психологія. контрольна робота

Відчуття і Сприймання

1. Поняття про відчуття і сприймання.

Основним джерелом відчуття є сприймання. За допомогою них ми підтримуємо, виділяємо, переробляємо і надсилаємо до головного мозку інформацію.

Відчуття – психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні в мозку окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу.

Сприймання - це психічний процес, який полягає в цілісному відображенні предметів і явищ оточуючої дійсності у свідомості людини.

2. Класифікація та види відчуттів.

За органами чуття:

• Зір

• Слух

• Нюх

• Дотик

• Смак

За наявністю безпосереднього контакту подразника з рецептором:

• Дистантні (відсутність контакту з органами чуття – зір, слух, нюх)

• Контактні (безпосередній контакт з органами чуття – дотик, смак)

За розташуванням рецепторів:

• Екстероцективні (коли рецептори знаходяться на поверхні тіла)

• Інтероцективні (коли рецептори знаходяться на внутрішніх органах)

• Пропріоцективні (рецептори знаходяться у м’язах і суглобах і дають інформацію про розміщення тіла в просторі)

  • Статичні (рівновага)

  • Кінестатичні (рух)

За адекватністю:

• Адекватні

• Неадекватні

3. Загальні властивості та закономірності відчуттів.

Властивості:

• Якість (основна властивість відчуттів)

• Інтенсивність (кількісна характеристика)

• Тривалість (часова характеристика)

  • Післядія (час між припиненням дії подразника і завершенням відчуття)

  • Латентність (час між початком подразника та виникнення відчуття)

Закономірності відчуттів та чутливість:

• Чутливість - це здатність живого організму реагувати на різного роду подразнення.

  • Нижній поріг чутливості – це мінімальна сила подразниками при якій виникає ледь помітне відчуття.

  • Верхній поріг чутливості – це максимальна сила подразника при якій виникають адекватні ще відчуття.

  • Поріг розрізняння – це найменша відмінність у силі двох подразників, яка викликає ледь помітну відмінність у відчуттях.

• Адаптація – це зміна чутливості під впливом діючого подразника. Може бути:

  • Зниження чутливості – виникає при високій інтенсивності дії подразника.

  • Підвищення чутливості – виникає при низькій інтенсивності дії подразника.

  • Часткове пониження чутливості – виникає при тривалій дії подразника.

• Взаємодія відчуттів - зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття. Виділяють:

  • Синестезія – це виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого.

  • Сенсибілізація – це підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів, а також піж впливом вправ.

4. Характерні особливості сприймань

• Предметність - вроджена якість. Це коли різні за своїми якостями відчуття поєднуються і випрацьовується ставлення до предмета як до окремої речі, що має певне призначення у світі.

• Цілісність і структурність – виділення певних рис, властивостей предмета, внаслідок чого формується цілісний образ.

• Константність – відносна постійність образу предмета при зміні умов сприймання.

• Осмисленість і узагальненість – Завдяки осмисленні сутності та призначенні предмета стає можливим раціональне і цілеспрямоване його використання. Узагальненість сприймання - це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального.

• Вибірковість - це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, настанов та інтересів людини.

• Апперцепція - залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду, потреб, нахилів людини.

• Ілюзія - неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об'єкти, що діють на аналізатори.

5. Класифікація та види сприймань

За провідним аналізатором:

• Зорове

• Слухове

• Дотикове

• Нюхове

• Смакове

• Кінестатичне

За формами існування матерії:

• Сприймання простору - обов’язкова умова орієнтації людини в просторі. Здійснюється за допомогою зорового, дотикового та кінестатичного аналізаторів.

• Сприймання часу – це відображення об’єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності.

• Сприймання руху – це відображення зміни положень об’єктів у просторі.

За активністю:

• Мимовільне – викликається особливостями навколишніх предметів.

• Довільне – викликається при докладанні певних вольових зусиль.

Пам’ять

1. Поняття про пам’ять. Теорії механізмів пам’яті.

Пам’ять – це відображення предметів та образів навколишньої дійсності в психіці людини, коли на неї не діють органи чуття.

Мнемічні процеси пам’яті:

• запам’ятовування

• зберігання

• відтворення

• забування

Теорії механізмів пам’яті:

1. Асоціативна теорія пам’яті – полягає в наступному: те, що разом сприймається, разом і запам’ятовується.

2. Гештальтпсихологічна теорія – Людина сприймає предмет в цілому, а не як сукупність окремих характеристик.

3. Біхевіористична

4. Когнітивна

5. Фізіологічна

6. Фізична

7. Хімічна та інші.

2. Види пам’яті.

За змістом матеріалу:

• Рухова - запам’ятовування та відтворення людиною власних рухів.

• Емоційна - запам’ятовування та відтворення людиною власних емоцій і почуттів.

• Образна - запам’ятовування образів предметів навколишнього світу.

• Словесно-логічна - пам’ять на словесні думки, поняття, судження.

За характером мети діяльності:

• Мимовільна – матеріал запам’ятовується без постановки мети.

• Довільна – потребує певних вольових зусиль; з постановкою мети.

За часом зберігання матеріалу:

• Довготривала – характеризується тривалим зберіганням інформації та відтворенні в діяльності при потребі.

• Короткотривала – характеризується швидким запам’ятовуванням та відтворенням і коротким терміном зберігання.

• Оперативна – характеризується швидким запам’ятовуванням, миттєвим відтворенням та дуже нетривалим зберіганням.

За усвідомленням змісту матеріалу:

• Смислова – характеризується розумінням запам’ятовуваного матеріалу.

• Механічна – це заучування, тобто навмисне запам’ятовування без розуміння матеріалу.

3. Запам’ятовування та його види.

Запам’ятовування – це мнемічний процесс, що полягає в засвоєнні нових знань.

Види пам’яті

За метою:

• Довільне – характеризується поставленням мети та прикладанні певних вольових зусиль.

• Мимовільне – без поставленої мети.

За усвідомленням:

• Механічне – заучування матеріалу.

• Логічне – запам’ятовування з розумінням матеріалу.

Умови ефективного запам’ятовування:

1. Бадьорий стан НС

2. Активність сприймання матеріалу

3. Розуміння матеріалу

4. Докладання вольових зусиль

5. Наявність уваги

6. Організація процесу заучування

7. Емоційність матеріалу

8. Повторення матеріалу – активне та пасивне (з використанням підручних матеріалів)

9. Установка на запам’ятовування

3. Збереження та його види

Збереження – це тривале затримання в пам’яті матеріалу з можливістю подальшого його використання. Триває від моменту запам’ятовування матеріалу до його забування. Це процесс динамічний. Між обсягом матеріалу та його зберіганням існує зворотньо-пропорційний зв’язок.

Умови ефективного збереження: 1. Організація процесу заучування.

2. Характер матеріалу.

3. Обсяг матеріалу.

4. Частина матеріалу, яка зберігається.