Матеріали з першоджерел
Л еон Фестінгер
ВСТУП ДО ТЕОРІЇ КОГНІТИВНОГО ДИСОНАНСУ
Давно помічено, що будь-яка людина прагне до збереження досягнутої нею внутрішньої гармонії. її погляди і установки мають властивість поєднуватися в систему, яка характеризується узгодженістю присутніх у ній елементів. Звичайно, не важко знайти винятки з цього правила. Так, якийсь чоловік може думати, що чорношкірі американці нічим не гірші від білих співгромадян, однак цей же чоловік хотів би, щоб вони не жили з ним близько по сусідству. Чи інший приклад: хтось може вважати, що діти повинні поводитися тихо і скромно, однак він же відчуває неприховану гордість, коли його улюблене чадо енергійно привертає увагу дорослих гостей. Такі факти невідповідності між переконаннями і актуальною поведінкою (а вона часто може приймати досить драматичні форми) становлять науковий інтерес головним чином тому, що вони різко контрастують з поширеною думкою про тенденцію до внутрішньої узгодженості між когнітивними елементами. Проте — і це достатньо твердо встановлений найрізноманітнішими дослідженнями факт — пов'язані між собою установки людини прагнуть саме до узгодженості.
Існує також узгодженість між тим, що людина знає і в що вона вірить, і тим, що вона робить.
Наприклад, людина, переконана в тому, що університетська освіта — це зразок найбільш якісної освіти, буде всіляко спонукати своїх дітей вступати до університету. Дитина, яка знає, що слідом за провиною неминуче прийде покарання, буде намагатися не робити її чи, принаймні, спробує приховати вчинене. Все це настільки очевидно, що ми приймаємо приклади такої поведінки як належне. Нашу увагу, насамперед, приваблюють різноманітні винятки з послідовної в цілому поведінки. Людина може усвідомлювати шкоду паління для свого здоров'я, але продовжувати курити; багато людей вчиняють злочини, повністю усвідомлюючи те, що ймовірність покарання за ці злочини дуже висока.
Приймаючи прагнення індивіда до внутрішньої узгодженості як даність, що ж можна сказати про такий тип винятків? Дуже рідко випадки непогодженості визнаються самим суб'єктом як протиріччя в його системі знань. Набагато частіше індивід починає більш-менш успішні спроби якимось чином раціоналізувати схоже протиріччя. Так, людина, яка продовжує курити, знаючи, що це шкідливо для її здоров'я, може раціоналізувати свою поведінку кількома способами. Вона може вважати, що задоволення, яке одержує від паління, занадто велике, щоб його позбавитися, чи що зміни здоров'я курця не настільки фатальні, як стверджують лікарі, тому що вона усе ще жива і здорова. І, нарешті, якщо вона покине курити, то може збільшитися у вазі, а це теж погано для здоров'я. Таким чином, звичку до паління вона цілком успішно узгоджує зі своїми переконаннями. Однак, люди не завжди настільки успішні в спробах раціоналізації своєї поведінки; з тієї чи іншої причини спроби забезпечити узгодженість можуть бути невдалими. Ось тут і виникає протиріччя в системі знань, що неминуче веде до появи психопогічного дискомфорту.
Отже, ми підійшли до того, щоб сформулювати основні положення теорії. Однак, перш ніж зробити це, я хотів би уточнити деякі терміни. Насамперед, давайте замінимо слово невідповідність терміном меншої логічний коннотації, а саме: терміном дисонанс.
Аналогічним чином замість слова відповідність я буду вживати більш нейтральний термін консонанс. Формальне визначення цих понять буде дане нижче.
Отже, основні гіпотези я хочу сформулювати в такий спосіб.
Виникнення дисонансу, який породжує психологічний дискомфорт, буде мотивувати індивіда до спроби зменшити ступінь дисонансу і по можливості досягти консонансу.
У випадку виникнення дисонансу, крім прагнення до його зменшення, індивід буде активно уникати ситуацій та інформації, що можуть вести до його зростання.
