0-КАНОК

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Наукові основи методики розвитку мовлення молодших школярів

Мовлення — це спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність людини. У процесі мовлення за допомогою мовних засобів (слів, слово­сполучень, речень) реалізується мислення. Мовлення виконує функції спілкування, повідомлення, емоційного самовираження, впливу на інших людей, а для учнів — це ще й засіб успішного навчання в школі.

Розвивати мовлення — означає вчити школярів правильно і доцільно, від­повідно до норм літературної мови користуватися всім арсеналом мовних засобів у процесі побудови зв’язних висловлювань.

Виділяють такі періоди мовленнєвого розвитку людини:

• період немовляти (перший рік життя) — гудіння, белькотіння;

• ранній вік (від 1 до 3 років) — опанування складової і звукової будови сло­ва, найпростіше пов’язування слів у речення; мовлення діалогічне, ситуативне;

• дошкільний вік (від 3 до 6 років) — поява монологічного, контекстного мовлення; виникнення форм внутрішнього мовлення;

• молодший шкільний вік (від 6 до 10 років) — опанування звукового складу слова, лексики, граматичного ладу мови, уявлення про літературну мову, оволо­діння писемним мовленням, інтенсивний розвиток монологу;

• середній шкільний вік (від 10 до 15 років) — оволодіння літературною нормою, функціональними стилями мовлення, початок формування індивідуаль­ного стилю мовлення;

• старший шкільний вік (від 15 до 18 років) — удосконалення культури мовлення, оволодіння професійними особливостями мови, становлення індиві­дуального стилю.

Успішність розвитку мовлення школярів залежить від ряду факторів.

Першим фактором, який впливає на мовленнєвий розвиток учнів, є потре­ба в спілкуванні, комунікації. Тому в методиці розвитку мовлення мають бути передбачені ситуації, які визначають мотивацію мовлення, ставлять школяра перед необхідністю правильно висловлюватися, пробуджують у нього інтерес і бажання чимось поділитися, про щось розповісти.

Однак спілкування можливе тільки за допомогою загальноприйнятих знаків, тобто слів, їх сполучень, різних зворотів мовлення. Тому учням потрібно подати зразки мовлення, або створити мовленнєве середовище. Це другий фактор розвитку мовлення школярів. Від мовленнєвого середовища учня значною мірою залежить багатство, різноманітність і правильність його власного мовлення. Мовленнєве середовище — це мовлення батьків, рідних, друзів, фольклор, художня література, радіо й телебачення, кіно й театр, а в школі — мовлення школярів, учителів та інших працівників школи, мова підручників і навчальних посібників.

Багатство, точність, змістовність мовлення залежать від збагачення свідомості дитини різними уявленнями і поняттями, від життєвого досвіду школяра, обсягу його знань. Тобто мовлення, розвиваючись, потребує не тільки суто мовного, а й фактичного матеріалу.

Учень гарно розповість чи напише про те, що він добре знає. До того ж пред­мет розмови має бути значущим для нього. Це також важливий фактор розвитку мовлення школярів.

Повноцінний мовленнєвий розвиток учнів може забезпечити тільки добре спланована система роботи над розвитком мовлення, яка чітко дозує матеріал: словник, синтаксичні конструкції, види мовлення, формує вміння будувати зв’язні висловлювання.

Розвиток мовлення дитини — не стихійний процес. Він потребує постійного педагогічного управління. Щоб керувати мовленнєвим розвитком школярів, учи­тель повинен чітко усвідомити свої завдання в цьому процесі.