30. Розлад особистості істероїдного типу

- Це розлад особистості, яке характеризується : а) самодраматизацією, театральністю, перебільшеним вираженням емоцій ; б) навіюваністю, полегшеною прихильністю до впливів оточуючих або обставин; в) поверховістю і лабільністю емоційності ; г) постійним прагненням до збудженості, визнанням з боку оточуючих і діяльністю, при якій пацієнт знаходиться в центрі уваги; д) неадекватною звабливістю в зовнішньому вигляді і поведінці ; е) надмірної заклопотаністю фізичною привабливістю. Додатковими рисами можуть бути егоцентрічність, потурання по відношенню до себе, постійне бажання бути визнаним, підвищена уразливість і постійна маніпулятивна поведінка з метою задоволення своїх потреб. Вважається, що в основі істеричної організації особистості лежить опора на захисні механізми « витіснення » , « сексуалізації » і « регресії ». Крім того , такі люди часто можуть вдаватися до контрфобічного « відіграшу » (тобто активному наближенню лякаючої події) , що зазвичай пов'язано із занепокоєнням вигаданою владою і небезпекою, що виходять від протилежної статі. Інакше кажучи , істероїд має підвищену схильність витісняти зі свідомості ( забувати ) «неприйнятні» думки і бажання, причому «неприйнятними» їм вважаються, в першу чергу, сексуальні бажання. Постійна «розсіяна» тривожність істеричних особистостей інтерпретуються як наслідок великої кількості пригнічуваних бажань, одночасно присутніх в несвідомому. Аналогічним чином інтерпретуються «істеричні конверсії» - як безпосереднє вираження несвідомих конфліктів. Найбільш поширеною причиною формування істеричної особистості в психоаналізі вважається сім'я, в якій дитині так чи інакше передається послання, що люди різної статі володіють не однаковою цінністю і владою. Дитина засвоює як частину свого досвіду, що його стать є його недоліком, і навіть може бути небезпечною для людей протилежної статі, але, через цю небезпеку, дає йому певну владу. Основи істеричної особистості формуються в період статевого дозрівання, коли формується сексуальність дівчинки (або, рідше, хлопчика) відкидається: родич протилежної статі стає все більш відстороненим, а родич своєї статі - все більш конкуруючим.

31. Межові розлади особистості

Межовий розлад особистості – психічне захворювання, що характеризується нестабільністю настрою, міжособистісних стосунків і самоусвідомлення ще з молодих років.

Межовийособистісний розлад визначається за наявностіщонайменшеп'яти з нижченаведенихсимптомів:

1. Нестабільність і напруженість в міжособистіснихстосунках, щохарактеризуютьсяколиваннямиміжнадмірноюідеалізацією і розчаруванням

2. Імпульсивність принаймні в двох сферах, що є потенційнонебезпечними, наприклад, грошовівитрати, секс, крадіжки, нерозважливеповодження за кермом, ненажерливість, уживаннянаркотиків (сюди не входить суїцидальнаабосамоушкоджуючаповедінка, яка зазначена в п.5)

3. Афективнанестабільність, помітнізміни настрою від нормального до депресії, дратівливостічи страху, щозвичайнотриваєдекілька годин і лишезрідкадекількаднів

4. Неадекватний за інтенсивністюгнівабобезконтрольнагнівливість, наприкладчасті напади люті, постійназлостивість, повторюванібійки

5. Повторюванісуїцидальні погрози, жести, суїцидальнаабосамоушкоджувальнаповедінка

6. Виражені й стійкіпорушенняідентифікації, щовиявляютьсяневизначеністющонайменше в двох з наведенихдалі сфер: образ власного «Я», довготриваліцілі, вибіркар'єри, бажаний тип друзів, пріоритетнівартості

7. Хронічневідчуттяспустошеностіабонудьги

8. Несамовитізусилля, спрямовані на те, щобуникнути реального абоуявного стану «всіма кинутого» (сюди не включена суїцидальнаабосамоушкоджувальнаповедінка, яка зазначена в п.5)

Ця хвороба є загальнопоширеню і за деякимипідрахунками нею хворіютьмайже 10-14 % широкого загалу. Середжінокценедомаганнязустрічаєтьсявдвічі і навітьвтричічастіше, ніжсередчоловіків. Можливоцезумовленогенетичнимабогормональнимвпливом. Буловиявленопрямузалежністьзагостреньцьогорозладувідпередменструального синдромом. Більшакількістьмежовогорозладуособистостісереджіноктакожповязуєтьсяізчастішимивипадкамистатевогодомагання до них у дитинстві. Вважається, щотакетрапляєтьсясереджінок в десять разівчастіше, ніжсередчоловіків і з цимстикаласьмайшекожначетвертажінка. Такехронічне і періодичнедомагання, яке інколисупроводжувалось з брутальністю, могло з часом призвести до неврівноваженихстосунків з чоловіками та недовіри до них, як такожнадмірномузосередженні на сексуальності, безладнихстатевихзносин, загальмованості, глибокійдепресії та цілкомзруйнованійповазі до себе. Інколибуваютьвипадкивродженоїсхильностілюдини до цієїхвороби. Через цеможутьз'являтисявідповіднізриви у формуванністосунківміж мамою та немовлям особливо під час відлученнявід грудей та дитячоїфазиформуванняособистості.

32. Виды шизофрении:

1. биполярная шизофрения. Расстройство представляет собой навязчивое маниакально-депрессивное состояние, возникшее от сильного потрясения, глубокой неудовлетворенности или дефицита общения.