Перш ніж перейти до докладного аналізу теорії дисонансу, необхідно роз'яснити природу дисонансу як психологічного феномена, характер концепції, з ним пов'язаної, а також можливості її застосування і розвитку. Сформульовані вище основні гіпотези є гарною відправною точкою для цього. їх трактування має гранично загальне значення, тому термін дисонанс можна вільно замінити на інше поняття такого характеру, наприклад, на голод, фрустрацію чи нерівновагу. При цьому самі гіпотези будуть повністю зберігати свій зміст.
Я припускаю, що дисонанс, тобто існування суперечливих відношень між окремими елементами в системі знань, сам по собі є мотивуючим чинником. Когнітивний дисонанс може розумітися як умова, яка приводить до дій, спрямованих на його
126
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СОЦІАЛЬНО-ПОИХОЛОПЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
зменшення (наприклад, голод викликає активність, спрямовану на його вгамування). Це — зовсім інший вид мотивації, ніж той, з яким звикли мати справу психологи. Але, як ми побачимо далі, це надзвичайно сильний спонукаючий фактор.
Під терміном знання я буду розуміти будь-яку думку чи переконання індивіда щодо оточуючого світу, самого себе, своєї власної поведінки.
ВИНИКНЕННЯ! СТІЙКІСТЬ ДИСОНАНСУ
Коли і чому виникає дисонанс? Чому люди роблять вчинки, які не відповідають їх думкам, які суперечать переконанням, що входять у їхню систему цінностей? Відповідь на це питання може бути знайдена при аналізі двох найбільш типових ситуацій, у яких виникає хоча б сьогочасний дисонанс зі знанням, думкою чи уявленням людини щодо власної поведінки.
По-перше, це ситуації, коли людина стає очевидцем непередбачених подій чи коли їй стає відома яка-небудь нова інформація.
Наприклад, якийсь певний суб'єкт планує поїздку на пікнік у повній впевненості, що погода буде теплою і сонячною. Однак перед самим його виїздом може початися дощ. Так, знання про те, що йде дощ, буде суперечити його планам поїхати за місто.
Чи інший приклад. Уявіть собі, що людина, зовсім впевнена у неефективності автоматичної коробки передач, випадково наштовхується на статтю з переконливим описом її переваг. І знову в системі знань індивіда нехай на коротку мить, але виникне дисонанс.
Навіть під час відсутності нових, непередбачених подій чи інформації дисонанс, безсумнівно, є феноменом щоденним. Дуже мало на світі речей повністю чорних або повністю білих. Дуже мало в житті ситуацій настільки очевидних, щоб думки про них не були б до деякої міри сумішшю протиріч. Так, якийсь американський фермер-республіканець може бути не згодний з позицією його партії з приводу цін на сільськогосподарську продукцію. Людина, яка купує новий автомобіль, може віддати перевагу економічності однієї моделі і в той же час із захопленням дивитися на дизайн іншої. Підприємець, який бажає вигідно вкласти вільні кошти, добре знає, що результат його капіталовкладення залежить від економічних умов, що знаходяться поза межами його особистого контролю. В будь-якій ситуації, яка вимагає від людини сформулювати свою думку чи зробити якийсь вибір, неминуче створюється дисонанс між усвідомленням дії, яка починається, і тими відомими суб'єкту думками, які свідчать на користь іншого варіанту розвитку подій. Спектр ситуацій, в яких дисонанс є майже неминучим, досить широкий, але наше завдання полягає в тому, щоб досліджувати обставини, за яких дисонанс, одного разу виникнувши, зберігається якийсь час, тобто відповісти на запитання, за яких умов дисонанс перестає бути швидкоплинним явищем. Для цього розглянемо різні можливі способи, за допомогою яких дисонанс може бути зменшений. Для прикладу використаємо випадок із запеклим курцем, який одного разу зіштовхнувся з інформацією про шкоду паління.
Можливо, він прочитав про це в газеті чи журналі, почув від друзів чи від лікаря. Це нове знання буде, звичайно, суперечити тому факту, що він продовжує курити. Якщо гіпотеза про прагнення зменшити дисонанс правильна, то якою у цьому випадку буде поведінка нашого уявного курця?
По-перше, він може змінити свою поведінку, тобто кинути курити, і тоді його уявлення про свою нову поведінку буде погоджене зі знанням того, що паління шкідливе для здоров'я.
