8. Синдром та симптом у психопатології

Психопатологические синдромы идентичны или похожи на узнаваемые способы переживания и поведения, угадываемые в повседневной обыденности людей определенного культурного круга. Каждый отдельный психопатологический симптом, взятый сам по себе, не является проявлением ненормальности или болезни, поскольку все эти знаки могут встречаться и у здоровых в особых обстоятельствах.

Многие описываемые переживания необычны, но выявляются как единичные переживания человеческого существования при тщательном самонаблюдении и наблюдении со стороны, особенно в интерэтническом сравнении. Это справедливо даже для “исключительных” знаков, таких, как галлюцинации, изменение схемы тела. “Болезненными знаками” они становятся в определенных условиях жизни и социокультурном аспекте, когда достигают определенной тяжести, глубины, частоты, связанности и исключают человека из жизненного пути его группы.

Симптом — это мельчайшая доступная описанию единица исследования в психиатрии. В клиническом исследовании встречаются повторяющиеся, типичные “клинические картины”, образованные часто встречающимися во взаимосвязи (в сочетании) с симптомами. Эти сочетания симптомов называют синдромами.

Синдром, таким образом, есть достоверно типичная комбинация симптомов, не обязательно причинно-обусловленная. Понятие синдрома может быть применено в различной степени. Для большинства психиатрических синдромов не существует четкой корреляции с определенной постоянной величиной, они причинно не специфичны.

9.Розлади відчуттів

Розлади відчуттів бувають пов'язані з ураженням периферичних і центральних частин аналізаторів, з порушенням провідних шляхів ЦНС. Так, відчуття болю зазвичай вказує на подразнення больових рецепторів болючим процесом, а також може представляти собою поразку провідних нервових стовбурів (фантомні болі). При психічному захворюванні відчуття можуть формуватися в мозку незалежно від інформації, що надходить від аналізаторів. Така природа психогенних істеричних болів, в основі яких лежить механізм самонавіювання. Вельми різноманітні больові відчуття при депресивному синдромі (болі в серці, в животі, головні та ін.) Всі ці розлади бувають причиною тривалих і безрезультатних обстежень та лікування у терапевта або навіть хірурга.

Особливості психічного стану багато в чому визначають поріг чутливості, прикладами зміни якого при психічних розладах є симптоми загальної гіперестезії, загальною гіпестезії і феномен істеричної анестезії.

Гіперестезія - загальне зниження порогу чутливості, сприймається хворими як емоційно неприємне почуття з відтінком роздратування. Це призводить до різкого підвищення сприйнятливості навіть надзвичайно слабких або індиферентних подразників.Гіперестезія - одне з найбільш характерних проявів астенічного синдрому, у складі якого вона спостерігається при багатьох психічних і соматичних захворюваннях. Це нозологически неспецифічний симптом, який вказує на загальний стан виснаження психічної діяльності. В якості основного розлади гіперестезія виступає при найбільш м'яких невротичних захворюваннях (неврастенії).

Гіпестезія - загальне зниження чутливості, що виявляється неприємним почуттям змінності, бляклості, сірості навколишнього світу. Хворі відзначають, що перестають розрізняти відтінки кольору, смак їжі; звуки здаються їм приглушеними, нецікавими, що доносяться як ніби здалеку. Гіпестезія характерна для стану депресії. При цьому синдромі вона відображає загальний песимістичний фон настрою хворих, придушення потягів і загальне зниження інтересу до життя. Істерична анестезія - функціональний розлад, що виникає у особистостей з демонстративними рисами характеру безпосередньо після дії психотравми. При істерії можлива як втрата шкірної (больовий, тактильної) чутливості, так і втрата слуху чи зору. Оскільки такий стан формується за механізмом самонавіювання, конкретні прояви анестезії можуть сильно відрізнятися від симптомів при органічних неврологічних поразках і при хворобах органів почуттів.Важливою ознакою функціонального істеричного характеру розладів є наявність безумовних рефлексів, наприклад рефлексу "стеження погляду" (при збереженні зору очі фіксовані на об'єктах і не можуть рухатися одночасно з поворотами голови). Крім загального зниження або підвищення чутливості, проявом психічного розладу буває виникнення атипових або патологічно збочених відчуттів. Парестезії - це частий неврологічний симптом, який спостерігається при ураженні периферичних нервових стовбурів (наприклад, при алкогольній полінейропатії). Він виражається в знайомому багатьом почутті оніміння, поколювання, "повзання мурашок". Парестезії нерідко пов'язані з минущим порушенням кровопостачання органа (наприклад, під час сну в незручній позі, при напруженій ходьбі у пацієнтів з хворобою Рейно), зазвичай проектуються на поверхню шкіри і сприймаються самими хворими як психологічно зрозумілий феномен.

Сенестопатии - симптом психічних розладів, що виявляється вкрай різноманітними, завжди надзвичайно суб'єктивними, незвичайними відчуттями в тілі, невизначений, недиференційований характер яких викликає у хворих серйозні труднощі при спробі точно описати випробовуване почуття. Іноді сенестопатии нагадують соматичні скарги, проте при уточненні хворі нерідко самі підкреслюють психологічний, неорганічний характер розладів ("відчуваю, що злипається анус", "здається, що відривається голова"). При порівнянні з фізичним відчуттям болю пацієнти чітко вказують на значну відмінність ("краще, вже, щоб просто боліло, а то ж прямо навиворіт вивертає"). Нерідко сенестопатии супроводжуються думками про наявність будь-якої соматичної хвороби. У цьому випадку стан позначається як сенестопатіческій-іпохондричний синдром. Сенестопатии не є нозологически специфічним симптомом: вони можуть зустрітися при м'яких неврозоподібних формах шизофренії і різних органічних ураженнях головного мозку, що супроводжуються м'якої неврозоподобной симптоматикою. При шизофренії звертає на себе увагу дисоціація між м'яким, здавалося б, несуттєвих характером симптому і вираженої дезадаптацією хворих.