Види вправ із лексики

На рівні лексичної роботи з розвитку мовлення в початкових класах доціль­но використовувати різні види вправ: лексико-семантичні, словниково-логічні, лексико-граматичні.

До лексико-семантичних належать вправи із синонімами, антонімами, фра­зеологізмами.

Лексичне багатство мови значною мірою забезпечується її синонімікою, бо справжнє уявлення про предмет, дію, ознаку має багато варіантів і відтінків. І чим більше в словнику синонімів для їх позначення, тим багатшими є виражальні можливості як мови загалом, так і кожного її носія зокрема.

У початкових класах доцільно не тільки збагачувати мовлення школярів си­нонімами, а й учити дітей розрізняти значеннєві відтінки цих лексичних одиниць та активно використовувати синонімічний словник в усних і писемних вислов­люваннях.

З цією метою необхідно використовувати такі види вправ:

1. вибір з тексту синонімів і групування їх у синонімічні ряди. Обов’язковою така робота є під час підготовки до написання переказу тексту. При цьому слід звернути увагу школярів на те, що використання синонімів позбавить створюване висловлювання невиправданих повторів тих самих слів. У 3—4 класах доцільно ознайомити учнів з контекстуальними синонімами, тобто словами, які виступають синонімами тільки в конкретному тексті (поза текстом вони втрачають синонімічні зв’язки), а також спонукати дітей активно використовувати їх для міжфразових зв’язків. Наприклад, готуючись до написання переказу тексту «Цуценя» (Василько знайшов у кущах маленьке цуценя. Песик був мокрий і жалісно пищав. Хлопчикові стало жаль невдаху, і він приніс його додому. Настелив у ящик ганчір ’я і поклав туди свою знахідку. В ящику новому другові Василька було тепло і зручно.), учні записують використані автором синоніми: цуценя, песик, невдаха, знахідка, друг. Учитель звертає їхню увагу на те, що поза текстом слова цуценя, невдаха, знахід­ка, друг втратили синонімічні зв’язки. У тексті ж вони називають ту саму істоту і служать засобом зв’язку. Автор використав їх з метою уникнення повтору того самого слова;

2. розташування синонімів за зростанням чи зменшенням міри якості. Така робота сприятиме усвідомленню учнями градації синонімів з метою вибору із синонімічного ряду найточнішого слова для зображення того чи іншого предме­та, явища чи події. Наприклад, розташувавши за збільшенням розмірів синоніми маленький і крихітний, діти зуміють правильно використати їх у реченні: У траві метушилися маленькі цвіркуни і крихітні жучки;

3. добір синонімів до даного слова. У 4 класі слід практикувати не тільки утворення учнями синонімічних рядів, а й складання з кожним синонімом слово­сполучень чи речень, які допомагають зрозуміти значення синоніма, його відтінки. Наприклад: дібравши синоніми до слова їжа (страва, корм, пожива), учні мають з’ясувати, що їжа — це те, що їдять, страва — це варена їжа, корм — це їжа для тварин, а пожива — їжа для рослин. Після цього четвертокласникам можна за­пропонувати вставити в речення пропущені слова.

1. Пташкам важко діставати ... під час холодної і сніжної зими, тому їм потрібна наша допомога. 2. На святковому столі були різноманітні екзотичні... .

3. Із землі дерева всмоктують корінням ... ; вона по стовбуру піднімається до гілок, листя, квітів чи плодів. 4. ... потрібно вживати не поспішаючи, ретельно пережовуючи;

4. заміна слова в реченні синонімом. Мета таких завдань полягає в доборі точнішого, вдалішого слова. Наведемо приклад таких вправ.

1. Я дивився цікавий (захоплюючий) фільм. 2. Біля мишачої нірки причаїла­ся руда лисиця (хитрунка). 3. Діти сміялися (реготали) так, що було чути аж у сусідній кімнаті.

Заміну слова в реченні синонімом доцільно практикувати під час підготовки до написання переказу чи твору;

5. вибір одного з поданих синонімів. Такі вправи спонукають школярів з’ясовувати значеннєві відтінки слів одного синонімічного ряду. Наприклад, про­понуючи учням вибрати найвлучніше слово для конкретного речення: По лісовій стежині повільно ... старенька бабуся, слід подати їм ряд синонімів: ішла, кро­кувала, пленталась, чимчикувала, шкандибала.