По-друге, він може спробувати змінити своє знання щодо ефектів паління, що звучить досить дивно, але добре відбиває суть того, що відбувається. Він може просто перестати визнавати те, що паління наносить йому шкоду, чи ж він може спробувати знайти інформацію, яка свідчить про деяку користь паління, тим самим зменшуючи значимість інформації про його негативні наслідки. Якщо цей індивід зуміє змінити свою систему знань якимось із цих способів, він може зменшити або навіть повністю усунути дисонанс між тим, що він робить, і тим, що він знає.
Достатньо очевидно, що курець із приведеного вище прикладу може зіткнутися з труднощами при спробі змінити свою поведінку або своє знання. І саме це є причиною того, що дисонанс, одного разу виникнувши, може досить довго зберігатися. Немає ніяких гарантій того, що людина зможе зменшити або усунути дисонанс. Гіпотетичний курець може виявити, що процес відмови від паління занадто хворобливий для нього, щоб він міг це витримати. Він може спробувати знайти конкретні факти або думки інших людей про те, що паління не приносить такої вже й великої шкоди, однак ці пошуки можуть закінчитися невдачею. Тим самим, цей індивід виявиться в такому положенні, коли він буде продовжувати курити, разом з тим добре усвідомлюючи, що паління шкідливе. Якщо ж подібна ситуація викликає в індивіда дискомфорт, то його зусилля, спрямовані на зменшення існуючого дисонансу, не припиняться.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ: ДИСОНАНС І КОНСОНАНС
Частина цього розділу, яка залишилася, буде присвячена більш формальному представленню теорії дисонансу. Я буду намагатися формулювати положення цієї теорії в максимально точних і однозначних термінах. Але оскільки ідеї, які лежать в основі цієї теорії, ще й досі далекі від остаточного визначення, деякі неясності будуть неминучі.
Терміни дисонанс і консонанс визначають той тип відношень, що існують між парами "елементів". Отже, перш ніж ми визначимо характер цих відношень, необхідно точно визначити самі елементи.
Ці елементи стосуються того, що індивід знає про самого себе, про свою поведінку і про своє оточення. Ці елементи, таким чином, є знаннями. Деякі з них відносяться до знання самого себе: що даний індивід робить, що він почуває, які його потреби і бажання, ким він взагалі є і т.п. Інші елементи знання стосуються світу, в якому він живе: що приносить цьому індивіду задоволення, а що — страждання, що є несуттєвим, а що — важливим і т.д..
Термін знання використовувався до цього часу в дуже широкому смислі і містив у собі явища, які зазвичай не зв'язуються зі значенням цього слова, — наприклад, думки. Людина формує яку-небудь думку тільки в тому випадку, якщо думає, що вона дійсно і, таким чином, суто психологічно не відрізняється від "знання", як такого. Те ж саме можна сказати щодо переконань, цінностей чи установок, які служать досягненню певних цілей. Це в жодному разі не означає, що між цими різнорідними термінами і явищами немає ніяких важливих розходжень. Деякі з таких розходжень будуть приведені нижче. Але з метою формального визначення всі ці явища — суть "елементи знання", і між парами цих елементів можуть існувати відношення консонансу і дисонансу.
Іншими словами, елементи знання відповідають більшою мірою тому, що людина фактично робить чи почуває, і
І 27
За(Зроцький
М М ,
Савичимко
О М ,
Тичина
І М
ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
НниічкиїїіииО cH.it.-.it'SHux
тому, що реально існує в її оточенні. У випадку думок, переконань і цінностей реальність може полягати в тому, що думають чи роблять інші; в інших випадках дійсним може бути те, з чим людина зіштовхується на практиці, чи те, що інші повідомляють їй.
НЕРЕЛЕВАНТНІ ВІДНОШЕННЯ
Два елементи можуть просто не мати нічого спільного між собою. Іншими словами, при таких обставинах, коли один когнітивний елемент ніде не перетинається з іншим елементом, ці два елементи є нейтральними, чи нерелевантними, по відношенню один до одного.
У центрі нашої уваги будуть знаходитися тільки ті пари елементів, між якими виникають відношення консонансу чи дисонансу.
