Робота над реченням

Уміння будувати різні типи речень є основою розвитку зв’язного мовлення учнів. Речення передає думку учня, в ньому реалізуються вміння дібрати точне слово, утворити потрібну форму, скласти словосполучення.

Речення — це мінімальна одиниця мовлення, яка являє собою граматично організоване поєднання слів (або одне слово), словосполучень і має певну смис­лову й інтонаційну завершеність.

Основна мета роботи над реченням полягає в тому, щоб навчити учнів вислов­лювати відносно закінчену думку в чіткій і правильній синтаксичній структурі.

У роботі над реченням необхідно брати до уваги, що:

по-перше, речення є одиницею мовлення, тому до вправ з реченнями висува­ються такі самі вимоги, як і до мовленнєвих вправ загалом (мотивація, наявність матеріалу для висловлювання — потрібного й цікавого тощо);

по-друге, речення — це організована одиниця, тому робота над ним тісно пов’язана з граматикою і, що надзвичайно важливо, вона має бути зосереджена на структурі і зв’язках у реченні, на різних типах речень;

по-третє, речення має смислову єдність і певну смислову завершеність, тому необхідно працювати над смисловою, фактичною основою речення, над його зна­ченням і значеннєвими відтінками, над їх залежністю від структури речення;

по-четверте, велике значення має інтонація речення, яку необхіно відпра­цьовувати, домагаючись усвідомлення зв’язку інтонації і змісту.

Молодші школярі використовують у своєму мовленні різні синтаксичні кон­струкції, якими вони оволоділи практично, наслідуючи зразки мовлення дорослих. Завдання шкільного навчання — формувати в учнів уміння будувати речення відпо­відно до законів синтаксису, літературної норми, урізноманітнювати їх структуру, збільшувати розміри, навчити школярів удосконалювати речення, домагаючись їх точності та виразності. Реалізація цих завдань здійснюється за допомогою системи вправ.

Існує кілька підходів до класифікації вправ з реченнями. Залежно від перева­жання аналізу чи синтезу вони поділяються на аналітичні, тобто такі, в яких пере­важає аналіз уже побудованих, готових, узятих із текстів речень, і синтетичні — такі, що передбачають самостійну побудову речень. Аналітичні вправи можуть слугувати базою для синтетичних, але перші не завжди передують другим, вони можуть виконуватися паралельно чи навіть після синтетичних, коректуючи їх.

Залежно від рівня самостійності й пізнавальної активності учнів вправи з реченнями поділяються на три групи: за зразком, конструктивні і творчі.

Вправи за зразком використовуються з метою засвоєння учнями правиль­но побудованих конструкцій, усвідомлення їх внутрішніх зв’язків і семантики, а також для формування в школярів умінь будувати такі чи подібні власні речення. До цієї групи вправ належать:

1. Читання зразків речень з метою відпрацювання інтонації, виразності, з’ясування значення, а в деяких випадках — запам’ятовування. При цьому не обов’язковим є граматичний аналіз речення, просто діти мають почути, вимовити, відчути інтонацію речення.

Робота над інтонацією допомагає краще зрозуміти її значення, засвоїти

і запам’ятати зразки для наслідування, краще зрозуміти структуру речення, виді­лити його складові. Усе це позитивно позначиться в подальшому на грамотності письма і пунктуаційних уміннях.

У процесі роботи над інтонацією речень звертається увага на інтонаційне виділення речення з мовного потоку, відпрацювання інтонації завершеності (як правило, пониження голосу і пауза); спостереження і відтворення інтонації питаль­ного й окличного речень, а також обірваного, незакінченого речення; інтонацію перелічування в разі однорідних членів речення чи в деяких видах складносуряд­ного і безсполучникового речень; інтонацію виділення — звертання, слів автора в реченні з прямою мовою, вставних слів. Слід звертати увагу на те, що різні види інтонації пов’язані з відповідними розділовими знаками.

2. Побудова речень за запитанням учителя. На початковому етапі навчання запитання служить основою для побудови речення. У ньому подано майже всі слова і передбачено структуру речення, яке повинні побудувати учні. Наприклад: Кого діти зустріли на дорозі? Речення-відповідь: Діти зустріли на дорозі вчительку.

У цьому випадку самостійність учнів виявилася в тому, що вони дібрали нове слово — вчительку — замість запитання кого, змінили порядок слів і замінили питальну інтонацію речення на розповідну.

З часом цей найпростіший спосіб побудови речення ускладнюється: запитання формулюється так, щоб учні змушені були вносити в речення дедалі більше свого. Наприклад: Що діти робили в саду? або Де були діти? Що вони там робили? На наступному, складнішому, етапі школярам ставляться запитання зі словами чому, навіщо, за яких умов тощо.

