Зміст

Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» 6

Проблеми обліку розрахунків з покупцями та замовниками знайшли висвітлення у працях таких українських науковців, як Бутинець Ф.Ф., Гончаренко Т.В., Іващенко В.І., Болюх М.А., Нашкерська Г., Лишиленко О.В. 6

1.2. Економічна сутність дебіторської і кредиторської заборгованості 10

2.2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1» 31

Висновок 34

Вступ

Економіка України розвивається за законами ринку, функціонування ринку веде до становлення ринкової економіки, характерною рисою якої виступає конкуренція та ефективність діяльності. Актуальність даної теми визначається тим, що у наш час встановлення ринкових умов зумовлює потребу підвищення ефективності діяльності підприємства, тому для її забезпечення велике значення приділяється організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками, так як стан вказаних розрахунків безпосередньо впливає на швидкість обертання обігових коштів, а своєчасність надходження грошових коштів веде до зростання рівня платоспроможності та абсолютної ліквідності будь-якого господарюючого суб’єкта.

Актуальність теми нашого дослідження можна розглянути з багатьох сторін, адже чітка організація розрахунків з покупцями має велике значення, так як здійснює безпосередній вплив на зменшення кредиторської заборгованості.

Керівництву підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень необхідно мати достовірну інформацію про стан розрахунків з покупцями та замовниками. Необхідною передумовою достовірності інформації є ведення обліку розрахунків згідно законодавства, здійснення своєчасного контролю і аналізу стану взаєморозрахунків і заборгованості.

Ринкові відносини вимагають швидкої окупності витрат та оперативного реагування на зміни споживчого попиту. Таким чином, процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів установи, що дає змогу виконувати зобов’язання перед державним бюджетом, банком щодо позик, робітниками та службовцями, постачальниками та відшкодовувати виробничі витрати. Незабезпечення своєчасних розрахунків за реалізовану продукцію викликає уповільнення договірних зобов’язань перед покупцями, затримує платежі, погіршує фінансове становище. На розрахунки за продукцію впливають такі ключові фактори економічної ситуації, як:

• Міжнародні;

• Політичні;

• Соціальні;

• Технічні;

• Юридичні;

Аналіз стану розрахунків з покупцями та замовниками повинен забезпечити дані не лише про обсяг реалізованої готової продукції та доходи від їх реалізації, а й про асортимент продукції, сегменти ринку, масштаби продажу, ціни, продуктивність праці, витрати на збут, витрати на маркетингові дослідження, канали збуту та ін.

Метою дослідження даної курсової роботи є всебічне вивчення даної проблеми та розробка перспективних напрямків удосконалення організації аналізу стану розрахунків з покупцями та замовниками. А також розробка пропозицій щодо можливих шляхів вдосконалення аналізу на підприємстві.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1», яке розташоване на вулиці Генерала Родимцева, 87; основним видом діяльності якого є виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини.

Предметом дослідження є організація аналізу стану розрахунків з покупцями та замовниками, дебіторська і кредиторська заборгованість.

При написанні курсової роботи були використанні наступні методи дослідження: аналітичний,  математичний, логічний, Методи порівняння а також метод спостереження і методи теоретичного узагальнення та групування використовувалися для аналізу операцій за розрахунками з покупцями та замовниками.

При дослідженні організації аналізу стану розрахунків з покупцями та замовниками ТОВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1» були використанні данні бухгалтерського обліку 2012- 2014 років, а саме:

Форма № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»

Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»

Проблеми обліку розрахунків з покупцями та замовниками знайшли висвітлення у працях таких українських науковців, як Бутинець Ф.Ф., Гончаренко Т.В., Іващенко В.І., Болюх М.А., Нашкерська Г., Лишиленко О.В.

та ін. Проте ряд питань досі залишаються недостатньо вивченими, що зумовило актуальність даного дослідження.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з бухгалтерського обліку та аналізу, нормативні документи України, публікації в періодичних виданнях, а також опубліковані статистичні дані та Інтернет-ресурси.