РЕЛЕВАНТНІ ВІДНОШЕННЯ: ДИСОНАНС І КОНСОНАНС
Два елементи є дисонансними по відношенню один до одного, якщо з тієї чи іншої причини вони не відповідають один одному.
Зараз ми можемо перейти до того, щоб зробити спробу більш формального концептуального визначення.
Давайте розглянемо два елементи, які існують у знанні людини і релевантні по відношенню один до одного. Теорія дисонансу ігнорує існування всіх інших когнітивних елементів, які є релевантними до кожного з двох аналізованих елементів, і розглядає тільки ці два елементи окремо. Два елементи, узяті по окремості, знаходяться в дисонансному відношенні, якщо заперечення одного елемента випливає з іншого. Можна сказати, що X та Y знаходяться в дисонансному відношенні, якщо не-Х випливає з Y. Так, наприклад, якщо людина знає, що в її оточенні є тільки друзі, але, все ж, відчуває побоювання чи непевність, це означає, що між цими двома когнітивними елементами існують дисонансні відношення. Чи інший приклад: людина, маючи великі борги, купує новий автомобіль; у цьому випадку відповідні когнітивні елементи будуть дисонансними по відношенню один до одного. Дисонанс може існувати внаслідок набутого досвіду чи очікувань, або через те, що вважається пристойним або прийнятним, або через кожну з багатьох інших причин.
Спонукання і бажання також можуть бути факторами, які визначають, чи є два елементи дисонансними чи ні. Наприклад, людина, граючи на гроші в карти, може продовжувати грати і програвати, знаючи, що її партнери є професійними гравцями. Це останнє знання було б дисонансним з усвідомленням її власної поведінки, а саме того, що вона продовжує фати. Але для того, щоб у даному прикладі визначити ці елементи як дисонантні, необхідно прийняти з достатнім ступенем ймовірності, що цей індивід прагне виграти. Якщо ж з якоїсь дивної причини ця людина хоче програти, то це відношення було б консонансним.
Наведу ряд прикладів, де дисонанс між двома когнітивними елементами виникає з різних причин.
Дисонанс може виникнути через логічну несумісність. Якщо індивід думає, що в найближчому майбутньому людина висадиться на Марс, але при цьому вважає, що люди досі не в змозі зробити космічний корабель, придатний для цієї мети, то ці два знання є дисонансними по відношенню один до одного. Заперечення змісту одного елемента випливає зі змісту іншого елемента на основі елементарної логіки.
Дисонанс може виникнути через культурні звичаї. Якщо людина на офіційному банкеті бере рукою ніжку курчати, знання того, що вона робить, є дисонансним відносно знання, що визначає правила формального етикету під час офіційного банкету. Дисонанс виникає з тієї простої причини, що саме ця культура визначає, що пристойно, а що ні. В іншій культурі ці два елементи можуть і не бути дисонансними.
Дисонанс може виникати тоді, коли одна конкретна думка входить до складу більш загальної думки. Так, якщо чоловік-демократ, але на цих президентських виборах голосує за республіканського кандидата, когнітивні елементи, які відповідають цим двом наборам думок, є дисонансними по відношенню один до одного, тому що фраза "бути демократом" містить у собі, за визначенням, необхідність підтримки кандидатів демократичної партії.
Дисонанс може виникати на основі минулого досвіду. Якщо людина потрапляє під дощ і все ж таки сподівається залишитися сухою (не маючи з собою парасольки), то ці два знання будуть дисонансними по відношенню один до одного, оскільки вона знає з попереднього досвіду, що не можна залишитися сухою, стоячи під дощем. Якби можна було уявити собі людину, яка ніколи не потрапляла під дощ, то вказані знання не були б дисонансними.
Цих прикладів досить для того, щоб проілюструвати, як концептуальне визначення дисонансу може використовуватися емпірично, щоб вирішити, чи є два когнітивних елементи дисонансними чи консонансними. Звичайно, зрозуміло, що в кожній із цих ситуацій можуть існувати інші елементи знання, які можуть бути в консонантному відношенні з кожним із двох елементів у розглянутій парі. Проте, відношення між двома елементами є дисонансним, якщо, ігноруючи всі інші елементи, один з елементів пари веде до заперечення значення іншого.