2. гебефреническая шизофрения является одной из достаточно редких форм заболевания. Клинически проявляется в основном в виде расстройств эмоционально-волевой сферы. Больной может осознавать необходимость какого-либо действия, но не в состоянии решиться выполнить задуманное.

3. неврозоподобная шизофрения проявляется навязчивыми состояниями, чувством острых потребностей в действии или предмете. Может развиться на фоне депрессии, эмоциональных потрясений. Больной может отличаться резкими переменами настроения.

4. подростковая шизофрения. Именно в юном возрасте можно распознать первые симптомы проявления болезни. Шизофрения у подростков может возникать в различных формах. В этом возрасте могут происходить подавление воли, расстройства психики, перепады настроения и влечений, необъяснимо приподнятое настроение, равно как и депрессивное состояние и даже полный ступор.

5. латентная шизофрения представляет собой «пограничную», неявную форму заболевания. Когда аномалии и странности в поведении и восприятии личности могут быть обусловлены именно шизофреническими механизмами, но явных подтверждений такого утверждения пока нет.

6. По характеру наследования заболевания бывает врожденная шизофрения и приобретенная шизофрения. Напомним, что около 33% (то есть треть!) всех заболеваний и особенностей обуславливают именно гены.

7. скрытая шизофрения. В отличие от явной формы, особенно на начальных стадиях проявления болезни, симптомы могут быть невыразительными или вовсе отсутствовать. В таком состоянии патология может развиваться достаточно долго, пока не возникнет провоцирующий фактор.

8. злокачественная шизофрения может развиться в детском и раннем юношеском возрасте. Причем, в основном у юношей. Форма шизофрении отличается стремительным развитием, проявлением слабоумия и крайне тяжелыми конечными результатами развития.

9. кататоническая форма шизофрении имеет место быть при нарушениях в моторике разума: проявлением ступора, заторможенности, чрезмерного возбуждения. Сопровождается молчанием, резкими поступками, перепадами эмоционального состояния и даже проявлением агрессии.

10. алкогольная шизофрения может развиться в результате затяжного алкоголизма.

33. Формы шизофрении:

Параноидная форма шизофрении

Самая распространенная форма, она диагностируется где-то у 70 % всех больных шизофренией. Слово «параноя» можно перевести с греческого как «вопреки смыслу». Это и понятно, потому что центральным симптомом в данном случае выступает бред – безосновательное суждение, не подлежащее коррекции. Чаще всего встречается бред преследования, намного реже – ревности, величия, влюбленности и т. д. По сравнению с другими формами шизофрении, параноидная представляет наибольшую опасность для общества. Больной может начать активно обороняться от кажущихся опасностей и нанести вред окружающим. В принципе, попытка реализации любых бредовых идей может быть опасна. Однако статистика показывает, что число преступлений, совершенных душевнобольными, не больше этого показателя у здоровых. Вероятность излечения тем выше, чем в более позднем возрасте и более бурно произошло начало болезни.

Гебефреническая форма шизофрении

Эта форма проявляется в более раннем возрасте, чем параноидная, чаще в подростковом. Сначала поведение подростка воспринимается как обыкновенная шалость. Он подвижен, активен, постоянно вытворяет какие-нибудь смешные штуки, гримасничает и озорничает. Через насколько месяцев родители и школьные учителя начинают настораживаться. Поведение больного становится все более странным, речь – очень быстрой и непонятной. Шутки и ужимки начинают повторяться и постепенно теряют связь с реальностью, всецело подчиняясь каким-то внутренним ритмам больного. Они становятся уже не смешными, а жутковатыми, в поведении ясно начинает видеться тяжелое психическое расстройство. Именно на этой стадии происходит обращение к психиатру. Болезнь начинается бурно, протекает быстро, прогноз часто неблагоприятен.

Кататоническая форма шизофрении

Эта форма заболевания затрагивает главным образом двигательную сферу. Больной может надолго застывать в полной неподвижности даже в неудобной позе. В других случаях возможно крайнее двигательное возбуждение – буйство. Иногда возбуждение чередуется с оцепенением. Как возбуждение, так и торможение может быть не всеобщим, а затрагивать только определенные сегменты. Так, например, лицо больного может полностью застывать, а речь замедляться или полностью останавливаться. В случае аналогичного возбуждения может появиться богатая и быстро меняющаяся мимика, сопровождающая ускоренную и сбивчивую речь. В состоянии буйства больной страшен и очень силен, однако действия его бессмысленны, бессистемны, и не имеют умысла, в них доминирует стремление вырваться и убежать. Как в периоды оцепенения, так и в периоды возбуждения больные обычно не чувствуют голода и усталости и в случае отсутствия насильственного кормления могут дойти до крайнего истощения. Современные препараты способны существенно ослабить и сократить по времени приступы. Прогноз более благоприятен, чем при простой и гебефренической форме.

Простая форма шизофрении

На самом деле это совсем не простая форма. Ее специфика в том, что у нее нет драматических симптомов вроде галлюцинаций, бреда или нарушений моторики. Ей присуще постоянное нарастание основной шизофренической симптоматики в виде замкнутости, праздности, болезненной сосредоточенности на себе, эмоционального отупения и нарушений мышления. В связи с этим болезнь распознается довольно сложно, а некоторые исследователи относят ее вообще не к шизофрении, а к расстройствам личности.