Розділ 1 . Теоретико-методологічні засади аналізу стану розрахунків з покупцями і замовниками

1. Економічна сутність розрахунків з покупцями і замовниками

У процесі господарської діяльності між суб’єктами господарювання виникають розрахункові взаємовідносини. Ці відносини пов’язані з формуванням основних та оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, придбанням товарно-матеріальних цінностей, розподілом прибутку.

Найбільшу частку у таких розрахункових операціях займають розрахунки підприємства з контрагентами. Основними контрагентами для підприємства є покупці і замовники.

Покупці – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють купівлю продукції, виробленої самим підприємством-продавцем або придбаним ним у іншої організації для подальшої реалізації.

Замовниками виступають юридичні чи фізичні особи, які замовляють у підприємства виконання різного роду робіт чи надання послуг або подає заявку про придбання чи замовлення товарів, робіт чи послуг (цінностей) у майбутньому.

Облік розрахунків з покупцями і замовниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. За допомогою розрахунків можна, з одного боку спрямувати та забезпечити підприємства сировиною, матеріалами, паливом, тарою, а з іншого здійснити реалізацію готової продукції.

Розрахунки з покупцями виникають внаслідок реалізації продукції і товарів, виконання робіт і послуг на сторону. Принципи бухгалтерського обліку вимагають, щоб дохід не був врахований до того періоду, в якому товар буде відвантажений. Нині часто практикується попередня оплата, тобто оплата в рахунок майбутніх поставок. До фактичного відвантаження товару така оплата не вважається покупкою для покупця і реалізацією для продавця. Проте часто буває, що товар відвантажений, але гроші за нього ще не надійшли, тобто проведено продаж у кредит.

В обліку потрібно дотримуватися зв'язку доходів і видатків, тобто вони мають бути відображені в одному звітному періоді. Отже, якщо відвантажений товар вважати проданим, оскільки він уже покинув підприємство і викликав видаток, то в цьому ж періоді потрібно відобразити виручку від реалізації, тобто показати відповідний дохід незалежно від того, одержано чи не одержано фактично гроші за відвантажений товар.

Датою реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) вважається дата відвантаження (передавання) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги).

Облік розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві ведуть на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". За дебетом цього рахунку відображають нараховані суми за відпущену продукцію, а за кредитом - надходження оплати.

2. Економічна сутність дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська або кредиторська заборгованість виникає при незбігу в часі появи зобов’язань за розрахунками та виконання цих розрахунків у відносинах підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, працівниками, органами соцстрахування, підзвітними особами. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Тому на підприємстві при аналізі оборотності оборотних коштів значне місце приділяється аналізу дебіторської заборгованості.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, який затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 8 жовтня 1999 р. №237.

Згідно з положенням, дебітори - це юридичні чи фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість  це заборгованість інших підприємств (дебіторів), установ, а також фізичних осіб підприємству, діяльність якого аналізується. В балансі підприємства відображається в складі активів (рядки 160-210 балансу).

Критерії визнання дебіторської заборгованості:

o джерело отримання - появі активів повинні передувати минулі операції або події;

o втілення майбутніх економічних вигод - чи забезпечують активи оборотність інших ресурсів підприємства;

o забезпечення контролю за активом - це надає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які воно очікує від використання цього активу;

o можливість достовірної оцінки активу - визначення виду оцінки для певного активу.

рис.1.2.1 «Класифікація дебіторської заборгованості»

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У П(С)БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу  це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визначається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість  це в основному заборгованість, не пов’язана з операційною діяльністю. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова - у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість». Згідно з працею Садовської І. Б. довгострокова дебіторська заборгованість поділяється на такі види (рис.1.2.2)

рис.1.2.2 «Види довгострокової дебіторської заборгованості»

Поточна (короткострокова) дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена впродовж дванадцяти місяців з дати балансу. Особливістю поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від їх реалізації. Тобто для їх визнання необхідно виконання таких умов:

– покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності;

– підприємство не здійснює надалі контроль та управління за реалізованою продукцією (товарами та іншими активами);

– сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

– є впевненість, що в результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати за цією операцією можуть бути достовірно визначені.

Момент передачі ризиків та вигод визначається на основі договору поставки продукції (товарів), виконаних робіт чи послуг.