СТУПІНЬ ДИСОНАНСУ
Один очевидний фактор, що визначає ступінь дисонансу, — це характеристики тих елементів, між якими виникає дисонансне відношення. Якщо два елементи є дисонансними по відношенню один до одного, то ступінь дисонансу буде прямо пропорційний важливості цих когнітивних елементів. Чим більш значимі елементи для індивіда, тим більшим буде ступінь дисонантного відношення між ними. Так, наприклад, якщо людина дає десять центів жебраку, хоч і бачить, що цей жебрак навряд чи по-справжньому має потребу в грошах, дисонанс, який виникає між цими двома елементами, досить слабкий. Жоден з цих двох когнітивних елементів не є достатньо важливим для цього індивіда. Набагато більший дисонанс виникає, наприклад, якщо студент не прагне підготуватися до дуже важливого іспиту, хоч і знає, що рівень його знань є, безсумнівно, неадекватним для успішної здачі іспиту. У цьому випадку епементи, які є дисонансними по відношенню один до одного, набагато більш важливі для цього індивіда, і, відповідно, ступінь дисонансу буде значно більшим,
Досить впевнено можна припустити, що в житті дуже рідко можна зустріти якусь систему когнітивних елементів, в якій дисонанс повністю відсутній. Майже для будь-якої дії, яку людина могла б почати, чи будь-якого почуття, яке вона могла б відчувати, майже напевно знайдеться принаймні один когнітивний елемент, який пребуває в дисонансному відношенні з цим "поведінковим" елементом.
Навіть зовсім тривіальні знання, як, наприклад, усвідомлення необхідності недільної прогулянки, дуже ймовірно, будуть мати деякі елементи, які дисонують з цим знанням. Людина, яка вийшла на прогулянку, може усвідомлювати, що
128
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ yHIBtPCHTtr ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СОЦіАЛЬНО-ПСИХОЛОПЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО» ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГИ"
вдома на неї чекають які-небудь невідкладні справи, чи, наприклад, під час прогулянки вона помічає, що збирається дощ, і так далі. Коротше кажучи, існує так багато інших когнітивних елементів, релевантних відносно будь-якого даного елемента, що наявність певного ступеня дисонансу — досить звичайна справа.
Давайте розглянемо тепер ситуацію найбільш загального виду, в якій може виникнути дисонанс чи консонанс. Приймаючи на деякий час в робочих цілях те, що всі елементи, релевантні відносно розглянутого когнітивного елемента, однаково важливі, ми можемо сформулювати загальну гіпотезу. Ступінь дисонансу між даним конкретним елементом і всіма іншими елементами когнітивної системи індивіда буде прямо залежати від кількості тих релевантних елементів, які є дисонансними відносно розглянутого елемента. Таким чином, якщо переважна більшість релевантних елементів є консонансними відносно, скажімо, поведінкового елементу когнітивної системи, то ступінь дисонансу з цим поведінковим елементом буде невеликим. Якщо ж частина елементів, консонансних відносно даного поведінкового елемента, буде набагато меншою, ніж частина елементів, що знаходяться в дисонансному відношенні з даним елементом, то ступінь дисонансу буде значно вищим. Звичайно, ступінь загального дисонансу буде також залежати від важливості чи цінності тих релевантних елементів, які мають консонансні чи дисонансні відношення з розглянутим елементом.
ЗМЕНШЕННЯ ДИСОНАНСУ
існування дисонансу породжує прагнення до того, щоб зменшити, а якщо це можливо, то і повністю усунути дисонанс. Інтенсивність цього прагнення залежить від ступеня дисонансу. Іншими словами, дисонанс діє таким самим чином, як мотив, потреба чи напруженість. Наявність дисонансу приводить до дій, спрямованих на його зменшення, точно так само, як, наприклад, почуття голоду веде до дій, спрямованих на те, щоб усунути його. Чим більший ступінь дисонансу, тим більшою буде інтенсивність дії, спрямованої на зменшення дисонансу, і тим сильніше буде виражена схильність до уникання будь-яких ситуацій, які могли б збільшити ступінь дисонансу.
