Сюжет і фабула.

Фабула фільму - це події, викладені в хронологічному порядку. А сюжет - це вже скомпонований виклад подій, в порядку, який найбільш повноцінно передасть розвиток конфлікту. В творах дуже малих за об'ємом фабула і сюжет, як правило, співпадають. У музичних кліпах сюжет чи фабула можуть взагалі бути відсутніми. А у великих творах хронометраж і драматургічна основа дозволяють починати зі старості чи взагалі смерті героя, потім повертатися до знаменних подій у житті героя у будь-якому (на перший погляд) порядку.

Потяг до природної, невимушеної течії зображених подій, до підкреслювання головного у сюжетному задумі, до ясності, дохідливості і закінченості дії привело до того, що в більшості творів драматургії виробились деякі закономірності розташування матеріалу.

Закономірність у розташування матеріалу - це, умовно кажучи, вимоги початку, середини і кінця, бо без цих умов зміст твору не буде розкрито. Автор стикається із завданням: познайомити глядача з місцем, часом, обставинами дії, з головними дійовими особами, ввести у саму суть суперечки, боротьби, яку ведуть герої, тобто ввести його в атмосферу конфлікту, звернути увагу глядача на важливі моменти, такі, що виражають ідейний задум твору, і підвести його до висновків, які витікають із подій екранного твору, наштовхнути на необхідні рішення чи дії. У більшості випадків незалежно від об'єму чи жанру твору можна налічити наступні конструктивні елементи.

Констуктивні елементи композиції

Велике значення автори завжди надавали проблемі початку фільму. Початок - одночасно детальне знайомство глядача з часом, місцем і обстановкою дії та розстановка, “дислокація” сил, що розпочинають боротьбу. Енергійний початок дає економію часу, а розгорнута експозиція можлива тільки у великих формах, або коли мова йде про мало знайому історичну епоху чи незвичайне середовище. Експозиція має задавати тон, емоційне зафарбування, підготувати глядача до сприйняття основних подій. Але це не набір ілюстрацій до подій, що мають бути, це самі події, які підготують початок конфлікту. Для скорочення хронометражу і швидкого введення глядача у суть справи можна використати мотивовані написи.

В експозиції автор стикається з проблемою введення дійових осіб. Бувають фільми, де герой з'являється в перших кадрах фільму. Є й інший варіант - про героя ведуть мову інші персонажі і тільки потім він з'являється. Але важливо, щоб момент появи героя був таким, що запам'ятається і відповідає задуманому характеру. У відомому фільмі “Любимая женщина механика Гаврилова” весь час герої говорять про те, як відреагував би Гаврилов, що сказав би. І тому, коли цей Гаврилов з’являється в останніх кадрах фільму, глядач дуже добре його знає і приймає героя саме так, як потрібно авторам твору.

Коли глядач зорієнтувався, що до чого, він може спостерігати за початком зіткнення основних героїв, тобто порушенням звичного ритму життя та їх повсякденних звичних зв'язків.

Зав'язку не завжди можна вкласти в одну сцену, але й розтягувати її не слід. Виникнення драматичного протиріччя вимагає його вирішення. Боротьба протікає у нарощування, підсиленні драматичної напруги. Звісно, можливі деякі спади напруги, але не за рахунок спаду цікавості глядача. Дуже важливо побудувати дію після зав'язки так, щоб другорядні деталі не були прийняті за важливі обставини. Намагання вплинути на цікавість глядача окремими яскравими сценами, які не мають прямого відношення до розвитку конфлікту, чи розважити вставними атракціонами може лише стати на заваді сприйняття фільму.

Серед екранних робіт розповсюджені сюжети боротьби героїв із силами природи, або непорозумінь у невеликій групі людей.

Треба пам’ятати про необхідність розкривати характери героїв, які протистоять проблемам морально-етичного спрямування. В іншому разі з’явиться імітація документального або науково-популярного, схематичного по суті, фільму.

Звісно, сценарій ігрового фільму близький до документального , але є і різниця.

1. Такі фільми можуть бути насичені діалогами.

2. Дикторський текст практично завжди відсутній.

3. Середовище дії детально розписане.

4. Так само, зовнішній облік персонажів.

5. Описуються всі деталі поведінки у кадрі.

6. Описана крупність кадрів.

7. Створюється звукова партитура.

Все це потрібно тому, що автори творять, придумують, вигадують характери дійових осіб, їх зовнішність, середовище, в якій герої житимуть на екрані.

Практика ігрового аматорського фільму часто не знає режисерського сценарію. Але у професійному кіно після літературного сценарію створюється сценарій режисерський.

Оскільки фільм складається із окремих фрагментів – планів, то у документальному фільмі режисер або оператор вирішують відповідно до задуму і дії, якою крупністю, з якої точки зняти ту чи іншу дію. В ігровому фільмі можна (і треба!) заздалегідь передбачити, як буде знято героїв чи середовище, чи виразні деталі. Камера є очами глядача, і в ігрових сюжетах необхідно планувати найбільш вигідні позиції для зйомки.

Така зйомка надає особливої виразності екранній дії. Знімаючи окремими планами, перериваючи для зміни кадру зйомки, автори мають можливість не фіксувати непотрібні чи другорядні моменти дії, звертаючи увагу глядача на важливе. Таким чином створюються динамічні, змістовні фільми, в яких протягом невеликого відрізку часу показано багато подій, що швидко протікають.