Під час вибору школярі мають пояснити, що всі синоніми означають рух, пересування за допомогою ніг, але кожне слово називає особливість цього пе­ресування по-різному: ішла — це нейтральне слово, крокувала — йшла чітким кроком, марширувала, пленталась — ледь пересувала ноги від утоми чи не­здужання, чимчикувала — ішла поспішно, часто ступаючи, шкандибала — ішла накульгуючи.

З’ясувавши значеннєві відтінки кожного слова, діти доходять висновку, що в цьому реченні можна використати лише два слова: пленталась або шкандибала. Якщо в бабусі була хвора одна нога, то слід використати слово шкандибала, якщо ж бабуся просто стомилася або нездужає, то підійде слово пленталась.

Подібних вправ слід виконувати якомога більше, оскільки вони сприяють формуванню в учнів свідомого ставлення до добору слів під час усних та пись­мових висловлювань, а також збагачують словниковий запас школярів.

Педагогічна практика свідчить, що діти досить добре і з цікавістю засвоюють синоніми, якщо робота над цим лексичним явищем проводиться систематично, з використанням різноманітних вправ і прийомів.

Особливе значення в мовленні мають антоніми — слова з протилежним значенням. Вони використовуються для контрасту, протиставлення. Відомо, що контрастні картини, розташовані поряд, завжди сприймаються яскравіше. Різкий перехід від світла до тіні, від радості до печалі викликає небайдужі почуття в читача або слухача. Не випадково антоніми дуже часто використовуються в прислів’ях та приказках: Маленька праця краща за велике безділля. Ні живий, ні мертвий. Лас­тівка день починає, а соловей кінчає. Народні казки, як правило, також побудовані на протиставленні добра і зла, любові і ненависті, правди і брехні.

Проводячи роботу над з’ясуванням ролі антонімів в авторських текстах, учитель має ставити за мету збагатити дитяче мовлення антонімічними парами, навчити школярів доречно їх використовувати. Для цього виконуються такі вправи:

1. Групування антонімів у пари. Подається список слів, які можуть утво­рювати антонімічні пари. Для ускладнення завдання можна включати й так звані «зайві» слова. Школярам потрібно виписати пари слів з протилежним значенням.

Білий, солодкий, сірий, молодий, кислий, гарячий, чорний, старий, гострий, холодний, тупий.

Вправу можна ускладнити складанням кількох речень з парами антонімів.

2. Добір антонімів до поданих слів. Учням пропонуються записані у стовп­чик слова, до яких слід дібрати антоніми. Це можуть бути різні частини мови:

зима — ... твердий — ... піднімати — ...

південь — ... порожній — ... говорити — ...

день — ... щедрий — ... купувати — ...

радість — ... мокрий — ... брати — ...

З метою активізації роботи над антонімами можна запропонувати школярам скласти з ними речення чи словосполучення. Корисно також залучати учнів до знаходження антонімів у прислів’ях та приказках, художніх творах.

3. Заміна антонімів у реченні. Учням пропонується кілька речень, які слід перебудувати так, щоб якесь слово (чи кілька слів) було вжите в протилежному значенні.

Взимку рано смеркає. (Взимку пізно світає.) Антилопа бігає швидко. (Че­репаха ходить повільно) Восени перелітні птахи відлітають у вирій. (Навесні перелітні птахи прилітають із вирію.)

Виконуючи такі завдання, учні не тільки активізують власний словниковий запас, а й вправляються в побудові речень.

4. Доповнення розпочатого речення словом з протилежним значенням.

Грудень рік кінчає, зиму... (починає).

З самого початку думай, який буде... (кінець).

Колос повний до землі гнеться, а... (пустий) — угору пнеться.

З великої хмари... (малий) дощ буває.

Скромних скрізь поважають, а... (хвальків)... (зневажають).

5. Добір антонімів до багатозначних слів. Різні значення того самого слова можна виявити в словосполученнях. Тому цікавим і корисним для школярів є добір словосполучень з протилежним значенням, наприклад:

свіжі новини — старі новини

свіжі яблука — консервовані яблука

свіжий хліб — черствий хліб

свіже повітря — душне повітря

Добір різних антонімів до багатозначних слів не тільки розширює уявлення школярів про багатозначність слів, а й уточнює кожне їх значення.