Щоб конкретизувати наші міркування щодо того, яким чином може проявитися прагнення до зменшення дисонансу, необхідно проаналізувати можливі способи, за допомогою яких дисонанс можна зменшити чи усунути. Загалом, якщо дисонанс виникає між двома елементами, то його можна усунути за допомогою зміни одного з цих елементів. Суттєвим є те, яким чином ці зміни могли б бути здійснені. Існує безліч можливих способів, за допомогою яких цього можна досягти, що залежить від типу когнітивних елементів, задіяних у цьому відношенні, і від загального когнітивного змісту цієї ситуації.
ЗМІНА ПОВЕДІНКОВИХ КОГНІТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
Коли дисонанс виникає між когнітивним елементом, який відноситься до знання щодо оточуючого середовища, і поведінковим когнітивним елементом, то він може бути усунутий тільки за допомогою зміни поведінкового елемента таким чином, щоб він став консонансним з елементом середовища. Найпростіший і легкий спосіб домогтися цього полягає в тому, щоб змінити дію чи почуття, які цей поведінковий елемент представляє. Приймаючи, що знання є відображенням реальності, припускаємо, що коли поведінка індивіда змінюється, то когнітивний елемент (чи елементи), який відповідає цій поведінці, змінюється аналогічним чином. Цей спосіб зменшення чи усунення дисонансу є дуже розповсюдженим. Наші поведінка і почуття часто змінюються відповідно до отриманої нової інформації. Якщо людина виїхала за місто на пікнік і помітила, що починається дощ, вона цілком може просто повернутися додому. Існує достатньо багато людей, які безповоротно відмовилися від тютюну, як тільки вони довідалися, що це дуже шкідливо для здоров'я.
Однак далеко не завжди буває можливим усунути дисонанс або навіть істотно його зменшити, тільки змінюючи відповідну дію чи почуття. Труднощі, пов'язані зі зміною поведінки, можуть бути занадто великі, або ж, наприклад, сама ця зміна, вчинена з метою усунення певного дисонансу, може, у свою чергу, породити цілу множину нових протиріч. Ці питання нижче будуть розглянуті більш детально.
ЗМІНА КОГНІТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА
Точно так само, як можна змінити поведінкові когнітивні елементи, змінюючи поведінку, яку вони відбивають, іноді можна змінити когнітивні елементи середовища за допомогою зміни відповідної їм ситуації. Звичайно, цей процес є важчим, ніж зміна поведінки, з тієї простої причини, що для цього потрібно мати достатній ступінь контролю над оточуючим середовищем, що зустрічається досить рідко.
Змінити середовище з метою зменшення дисонансу набагато простіше в тому випадку, коли дисонанс пов'язаний із соціальним оточенням, ніж тоді, коли він пов'язаний з фізичним середовищем.
Якщо змінюється когнітивний елемент, а певна реалія, яку він представляє у свідомості індивіда, залишається незмінною, то повинні використовуватися засоби ігнорування чи протидії реальній ситуації.
Наприклад, людина може змінити свою думку про певного політичного діяча, навіть якщо його поведінка і політична ситуація залишаються незмінними. Зазвичай для того, щоб це могло відбутися, людині буває достатньо знайти людей, які погодяться з нею і будуть підтримувати її нову думку. Взагалі, для формування уявлення про соціальну реальність необхідні схвалення і підтримка з боку інших людей. Це один з основних способів, за допомогою якого знання може бути змінене. Легко помітити, що у випадках, коли буває необхідна така соціальна підтримка, наявність дисонансу і, як наслідок, прагнення змінити когнітивний елемент призводять до різних соціальних процесів.
ДОДАВАННЯ НОВИХ КОГНІТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
Отже, ми встановили, що для повного усунення дисонансу необхідна зміна певних когнітивних елементів. Зрозуміло, що це не завжди можливо. Але навіть якщо повністю усунути дисонанс не можна, завжди можна його зменшити, додаючи нові когнітивні елементи в систему знань індивіда.
