4. Дослідницький метод

Застосування попереднього, евристичного, методу, поза усілякими сумнівами, створює ґрунт для того, аби підготувати учнів до більш глибокої аналітичної роботи. Натомість остання не може обмежуватися евристичним рівнем і потребує використання іншого методу – дослідницького.

Назва цього методу є сама по собі досить промовистою, оскільки його мета полягає у розкритті деяких нових аспектів твору, що вивчається, але основним – і найголовнішим – чинником, який визначає характер дослідницького методу, є домінація самостійної роботи учнів у процесі ретельного аналізу та студійовання художнього тексту.

З цього визначення стає цілком зрозумілим, що дослідницький метод є наближеним до евристичного, однак не можна стверджувати, що вони тотожні – все ж таки між ними існують суттєві відмінності. Ці відмінності вбачаються у такому: при застосуванні евристичного методу учитель за допомогою системи запитань та завдань спрямовує пошук учнів, а при використанні дослідницького методу учні самостійно вирішують складні завдання, спираючись на набуті знання, навички та уміння. Отже, використання дослідницького методу у середніх класах можливо лише частково – більш доцільним є його застосування у старших класах.

Дослідницький метод реалізується через такі прийоми:

• постановка проблеми для усього класу;

• пропозиція учителя щодо проведення семінарського заняття, у зв’язку з чим учні обирають теми доповідей, співдоповідей або готують виступи у якості опонентів;

• учитель пропонує учням для самостійного аналізу твір, який не вивчався за програмою, або твір, який вони з цією метою вибирають самостійно, або їм пропонуються творчі завдання з естетичних, літературознавчих, культурологічних чи моральних проблем.

Безперечно, поганим є той солдат, який не мріє бути генералом, але треба розуміти, що, попри свою назву – „дослідницький”, цей метод так само, як і попередні методи, є, у першу чергу, навчальним. Інакше кажучи, у реальній школі навіть і тоді, коли ми зустрічаємося з надзвичайно талановитим (а просто талановитими вони є всі!) учнем, навряд чи можна сподіватися на наукові відкриття. Причин цього, принаймні, дві: по-перше, такий результат унеможливлює вік учнів, а, по-друге, що випливає з першого, такий результат унеможливлює брак в учнів відповідного досвіду. Але власне застосування дослідницького методу і має створити умови для того, аби такий досвід учні набули.

Досягненню останньої мети повинні сприяти ті види діяльності учнів, які передбачаються рамками дослідницького методу. Зокрема це:

• самостійний аналіз частини або епізоду твору, який вивчається;

• аналіз цілого твору, який не вивчається за програмою;

• зіставлення двох або кількох творів у тематичному, проблемному, ідейному, теоретико-літературному, історико-літературному, мистецько-культурологічному планах;

• зіставлення та аналіз двох або декількох точок зору на твір, образ героя тощо;

• зіставлення літературного твору з його екранізацією;

• самостійна оцінка спектаклю, різних акторських інтерпретацій героя драми.

До цього слід також додати, що дослідницький метод повинен розвивати в учнів вміння користуватися бібліотечним каталогом, самостійно знаходити необхідні для виконання завдань літературні джерела, вміти їх опрацьовувати, конспектувати, цитувати, складати плани, конспекти та повні тексти своїх виступів і творів.

Таким чином, евристичний та дослідницький методи найбільшою мірою сприяють розвитку мислення учнів та оволодінню ними навичками та вміннями, які пов’язані власне з осягненням знань з певного предмету, а також водночас стимулюють справжню зацікавленість щодо вивчення літератури.