рис.1.2.3 «Види поточної дебіторської заборгованості»

Дебіторську заборгованість, не погашену в строк, класифікують за строками непогашення і для кожної групи встановлюють коефіцієнт сумнівності, який підприємство визначає самостійно, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності збільшується із зростанням строків непогашення дебіторської заборгованості.

За несвоєчасністю погашення дебіторську заборгованість поділяють на:

• Безнадійну дебіторську заборгованість  – це заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Існує два методи списання безнадійних боргів (рис.1.2.4) :

1.  Метод прямого списання. Попередня оцінка безнадійних боргів не здійснюється. Безнадійний борг відображають в обліку в той період, коли достовірно відомо, що рахунок не буде оплачено. Метод прямого списання безнадійної заборгованості може застосовуватись у тих випадках, коли величина такої заборгованості є несуттєвою за розмірами.

рис 1.2.4. «Порядок списання дебіторської заборгованості»

2.  Метод нарахування резерву. За умови застосування методу створення резерву для безнадійних боргів здійснюється попередня оцінка можливої величини сумнівної заборгованості на основі інформації за попередні роки про частку безнадійних боргів у чистій реалізації або у загальній величині дебіторської заборгованості. Ці розрахункові дані являють собою витрати на створення резерву у звітному періоді. Списання безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного резерву. Витрати на сумнівні борги відображаються у звіті про прибутки і збитки як поточні витрати, а резерв для покриття сумнівних боргів зменшує в балансі суму рахунків до отримання.

У зарубіжних країнах перевага надається методу створення резерву для безнадійних боргів, оскільки він є більш правильним і теоретично обґрунтованим.

• Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Згідно Наказу Мінфіну № 363 від 23.05.2003 р., яким було внесено зміни і доповнення до П(С)БО 10 величина сумнівних боргів визначається:

1) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

2) на основі класифікації дебіторської заборгованості;

3) виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати.

Перший метод заснований на результатах ана­літичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор виз­наний неплатоспроможним, то на суму його за­боргованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те, що такий метод допус­тимий, при здійсненні підприємством досить вели­кої кількості операцій краще використовувати дру­гий метод формування резерву сумнівних боргів.

Другий метод є базовим і заснований на пері­одизації дебіторської заборгованості. Для того, щоб скористатися цим методом, підприємству необхід­но проаналізувати інформацію за декілька попе­редніх звітних періодів щодо виникнення безнадій­ної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги. При цьому слід ураховувати те, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадій­ною до настання строків оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою.

За боргами, що стали безнадійними після стро­ку оплати за договором, застосовується розбивка за періодами. Звичайно періодизація простроченої заборгованості здійснюється таким чином: окремо підсумовується заборгованість, що стала безнадій­ною протягом місяця після настання строку оплати за договором, у строк від 1 до 2 місяців, від 2 до З місяців, і заборгованість, що стала безнадійною більше ніж через три місяці після настання строку оплати за договором.

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок, а саме:

1. Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості.

Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів застосовується орендодавцями для відоб­раження платежів за договорами фінансової орен­ди. Інакше кажучи, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.

У міжнародній практиці широко застосовується така оцінка. Що стосується українського бухгалтерського обліку, то до прийняття П(С)БО 14 "Оренда" застосування цієї оцінки неможливе.

2. Чиста реалізаційна вартість.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю зас­тосовується для поточної дебіторської заборгова­ності за продукцію, товари, роботи і послуги. Значення цієї оцінки полягає в наступному:

Підприємство, відвантажуючи продукцію або то­вари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покуп­ця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (про­дукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне визнати дохід від їх реалі­зації. У дохід включаються також борги, що, імов­ірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприєм­ство в майбутньому, необгрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні дохо­ду від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обач­ності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Для оцінки суми сумнівних боргів існує спе­ціальна методика, відповідно до якої підприємство формує резерв сумнівних боргів.

Таким чином, поточна дебіторська заборго­ваність за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання її активом збільшує дохід від ре­алізації та оцінюється за первинною вартістю. Але на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою ре­алізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборго­ваності і сумою резерву сумнівних боргів.