Зйомка під фонограму

Зрозуміло, що спочатку потрібно мати саму фонограму. Зараз більшість виконавців мають можливість виготовити їх самостійно й більш-менш пристойної якості. А далі вже робота знімальної групи. Основна проблема зйомки під фонограму - це забезпечення точної синхронності. Якщо ви маєте намір зняти пісню одним шматком і потім урізати в неї плани міста або будь-які інші несинхронні - проблеми немає. Береться “минусівка”, через звуковий мікшер, який може роздобути й сам виконавець, вибудовуютьть баланс між вокалом і акомпанементом, заводять звук з пульта й картинку з камери на відеомагнітофон - і можна писати стільки дублів, скільки хочеться. Але якщо є підозра, що дублі прийдеться монтувати або захочеться перейти склейкою із середнього плану на великий - ситуація міняється принципово. І при найменшій помилці головний біль на монтажі від невдалих спроб потрапити в синхрон забезпечений. По-перше, у цьому випадку користуються тільки “плюсівкою”. Жоден навіть самий крутий професіонал ідеально, до 1/25 частки секунди, у фонограму ніколи не потрапить. По-друге, не можна використовувати для відтворення фонограми ніякі, навіть ідеальні аудіомагнітофоні - у них занадто нестабільна швидкість відтворення. Ця девіация швидкості не сприймається на слух, але для серйозної розсинхронізації її цілком достатньо. Абсолютно точно витримати швидкість відтворення може тільки магнітофон із кварцовою стабілізацією швидкості провідного вала. Така стабілізація використовується в аудіомагнитофонах “Nagra”, “Ритм-репортерах”, деяких моделях “Ритмів” і т.п. професійної теле-, кінотехніці. І абсолютно у всіх, навіть побутових, відеомагнітофонах. Тому перше, що потрібно зробити при підготовці до зйомки під фонограму, це переписати “плюсівку” на відеомагнітофон. Причому переписати тільки 1 раз. Якщо треба спростити життя й переписати її, щоб не повертатися при дублях, кілька разів зі звичайного касетника, то буде та ж розбіжність синхрона через нестабільність швидкості. А з відеомагнітофона можна переписувати вже скільки завгодно. За 1-2 секунди до фонограми бажано записати короткий звуковий сигнал – «пік». Він допоможе потім підігнати синхрон. Більш того саме із цієї касети (вона й буде тепер майстер-фонограмою), потрібно зробити копію на іншу відеокасету, з якої буде відтворюватися фонограма на зйомці. Майстер-Касета, як більш високої якості, повинна використовуватися тільки на монтажі. Далі можливі дві технології зйомки:

1. Якщо на місці зйомки є нормальна розетка 220 в., відтворюється фонограма з будь-якого відеомагнітофона на підсилювач і можна знімати стільки дублів, скільки потрібно.

2. Якщо доводиться знімати у відкритому полі або на міській вулиці, де ніде встановити й підключити відеомагнітофон (акумуляторні В/М є не на всіх студіях), треба переписати фонограму на відеокасету стільки разів, скільки дублів потрібно буде зняти, вставиєти цю касету в камеру, аудіо вихід камери підключите до будь-якого підсилювача з портативним акумулятором, і можна знімати дублі в режимі “вставки по відео” (“Insert”). Якість відтворення фонограми на зйомці значення не має - цей звук буде використований тільки для орієнтування на монтажі. Важливо тільки забезпечити розбірливість і виразність звуку для виконавців, щоб вони самі могли потрапити у свою фонограму. На монтажі береться майстер-касета й, входячи в синхрон із фонограмою ( найкраще це робити по акцентах і сильним часткам, наприклад ударника), накладається картинка, так само в режимі “вставки по відео” на фонограму. Якщо не помилилися в технології підготовки, потрапили точно в такт і виконавець не відкрив рот „упоперек” своєї ж фонограми - синхронність забезпечена. Найкраще монтувати в такій послідовності (не обов'язково, але зручніше): синхронізується й накладається на фонограму великий план вокаліста. Потім у нього, відповідно до монтажного плану робляться урізання середніх і загальних планів, а потім робляться урізання інструменталістів. Причому з останніми можна використовувати т.зв. “неправильний синхрон”, тобто кадри, які не точно відповідають місцю, що виконується, але схожі на нього за загальним абрисом руху й попадають у ритм. Цей прийом особливо виручає, коли немає можливості зняти музичний номер під фонограму. Тоді знімають на самій пісні тільки вокаліста, а інструменталістів дознімають на інших номерах, і підкладають у синхроні. Якщо навіть у неправильному синхроні важко потрапити в ритм (особливо часто це трапляється з барабанами), тут може врятувати ситуацію стробировання кадрів і різні розмивки, засвічення й т.п. прийоми, що змазують точне сприйняття синхрону (тільки не слід використовувати їх на вокалісті). Це основні проблеми, з якими зустрічаються на зйомці початківці, і способи їх рішення.