Яскравості, образності й емоційності додають мовленню сталі вислови (фразеологізми). Програмою початкового курсу української мови не передбачено вивчення фразеологізмів. Однак молодші школярі спроможні зрозуміти їх значення

і, за потреби, використати у власних висловлюваннях. Тому учнів слід залучати до такої роботи. Вона повинна розпочинатися з пояснення значення сталого вислову. Для цього іноді ефективно замінювати фразеологізм синонімом чи синонімічним словосполученням.

Наприклад: як грім серед ясного неба — несподівано; чистий, як свиня в дощ — брудний; багато води спливло — минуло багато часу.

Школярів доцільно також вправляти в доречному використанні фразеологізмів у тексті. З цією метою їм слід пропонувати такі завдання:

1. виберіть із довідки і вставте в речення потрібний вислів;

2. виберіть вислів, яким можна замінити виділене слово;

3. складіть невеличку розповідь, у якій можна використати поданий сталий вислів.

Благодатним полем для роботи над фразеологізмами є фольклор: народні прислів’я і приказки, загадки, скоромовки. Учні залюбки збирають прислів’я і приказки, записують влучні вислови, пояснюють значення і походження образних фразеологічних одиниць: «робити з мухи слона», «писати вилами по воді», «на­кивати п ’ятами» тощо. Роль учителя полягає в зацікавленні дітей цією справою, підтримці і стимулюванні учнівської пошукової діяльності.

Словниково-логічні вправи сприяють розвитку логічного мислення на основі лексичної роботи. Вони спрямовані на формування в учнів умінь порівнювати, зіставляти, групувати, узагальнювати тощо. Одне з першочергових завдань цих вправ — навчити школярів встановлювати зв’язки між родовими і видовими по­няттями.

До таких вправ належать:

1. групування слів — назв предметів за певною ознакою (Вибери назви пта­хів, риб);

2. розподіл слів — назв предметів на дві чи три групи (Вибери спочатку назви свійських тварин, а потім диких);

3. називання предметів за вказаною ознакою (Білий, солодкий — що це? Білий, холодний — що це?);

4. зарахування назви предмета до того чи іншого роду (Шафа — це що? Лисиця — це хто?);

5. вилучення зайвого слова з певної родової групи (Визнач, яке слово зайве в цій групі: чайник, кастрюля, плита, миска);

6. визначення назви предмета (Склянка — це посуд);

7. називання предметів конкретного роду (Назви, які ти знаєш дерева);

8. продовження ряду видових понять (Які ще квіти ти знаєш?);

9. узагальнення на основі протиставлення чи виключення (Туфлі — взуття, а пальто? Ластівка не риба. Кішка і курка — птахи?).

Лексико-граматичні вправи пов’язані з вивченням граматики. їх мета полягає не тільки в засвоєнні граматичних знань і вмінь, але й у збагаченні та активізації словникового запасу.

До цього виду належать вправи:

1. на добір спільнокореневих слів;

2. утворення слів з одного кореня;

3. групування слів, які називають предмети, ознаки, дії;

4. добір слів, які належать до різних частин мови.

Найсприятливішими для застосування вправ цього виду є такі розділи грама­тики, як «Будова слова», «Частини мови». Під час вивчення будови слова молодші школярі добирають спільнокореневі слова, ознайомлюються зі словотворчою роллю префіксів і суфіксів, утворюють слова суфіксальним і префіксальним спо­собами. У результаті такої роботи активізуються словотворчі здібності дітей, збагачується їхній словниковий запас, уточнюється значення слів.

Вивчаючи частини мови, учні групують слова, які означають предмети, озна­ки, дії. Дуже важливо, щоб у процесі такої роботи вони навчилися зараховувати до предметів не тільки ті слова, які означають конкретні предмети (ручка, дерево, собака), а й явища природи (вітер, літо, ранок), опредмечені ознаки (синь, до­брота, глибина) й опредмечені дії (біг, розмова, спостереження). До ознак пред­метів учні повинні зараховувати не тільки ті ознаки, які сприймаються зором, слухом, смаком, дотиком (синій, гучний, солодкий, жорсткий), а й такі, які мають абстрактний характер (чесний, розумний, добрий). У результаті такої роботи шко­лярі паралельно з усвідомленням граматичного значення частин мови засвоюють лексичне значення конкретних слів.