Запитання може дати тему не для одного, а для кількох речень, наприклад, Що ти знаєш про їжака? Чому не можна руйнувати пташиних гнізд?

3. Складання речень, аналогічних до даних, але на іншу тему. Наприклад, аналогічно до речення: Розтанув сніг — і побігли струмки учні будують такі синтак­сичні конструкції: Насунули хмари — і полив дощ. Зайшло сонце — і настала ніч.

Як правило, учням пропонуються зразки ще не вивчених синтаксичних кон­струкцій з метою засвоєння їх на практичному рівні. їх доцільно брати з художньої літератури. Для прикладу, за зразком: Уже вдарили перші морози, а листя з дерев ще не опало діти будують речення: Сонце світило яскраво, а в повітрі відчувалася прохолода. До осені було ще далеко, а ластівки вже відлетіли у вирій.

Конструктивні вправи передбачають побудову речень на основі засвоєних закономірностей, тобто теоретичних знань. До таких належать:

1. Побудова речень з окремих слів. Можливі варіанти таких завдань:

а) усі слова подано в потрібній формі (зоопарку, бачили, в, діти, слона);

б) певні слова подано в потрібній формі, а окремі — в початковій (зоопарку, бачити, в, діти, слона);

в) усі слова подано в початковій формі (зоопарк, бачити, в, діти, слон).

2. Поділ тексту, надрукованого без розділових знаків, на речення. Такі вправи допомагають дітям знаходити межі речень у власних висловлюваннях.

3. Поступове поширення простого речення за допомогою запитань. Напри­клад: Птахи відлітають.

• Які птахи?

• Перелітні птахи відлітають.

• Куди відлітають?

• Перелітні птахи відлітають у вирій.

Подібні вправи корисні тим, що готують учнів до вдосконалення, редагування власних творів, формують уміння доповнювати, уточнювати написане.

4. Поєднання двох чи трьох простих речень в одне складне чи просте з одно­рідними членами. Наприклад: За вікном завивала хуртовина. У кімнаті було тепло і затишно. — За вікном завивала хуртовина, а в кімнаті було тепло і затишно.

5. Побудова кількох варіантів складних речень з різних елементів. Учням пропонується частина складного речення, яку вони доповнюють різними можли­вими варіантами.

а

Я люблю читати,

мій брат захоплюється спортом. і це допомагає мені гарно вчитися. тому що з книг можна дізнатися багато цікавого. тому часто ходжу до бібліотеки.

6. Висловлення однієї думки різними реченнями. Дітям дається речення, яке вони читають, а потім складають свої варіанти речень на цю саму тему.

Наприклад: Діти люблять літо і канікули.

Можливі варіанти учнівських речень:

Діти люблять канікули, тому чекають літа.

Скоро прийде літо, а з ним і канікули.

Літо приносить дітям канікули.

Діти чекають літа, з ним настають канікули.

7. Побудова речень певного типу (з однорідними членами, складного, про­стого поширеного і т. ін.).

8. Складання речень за схемою.

хто? <=> що робить? ^ що?

який? як?

9. Редагування речень, у яких допущено помилки.

Зазначені конструктивні вправи формують у молодших школярів уміння бу­дувати речення і виконуються як під час вивчення граматичних тем, так і в процесі підготовки до написання творчих робіт.

Творчі вправи не передбачають ні зразка, ні конструктивних завдань щодо структури речення. Вони спонукають учнів будувати речення довільно, без кон­кретних завдань, спираючись на мовне чуття та засвоєні раніше закономірності.

Молодшим школярам посильні такі види творчих вправ:

1. Побудова речення за опорними словами (не більше 2—3 слів).

2. Побудова речення з даним зворотом (фразеологізмом, сталим висловом).

3. Складання речення за предметним малюнком.

4. Створення речення за сюжетним малюнком.

5. Побудова речення на задану тему.

6. Довільне складання речення.

Перелічені вправи виконують здебільшого усно. Як правило, вони входять до підготовчої роботи, яка проводиться перед написанням переказу чи твору. Мета цих вправ — активізувати словник школяра, накопичити заготовки і деталі для майбутнього зв’язного висловлювання.

Під час виконання творчих вправ учителеві слід дотримуватися певних ре­комендацій:

• не задовольнятися першим найпростішим реченням, необхідно вимагати складання досконалих, поширених, синтаксично складних і виразних речень;

• ефективним прийомом у цій роботі може стати творче змагання з підбиттям підсумків і записуванням найкращих речень у зошити;

• творче складання речень потрібно проводити не час від часу, а систематич­но — під час активізації нових слів, підготовки до написання переказів і творів.