1.11. Вибір колісної формули

Колісна формула являє собою умовне позначення кількості коліс автомобіля:

• загальної кількості коліс (перша цифра формули);

• і кількості ведучих коліс (друга цифра формули), записаних через знак множення, причому здвоювання коліс до уваги не приймається. Буква „П” у кінці формули означає, що ведучими є колеса передньої осі.

1.12. Вибір прототипу чи найближчого аналога

Розробникові автомобіля бажано час від часу звіряти отри-мувані результати з показниками якогось більш-менш близького за параметрами реального автомобіля. Їх велике розходження (у кілька разів) має насторожити виконавця і спонукати до уважної перевірки правильності обчислень.

Бажано, щоб реальний автомобіль, який береться для порів-няння, співпадав з розроблюваним за такими показниками:

▪ вантажопідйомність (основний показник);

▪ колісна формула (допоміжний показник).

Реальний автомобіль, який співпадає з розроблюваним за обома цими показниками, називають прототипом.

Якщо хоч один з цих показників не співпадає з показниками розроблюваного автомобіля, але є близьким до них, то такий автомобіль називають аналогом.

Прототип чи аналог обирають з множини автомобілів, технічні характеристики (специфікації) яких доступні для ознайомлення.

Прототип чи аналог потрібен студентові як деяка відправна точка для проектування, як представник існуючої сьогодні техніки.

Завдання студента – відштовхуючись від прототипу, розро-бити істотно більш досконалий автомобіль. Це означає, що ні в якому випадку не слід копіювати прототип чи аналог. Перед розробником нової техніки завжди стоїть задача створити продукт завтрашнього дня, який повинен бути істотно кращим за прототип (продукт вчорашнього дня).

Тому не слід переписувати технічну характеристику прототипу чи аналога. І не можна у процесі проектування без потреби запозичувати числові значення того чи іншого показника прототипу. Це було б лише свідченням нездатності студента самостійно мислити і приймати грамотні технічні рішення. Дані, які можна запозичати у прототипу у процесі виконання даної роботи – це лише їх габаритні розміри та коефіцієнт навантаження задніх коліс .

Не слід також підганяти отримувані результати до показників прототипу або аналога. Між ними завжди існуватиме розходження, яке може сягати 30 ... 50, а може і більше відсотків. Воно, як правило, обумовлене різними числовими значеннями вихідних даних, прийнятих при розробці прототипу і при виконанні даної роботи.

Даний розділ роботи закінчують записом: „Як прототип приймаємо автомобіль ..., який має вантажопідйомність …т і колісну формулу …”.

1.13. Визначення коефіцієнта навантаження задніх коліс

Цей коефіцієнт вказує, яка частка повної маси автомобіля сприймається задніми колесами.

Якщо прототип чи аналог мають таку ж колісну формулу, як і розроблюваний автомобіль, то значення коефіцієнта можна приймати орієнтуючись на них − див. додаток 6, 7 чи інше джерело технічної інформації про прототип або аналог.