Наприклад, якщо існує дисонанс між когнітивними елементами, які стосуються шкоди паління і відмови кинути курити, то загальний дисонанс можна зменшити додаванням нових когнітивних елементів, які узгоджуються з фактом паління. Тоді при наявності подібного дисонансу від людини можна чекати активного пошуку нової інформації, яка могла б зменшити загальний дисонанс. При цьому вона буде уникати тієї інформації, яка могла б збільшити існуючий дисонанс. Легко здогадатися, що цей індивід отримає задоволення від читання будь-якого матеріалу, який ставить під сумнів шкоду паління. У той же час він критично сприйме будь-яку інформацію, яка підтверджує негативний вплив никотину на організм.
ОПІР ЗМЕНШЕННЮ ДИСОНАНСУ
Якби ніякі когнітивні елементи системи знань індивіда не чинили опору змінам, то не було б і підстав для виникнення дисонансу. Міг би виникнути короткочасний дисонанс, але якщо когнітивні елементи даної системи не протидіють змінам, то
/29
дисонанс буде негайно усунутий. Розглянемо головні джерела опору зменшенню дисонансу.
МЕЖІ ЗБІЛЬШЕННЯ ДИСОНАНСУ
Максимальний дисонанс, який може існувати між будь-якими двома елементами, визначається величиною опору зміні найменш стійкого елемента. Як тільки ступінь дисонансу досягне свого максимального значення, найменш стійкий когнітивний елемент зміниться, тим самим усуваючи дисонанс.
Це не означає, що ступінь дисонансу часто буде наближатися до цього максимально можливого значення. Коли виникає сильний дисонанс, ступінь якого менший, ніж величина опору змінам, властивого кожному з його елементів, зменшення цього дисонансу для загальної когнітивної системи цілком може бути досягнуте за рахунок додавання нових когнітивних елементів. Таким чином, навіть у випадку наявності дуже сильного опору змінам загальний дисонанс у системі може зберігатися на досить низькому рівні.
Розглянемо для прикладу чоловіка, який витратив значну суму грошей на придбання нового дорогого автомобіля. Уявимо собі, що після здійснення цієї покупки він виявляє, що двигун цього автомобіля працює погано і що його ремонт обійдеться дуже дорого. Більш того, виявляється, що експлуатація цієї моделі набагато дорожча, ніж експлуатація інших автомобілів, до того ж, його друзі стверджують, що цей автомобіль просто зроблений без смаку, якщо не сказати потворний. Якщо ступінь дисонансу стане досить великим, тобто, співвідносним з величиною опору зміні найменш стійкого елемента (який у даній ситуації, швидше за все, буде елементом поведінковим), то цей індивід може, зрештою, продати автомобіль, незважаючи на всі незручності і фінансові витрати, пов'язані з цим.
Тепер давайте розглянемо протилежну ситуацію, коли ступінь дисонансу для індивіда, який купив новий автомобіль, був досить великим, але все ж таки меншим, ніж максимально можливий дисонанс (тобто менший, ніж величина опору зміні, властива найменш стійкому до змін когнітивному елементу). Жоден з існуючих когнітивних елементів, відповідно, не змінився б, але цей індивід міг би зберігати ступінь загального дисонансу досить низьким за допомогою додавання нових знань, які є консонансними з фактом володіння новим автомобілем. Цей індивід міг би прийти до висновку, що потужність і ходові характеристики автомобіля більш важливі, ніж його економічність і дизайн. Він починає їздити швидше, ніж звичайно, і повністю переконується в тому, що здатність розвивати високу швидкість є найбільш важливою характеристикою автомобіля. За допомогою таких знань цей індивід цілком міг би мати успіх у підтриманні дисонансу на незначному рівні.
ВИСНОВОК Основна суть теорії дисонансу, яку ми описали, в достатньо простій і короткій формі полягає в наступному:
Можуть існувати дисонансні відношення або відношення невідповідності між когнітивними елементами.
Виникнення дисонансу викликає прагнення до того, щоб його зменшити і спробувати уникнути його подальшого збільшення.
Прояви такого прагнення полягають у зміні поведінки, зміні відношень або в навмисному пошуку нової інформації і нових думок відносно судження чи об'єкта, який призвів до дисонансу.
ФестингерЛ. Теория когнитивного диссонанса. — СПб.: Ювента, 1999. — С. 15-52
