов для подальших дій.

Наступ полягає в ураженні противника вогнем наявних вогневих засобів у сполученні з вогневими та авіаційними ударами, які завдаються засобами старших командирів, рішучій атаці підрозділів та захопленні призначеного об’єкта, району або рубежу.

Оборона – вид загальновійськового бою, сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів, які проводяться за єдиним замислом в обмеженому районі протягом короткотривалого часу для відбиття ударів переважаючих сил противника, завдання ураження його ударним угрупованням, утримання важливих районів місцевості, виграшу часу, економії сил та створення необхідних умов для переходу у наступ або інших подальших дій.

Оборона полягає в завданні втрат противнику при відбитті його наступу та утриманні важливого району (рубежу, об’єкта), а також у знищенні противника, що вклинився, та відновленні втраченого положення.

Основу оборони складають: вогневе ураження противника штатними засобами та засобами старшого командира; стійке утримання району, що обороняється (рубежу, об’єкта); маневр підрозділами та вогнем і проведення контратак.

Рейдові дії (рейд) – форма тактичних дій військ, яка являє собою сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дії підрозділів і військових частин у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом для знищення (захоплення) живої сили і техніки противника, його важливих об’єктів, дезорганізації роботи тилу, ПУ, вузлів зв’язку, відволікання його сил від виконання головних завдань, порушення комунікацій, управління військами та зброєю, повітряного сполучення, системи ППО, МТЗ.

Рейдові дії (рейд) полягають у стрімкому пересуванні і веденні бойових дій у тилу противника з метою послідовного захоплення і знищення (виведення з ладу) раніше визначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації управління військами і роботи тилу, порушення комунікацій, а також виходу в нові райони та оволодіння важливими рубежами. Вони організовуються і проводяться тільки в тих випадках, коли необхідно знищити (захопити) важливі об’єкти, а також коли проведення десантування підрозділів у район їх розташування неможливо.

При виконанні бойового завдання підрозділ в залежності від умов обстановки діє у бойовому, передбойовому або похідному порядку.