Передмова

Викладання дисципліни “Деталі машин” має на меті розвиток у студента інженерного мислення з точки зору вивчення та вдосконалення сучасних методів, правил та норм розрахунку й конструювання деталей і машин загального призначення.

У процесі відшукання складних інженерних рішень далеко не все може бути формалізовано. Тому потрібно розвивати інженерні підходи, у тому числі вміння синтезувати попередній досвід, знаходити нові ідеї, моделювати з використанням аналогів. Розвиткові цих якостей у великій мірі сприяє дисципліна “Деталі машин”, яка базується на основах таких дисциплін, як: “Теоретична механіка”, “Опір матеріалів”, “Теорія механізмів і машин” і “Деталі машин”. Перехід від формальної логіки теоретичних дисциплін до евристичної діяльності бакалавра є однією із складових того важливого якісного стрибка, який належить здійснити студенту під час вивчення дисципліни “Деталі машин”.

Метою викладання дисципліни “Деталі машин” є надання знань для створення розрахункових схем механізмів, розвиток у фахівців навичок для самостійного вирішування технічних задач, надання знань та вмінь необхідних для проведення розрахунків елементів машин і механізмів на міцність та жорсткість. Задачі вивчення дисципліни “Деталі машин” полягають у засвоєнні студентом методів, правил та норм конструювання деталей і машин, виходячи із заданих умов їхньої роботи у виробництві, що забезпечували б надання деталям найвигідніших форм та розмірів, вибір найраціональніших матеріалів, ступеня точності та шорсткості поверхонь, призначення технічних умов виготовлення деталей і машин.

В Луцькому НТУ курс “Деталі машин”, який читається студентам спеціальності 6.050503 «Машинобудування» фахового спрямування «Обладнання лісового комплексу», логічно розділений на дві частини. Викладання першої частини курсу, яка складається з елементів теоретичної механіки та опору матеріалів, забезпечується кафедрою “Технічна механіка”. Друга частина курсу, що складається з елементів теорії механізмів і машин та деталей машин, викладається на кафедрі “ОЛК та ТММ ”. Вивчення другої частини курсу супроводжується виконанням курсового проекту та розв’язанням певної кількості задач.

Визначення, позначання й одиниці виміру

1. Основні позначання і скорочення (одиниця виміру):

a – міжосьова відстань (мм);

b – ширина вінця зубчастого колеса (мм);

c – постійна;

d – діаметр (мм);

e – допоміжна величина;

f – відхил (мм), деформація зуба;

h – висота зуба (мм);

i – передатне відношення; порядковий номер;

j – порядковий номер;

l – прогін між підшипниками (мм);

m – модуль (мм); маса (кг);

n – частота обертання (об/хв);

p – тиск (МПа); торцевий крок (мм);

q – коефіцієнт;

r – радіус (мм);

s – товщина зуба (мм), відстань між середньою площиною шестерні й серединою прогону між підшипниками;

t – крок (мм); висота бурту (мм);

u – передатне число;

v – швидкість (м/с);

w – питоме навантаження (на одиницю довжини вінця) (Н/мм);

x – коефіцієнт зміщення вихідного контуру;

y – коефіцієнт сприймального зміщення;

z – кількість зубців;

A – площа (м²);

B – загальна ширина вінця шевронного зубчастого колеса, враховуючи ширину канавки (мм); ширина редуктора (мм);

C – постійна; вантажопідйомність (Н);

D – діаметр (мм);

E – модуль пружності (МПа);

F – сила (Н);

G – модуль поперечної пружності (МПа);

H – твердість:

• HB – твердість за Брінелем;

• HRC – твердість за Роквелом (шкала C);

• HV – твердість за Віккерсом;

K – постійна;

L – довжина (мм), ресурс (оберт.);

M – момент сили, момент вигину (Нм);

N – номер; показник степеня; кількість циклів навантаження;

P – потужність (кВт); імовірність;

R – радіус (мм);

S – коефіцієнт безпеки (запасу міцності);

T – крутний момент (Н⋅м);

V – об’єм (м³);

W – коефіцієнт навантаження;

Y – коефіцієнт, що стосується напруження вигину;

Z – коефіцієнт, що стосується контактних напружень;

α – кут профілю зуба (град);

β – кут нахилу лінії зуба (град);

γ – допоміжний кут (град); відносна маса (кг/(Нм));

δ – прогин (мкм);

ε – коефіцієнт перекриття;

η – коефіцієнт корисної дії;

θ – температура (°С);

μ – коефіцієнт тертя;

ν – коефіцієнт Пуассона, кінематична в’язкість мастила (мм²/с);

ρ – радіус кривизни (мм); густина (кг/м³);

σ – нормальне напруження (МПа);

τ – напруження дотичне/зсуву (МПа);

χ – коефіцієнт припрацювання;

ψ – відносна величина;

ω – кутова швидкість (рад/с≡с^-1);

ККД – коефіцієнт корисної дії (%);

ПВ – тривалість включення (%);